Гончарук Олег Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Гончарук
Олег Миколайович Гончарук
 Полковник
Загальна інформація
Народження 20 квітня 1983(1983-04-20) (40 років)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
19.11.2019—11.9.2022
 128 ОГШБр, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олег Миколайович Гончарук (нар. 20 квітня 1983[1]) — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів (2022, 2022, 2021), кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2018). Герой України (2022).

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Станом на 2017 рік обіймав посаду першого заступника — начальника штабу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Станом на 2018 рік — виконувач обов'язків командира бригади[2]. З 19 листопада 2019 до 11 вересня 2022 року — командир 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Разом з бригадою Гончарук брав участь в операції об'єднаних сил на Донбасі, зокрема в боях за Станицю Луганську, а в перші місяці повномасштабної війни тримав оборону на східному й південно-східному напрямках, зокрема на Миколаївщині. З кінця літа 2022 року 128 ОГШБр брала участь у визволенні Херсонщини.[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (14 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[3];
  • орден Богдана Хмельницького I ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (2021) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов'язків[6].
  • орден «За мужність» III ступеня (2018) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов'язків[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових. nv.ua. Процитовано 19 жовтня 2022.
  2. Героям Слава: Закарпаття вшанувало пам'ять бійців, полеглих в Дебальцевському котлі (фото) [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Мукачево. Нет. — 2018. — 18 лютого.
  3. Указ Президента України від 14 жовтня 2022 року № 701/2022 «Про присвоєння звання О.Гончаруку Герой України»
  4. Указ Президента України від 6 червня 2022 року № 395/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Указ Президента України від 22 березня 2022 року № 157/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Указ Президента України від 12 жовтня 2021 року № 527/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисників і захисниць України»
  7. Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 238/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]