Друга Угорська республіка

Угорська Республіка угор. Magyar Köztársaság
1946 – 1949
Прапор Герб
Гімн Himnusz
Угорщини: історичні кордони на карті
Столиця	Будапешт
Мови	угорська
Релігії	Католицизм, кальвінізм, Лютеранство, Православ'я, Унітаріанство, юдаїзм до 1948.
Форма правління	унітарна парламентська республіка (1946—1947) унітарна півторапартійна парламентська республіка (1947—1949)
Президент
- 1946—1948	Золтан Тілді
- 1948—1949	Арпад Шакасиц
Прем'єр-міністр
- 1946—1947	Ференц Надь
- 1947—1948	Лайош Діньєш
- 1948—1949	Іштван Добі
Законодавчий орган	Національна Асамблея
Історичний період	Холодна війна
- Засновано	1 лютого 1946
- Ліквідовано	20 серпня 1949
Площа
- 1949	93 030 км2
Населення
- 1949	9 204 799 осіб
Густота	98,9 осіб/км²
Валюта	пенге & адопенге (до 1 серпня 1946) форинт
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Друга Угорська республіка

Дру́га Уго́рська Респу́бліка (угор. Magyar Köztársaság) — парламентська республіка створена після скасування Угорське королівство в 1946 році.

Історія

Радянська Червона армія зайняла Угорщину в період з вересня 1944 по квітень 1945 року. Будапештська операція тривала майже два місяці, і все місто було майже повністю зруйновано.

Підписавши мирний Паризький договір, Угорщина знову втратила всі території, які вона отримала в період між 1938 і 1941 рр. Ні західні союзники, ні Радянський Союз не підтримували будь-які зміни кордонів Угорщини за 1938 р.

Радянський Союз відкраяв собі Закарпаття, що було частиною Чехословаччини до 1938 року, яке тепер є частиною України.

Мирний договір з Угорщиною підписаний 10 лютого 1947 проголошував, що «рішення Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 були оголошені недійсними» й угорський кордон було встановлено вздовж колишньго кордону на 1 січня 1938 за винятком деяких змін на Чехословацькому кордоні. Половина німецької етнічної меншини (240 000 осіб) було депортовано до Німеччини у 1946-48, відбувся примусовий «обмін населенням» між Угорщиною і Чехословаччиною.

Радянський Союз створив альтернативний уряд в Дебрецені 21 грудня 1944, але зайняв Будапешт лише 18 січня 1945 року. Незабаром після цього, Золтан Тильда став прем'єр-міністром.

У виборах, що відбулися в листопаді 1945 року, Незалежна партія дрібних селян набрала 57 % голосів. Угорська комуністична партія, очолювана Матяш Ракоші і Ерне Гері, отримала підтримку лише 17 % населення. Командуючий радянськими військами в Угорщині, маршал Климент Ворошилов, відмовив Незалежній партії дрібнниих селян формувати уряд. Замість цього Ворошилов створив коаліційний уряд з комуністами на деяких ключових посадах. Відповідно голосів у парламенті, лідер дрібних селян, Золтан Тільда, був призначений президентом і Ференц Надь прем'єр-міністром у лютому 1946 року. Матяш Ракоші став заступником прем'єр-міністра.

Ласло Райк став міністром внутрішніх справ й управління державної безпеки. У лютому 1947 року поліція заарештовувала лідерів Партії дрібних селян та Національної селянської партії. Декілька провідних діячів обох партій втекли за кордон.

Угорська партія трудящих (Magyar Dolgozók Pártja) (утворена в результаті злиття комуністичної партії і Соціал-демократичної партії) стала найбільшою партією на виборах в 1947 році і створила коаліційний уряд Незалежного Народного фронту. Поступово комуністи отримали контроль над урядом і до 1948 соціал-демократична партія припинила своє існування як незалежна організація. Її лідера, Белу Ковача було заарештовано і заслано до Сибіру. Інші лідери опозиції такі, як Анна Кетлі, Ференц Надь та Іштван Сабо були кинуті у в'язниці або відправлені у вигнання.

18 серпня 1949 парламент прийняв нову конституцію Угорщини (1949/XX.) Зразка Конституції Радянського Союзу 1936. Назва країни стала Угорська Народна республіка, «країна робітників і селян», де «кожен орган, підконтрольний робочому народу». Соціалізм був оголошений основною метою нації. Було прийнято новий герб з комуністичними символами, такими, як червона зірка, молот, і колосся пшениці.

Див. також

• Угорська Демократична Республіка

Посилання

• Felczak W. Historia Węgier. — Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1983. — ISBN 83-04-01028-3