Сигіт
| Сигіт рум. Sighetu Marmaţiei | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 47°55′ пн. ш. 23°53′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 23.883° сх. д.Координати: 47°55′ пн. ш. 23°53′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 23.883° сх. д. | ||||
| Країна |
 Румунія | |||
| Регіон |
 Марамуреш | |||
| Адмінцентр | Sighetu Marmațieid | |||
| Столиця для | Марамароська жупа і Sighet Districtd | |||
| Засновано | 1326 | |||
| Площа | 111 км² | |||
| Населення | 37 640 тис. осіб (2011) | |||
| Висота НРМ | 274 м | |||
| Міста-побратими |
Олава —  ПольщаКоломия —  Україна | |||
| Часовий пояс | UTC+2, літній час і UTC+3 | |||
| Номери автомобілів | MM | |||
| GeoNames | 8334962 | |||
| OSM | ↑72481 ·R (Мармарош, Марамароська жупа, Мармарош, Марамароська жупа) | |||
| Поштові індекси | 435500 | |||
| Міська влада | ||||
| мер Сигітаd | Овідіу Георге Немеш (рум. Ovidiu Gheorghe Nemeș), з 2012 | |||
| Вебсайт | primaria-sighet.ro | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Сигіт у Вікісховищі | ||||
Сигіт (Сигіт-Мармароський, Мармарош-Сигіт, Сігету-Мармацієй; рум. Sighetu Marmaţiei, угор. Máramarossziget) — місто в Румунії, розміщене в Мармароській котловині над горішньою Тисою на українсько-румунському етнографічному прикордонні; 37 640 меш. (2011), з них 1226 українців, решта — румуни, угорці й євреї. Друге за розміром місто в жудці Мармарош. Історичний центр Південної Мармарощини. Будівельна, текстильна, деревообробна і харчова промисловість. Поблизу міста розташований пункт контролю на кордоні з Україною «Сігету Мармацієй»—Солотвино.
Клімат[ред. | ред. код]
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 18.9 °C (66 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -3.3 °С (26 °F).[1]
| Клімат Сигіта | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 12 | 16 | 26 | 27 | 31 | 32 | 34 | 32 | 31 | 26 | 17 | 16 | 34 |
| Середній максимум, °C | 0 | 3 | 10 | 14 | 20 | 22 | 23 | 23 | 20 | 14 | 6 | 1 | 13 |
| Середня температура, °C | −3 | 0 | 5 | 9 | 14 | 17 | 18 | 18 | 15 | 10 | 3 | −1 | 8 |
| Середній мінімум, °C | −6 | −5 | 0 | 4 | 8 | 11 | 13 | 12 | 9 | 4 | 0 | −3 | 3 |
| Абсолютний мінімум, °C | −27 | −28 | −18 | −3 | −1 | 2 | 3 | 2 | −5 | −8 | −20 | −22 | −28 |
| Днів з опадами | 16 | 12 | 12 | 13 | 13 | 14 | 12 | 9 | 9 | 10 | 14 | 17 | 151 |
| Днів з дощем | 6 | 6 | 10 | 12 | 13 | 14 | 12 | 9 | 9 | 10 | 11 | 9 | 121 |
| Днів зі снігом | 12 | 9 | 4 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 5 | 12 | 43 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
Мармарош-Сигіт відомий з XIII ст., з 1394 — головне місто Мармароського комітату.
У 19 — 20 ст. в ньому діяли греко-католицька церква і «руська» (тобто українська) гімназія, в 1950-60 pp. — українські відділи при гімназії й педагогічній школі. Наразі у місті працює єдиний в Румунії український ліцей (дир. Федір Попович)
На поч. XX ст. в Мармарош-Сигіті відбулися два судових процеси проти закарпатських селян, які перейшли на православ'я; угорський уряд обвинувачував їх у зв'язках з Росією. В 1904 — 1906 засуджено на різні терміни ув'язнення 9 селян з Мармарош-Сигіта, а у 1913 — 14 — 96 осіб з різних сіл на чолі зі священиком О. Кабалюком Олексій Карпаторуський. Процеси мали розголос у Західній Європі і звернули увагу міжнародної думки.
18 грудня 1918 року у Мармароші Сигітському відбувся з'їзд делегатів українців Мармарощини, який висловився за приєднання Закарпаття до України. На з'їзді мали слово: Клочурак Степан та Климпуш Василь — Ясіня, Штефан Августин, Бращайко Михайло — Рахів, Йосипчук Василь — Великий Бичків.[2] 16 січня 1919 р. місто визволили війська Гуцульської республіки (входив загін Української Галицької армії) від угорських військ та адміністрації. Наступного дня вони зазнали поразки від дій переважних чисельно окупантів (румунська дивізія).
У період між війнами місто знаходилось на кордоні між ЧСР та Румунією. Через місто проїжджали транскордонні потяги, зокрема швидкий потяг Прага-Ясіня, який з'єднував Рахівщину з рештою республіки. Наприкінці 1944 р. місцеві українці утворили народний комітет, який ухвалив приєднання міста з навколишніми українськими селами до України, однак реалізоване це не було. За комуністичного режиму тут ув'язнювали політичних дисидентів, яким нині присвячені пам'ятники та музей. У січні 2007 тут за участі президентів В. Ющенка та Т. Басеску знову відкритий історичний міст через Тису та міжнародний прикордонний перехід до українського селища Солотвино.
Українство[ред. | ред. код]
На міському православному кладовищі поховано багато українців. Зокрема Василь Пензеш — сігетський український парох.
Українці становлять 1.226 осіб (2,97 %) міста.(2010). В околицях міста — українські села (див. Мармарощина).
В місті діє Український ліцей імені Тараса Шевченка[3]
Люди[ред. | ред. код]
- Берец Вільмош-Йожеф Іштванович — український художник і мистецтвознавець.
- Глюк Гаврило Мартинович — український живописець.
- Елі Візель — письменник, народився та жив у Мармарош-Сигіті до 1944 (коли всі євреї міста були відправлені до Аушвіц), лауреат Нобелівської премії миру 1986 р.
- Крістіан Орош — румунський футболіст
- Юнгер Бела Германович (1920—1992) — угорець, радянський український письменник, казкар, сценарист
- Еміль Денкуш (* 1974) — румунський футболіст.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
| Міста побратими | Країна |
|---|---|
| Олава | Польща
|
| Коломия | Україна
|
Галерея[ред. | ред. код]
Центр Сигіта. Будинок праворуч - український ліцей.
Румунський Православний Собор
Тарас Шевченко. Сигіт
Вхід до храму Воздвиження Чесного Хреста УПЦ (Сигіт)
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Клімат Сигіта
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 71. — ISBN 5-7707-7867-9.
- ↑ Ірина Ткачук (29 серпня 2016). Діалог столиць: Київ-Бухарест. Жінка-УКРАЇНКА.
Джерела і література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сигіт |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Стражник Л. Добра нагода згуртувати гуцулів з обох берегів Тиси // Голос України. — 2018. — № 4 (7010) (9 січня). — С. 14. — (Суспільство).
|
Це незавершена стаття з географії Румунії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
|
