Ірпінь (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірпінь
Річка Ірпінь біля села Томашівка, 23 червня 2014 р.jpg
Ірпінь біля Томашівки на Фастівщині
50°27′41″ пн. ш. 30°31′47″ сх. д. / 50.46143888891677420° пн. ш. 30.52988888891677988° сх. д. / 50.46143888891677420; 30.52988888891677988
Витік с. Яроповичі
• координати 50°06′57″ пн. ш. 29°11′08″ сх. д. / 50.11600000002777477° пн. ш. 29.185600000027779544° сх. д. / 50.11600000002777477; 29.185600000027779544
Гирло Дніпро (Київське водосховище)
• координати 50°44′39″ пн. ш. 30°22′05″ сх. д. / 50.74440000002777396° пн. ш. 30.368100000027776986° сх. д. / 50.74440000002777396; 30.368100000027776986
Басейн Irpin basin[d]
Країни: Україна Україна
Житомирська область,
Київська область
Площа: 3340 км² км²
Регіон Київська область і Житомирська область
Довжина 162 км
Притоки: Білка, Горенка (річка), Крив'янка, Куделя (притока Ірпеня), Любка (річка), Q4304630?, Нивка (річка), Унава, Лупа (притока Ірпеня), Буча (річка), Відьманка, Калинівка (притока Ірпеня), Мощунка, Сивка (притока Ірпеня), Трубище, Рокач і Козка
CMNS: Ірпінь на Вікісховищі

Ірпі́нь — річка в Україні, в межах Житомирської та Київської областей. Права притока Дніпра.

Довжина 162 км, площа басейну 3340 км². Бере початок біля села Яроповичі. Закінчується біля села Козаровичі, де води Ірпеня піднімаються насосною станцією до рівня Київського водосховища.

Мінералізація води Ірпеня в середньому становить: весняна повінь — 295 мг/дм³; літньо-осіння межень — 450 мг/дм³; зимова межень — 459 мг/дм³.[1]

Історія[ред. | ред. код]

У руську добу в Приірпінні проходив кордон між двома східнослов'янськими союзами племен — полянами і древлянами. Землі навколо річки були серцевиною Русі, і літописи не раз згадують про цю річку у зв'язку з певними історичними подіями. Одним з них була Битва на річці Ірпінь в 1321, в результаті якої Київ і суміжні землі потрапили під панування Великого Князівства Литовського.

Під час монголо-татарської навали ці місця були спустошені. Їхнє нове заселення почалося в лише в XVI столітті. Місцеве населення брало участь у національній революції 1648—1676, в народному повстанні під проводом Семена Палія.

У XVIII столітті по річці Ірпінь проходив кордон між Росією і Польщею, встановлений після укладення між цими державами 26 квітня 1686 року «Вічного миру». Лівобережжя Ірпеня, де розташовані сучасні Буча, Ворзель, Гостомель відійшло до Польщі.

По обидва боки кордону розташувалися польські та російські прикордонні форпости. Прикордонний край був переповнений контрабандистами, які потай провозили через кордон у Київ угорське вино і французьку горілку. Місцеві жителі надавали притулок контрабандистам і гайдамакам, іноді навіть брали участь у походах гайдамак і поділі здобичі. Тут також діяли численні дрібні гайдамацькі загони під керівництвом Гапона Кощієнка, Бородавки, старообрядця Харитона Коняхіна, Грицька Ступака.

По річці Ірпінь в 1941 радянською армією була створена перша лінія оборони Києва від німецьких військ.

Притоки[ред. | ред. код]

Населені пункти над Ірпенем[ред. | ред. код]

Села Яроповичі, Ходорків, Скочище, селище міського типу Корнин, села Сущанка, Федорівка, Млинок, Дідівщина, Пришивальня, Томашівка, Ярошівка, Соснівка, Чорногородка, Перевіз, Яблунівка, Мостище, Дзвінкове, Новосілки, Княжичі, Жорнівка, Лука, Бобриця, Білогородка, Гнатівка, Гореничі, Стоянка, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, села Раківка, Синяк, Гута-Межигірська, Демидів, Козаровичі

Мости[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]