Головко Віктор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Головко
Віктор Олександрович Головко
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенант
Головко Віктор Олександрович.png
Загальна інформація
Народження 6 травня 1984(1984-05-06)
Херсонська область, Україна
Смерть 12 березня 2022(2022-03-12) (37 років)
с. Гута-Межигірська, Київська область, Україна
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Прапор НГУ т.svg Національна гвардія
Формування ОЗСП «Омега»
Війни / битви Російсько-українська війна/Бої за Київ
Нагороди та відзнаки
Герой України

Віктор Олександрович Головко (6 травня 1984, Херсонська область — 12 березня 2022, с. Гута-Межигірська, Київська область, Україна) — український військовослужбовець, старший лейтенант, командир 2-ї бойової групи спеціального призначення (водолазної) ОЗСП «Омега» Національна гвардія України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Головко Віктор народився 6 травня 1984 року на Херсонщині, але свою юність він провів у Дубровиці[1]. Закінчив Дубровицьку загальноосвітню школу № 2 (2001) на Рівненщині.

Проходив військову службу в підрозділі Внутрішніх військ МВС України. У спецпідрозділі «Омега» прослужив 9 років.

З перших днів брав участь в АТО на сході України.

24 лютого 2022 року, у перший день російського вторгнення в Україну, майор Роману Собківу, старший лейтенант Віктор Головко та їхні підлеглі забезпечували оборону аеропорту «Київ». Групи Собківа і Головка утримували свої позиції дев'ять діб. 4 березня 2022 року їхні підрозділи було перекинуто у Вишгородський район Київщини. Тут 7 березня поблизу села Синяк ними було виявлено та знешкоджено секрет противника.

12 березня групи майора Собківа та старшого лейтенанта Головка отримали інформацію, що підрозділ окупантів переправився через Ірпінь та закріпився на правому березі річки. На допомогу їм було спрямовано підкріплення — зведений підрозділ 27-ї окремої Печерської бригади Нацгвардії. Однак спільний загін гвардійців натрапив на засідку противника. Було прийнято рішення, що група Головка має лишатися на місці і відвертати увагу ворога на себе, у той час як група Собківа спробує обійти позиції противника з флангу і зненацька вдарити по них. Однак група Собківа булу оточено ворогом та майор героїчно загинув. У цей час група Головка побачила позаду себе висадку десанту транспортним вертолоьотом Мі-8 під прикриттям ударного Ка-52. Розгорнувши частину бійців і висунувшись у район висадки, Головко уміло керував діями підлеглих, які незабаром повністю знищили десант. За деякий час Головко не допустив повторної висадки ворожого десанту, знищивши трьох ворогів. Під час надання першої допомоги побратимові, їх було атаковано гранатою. Головко отримав поранення, проте зміг виніс товариша з поля бою до евакуаційного автомобіля. Але під час посадки ворожий постріл з РПГ знищив машину, і старший лейтенант Головко та ще двоє поранених військовослужбовців загинули.[2]

24 березня 2022 року похований у Дубровиці[3][4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дубровиччина прощається з героєм України, який загинув, обороняючи Київ. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2022. 
  2. Двоє Героїв «Омеги» здобули вічну славу в одному бою. Арміяinform. 22 квітня 2022. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  3. Школа на Рівненщині — у скорботі: у боях на Київщині загинув випускник. 22.03.022, 14:18. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 19 квітня 2022. 
  4. У Дубровиці поховали оборонця Києва (ФОТО). Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2022. 
  5. Указ Президента України від 17 квітня 2022 року № 251/2022 « Про присвоєння звання Герой України »

Джерела[ред. | ред. код]