Гончарук Олег Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Гончарук
Олег Миколайович Гончарук
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Загальна інформація
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
19.11.2019—11.9.2022
128 ОГШБр.png
 128 ОГШБр, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна)Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олег Миколайович Гончарук (нар. 1983[1]) — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів (2022, 2022, 2021), кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2018). Герой України (2022).

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Станом на 2017 рік обіймав посаду першого заступника — начальника штабу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Станом на 2018 рік — виконувач обов'язків командира бригади[2]. З 19 листопада 2019 до 11 вересня 2022 року — командир 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Разом з бригадою Гончарук брав участь в операції об'єднаних сил на Донбасі, зокрема в боях за Станицю Луганську, а в перші місяці повномасштабної війни тримав оборону на східному й південно-східному напрямках, зокрема на Миколаївщині. Із кінця літа 2022 року 128 ОГШБр бере участь у визволенні Херсонщини.[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (14 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[3];
  • орден Богдана Хмельницького I ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (2021) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов'язків[6].
  • орден «За мужність» III ступеня (2018) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов'язків[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових. nv.ua. Процитовано 19 жовтня 2022. 
  2. Героям Слава: Закарпаття вшанувало пам'ять бійців, полеглих в Дебальцевському котлі (фото) [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Мукачево. Нет. — 2018. — 18 лютого.
  3. Указ Президента України від 14 жовтня 2022 року № 701/2022 «Про присвоєння звання О.Гончаруку Герой України»
  4. Указ Президента України від 6 червня 2022 року № 395/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Указ Президента України від 22 березня 2022 року № 157/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Указ Президента України від 12 жовтня 2021 року № 527/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисників і захисниць України»
  7. Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 238/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]