NV (New Voice)
| Скорочена назва | NV | |||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| логотип видання та вебсайту з 2022 року | ||||
| Країна видання |
 Україна  | |||
| Місце публікації |
Київ | |||
| Тематика | суспільно-політична | |||
| Періодичність виходу | тижневик | |||
| Мова |
українська (друк.версія) укр., рос. та англ. (елек. версія) | |||
| Адреса редакції | Київ, вулиця Нахімова, 12 | |||
| Головний редактор | Віталій Сич | |||
| Редактор |
Сич Віталій Володимирович і Мак Гаффі Юлія Олександрівна | |||
| Видавець | Видавничий дім Медіа-ДК | |||
| Засновник | Томаш Фіала | |||
| Засновано | 2014 | |||
| Обсяг | 64 стор. | |||
| Наклад | 19 тис. примірників | |||
| Ціна | 199 грн | |||
| | ||||
| nv.ua | ||||
«NV» (англ. New Voice — новий голос) — український друкований щотижневий суспільно-політичний журнал. Також має інформаційно-новинний сайт українською, російською та англійською мовами та онлайн-версію українською[1] та російською мовами[2]. До червня 2019 року мав назву рос. «Новое Время» (новий час) або повну — рос. «Новое Время Страны» (новий час країни).
Із 2014 року журнал виходить щоп'ятниці, висвітлює новини в Україні та світі, публікує аналітику та інтерв'ю з політиками, репортажі з гарячих точок, розслідування, авторські матеріали тощо.
Вебсайт nv.ua є зареєстрованим онлайн-медіа (ідентифікатор медіа: R40-02145). Його власник - ТОВ «ВД «Медіа-ДК»[3].
Журнал було створено навесні 2014 року журналістами, які протягом 2003—2013 років працювали над українським російськомовним журналом «Корреспондент». Інвестором проєкту став чеський бізнесмен Томаш Фіала, голова української інвестиційної компанії Dragon Capital та президент Європейської бізнес асоціації.[4]
Перший випуск журналу вийшов 16 травня 2014 року[5] тиражем понад 18 тис. примірників. Сайт nv.ua з'явився у червні 2014 року з російськомовним інтерфейсом, а у 2015 сайт отримав також і україномовний інтерфейс.
До першої річниці початку Євромайдану на сайті видання з'явився спецпроєкт спогадів про Майдан — #remembermaidan[6][7].
17 червня 2014 року був запущений сайт журналу, на той час доступний виключно російською; 20 серпня 2015 році сайт отримав також і українськомовний інтерфейс[8]. У 2016 журнал запустив онлайн електронну версію журналу, яка на додачу до російськомовної версії отримала й українськомовну[1]. Починаючи з № 30 (від 12 серпня 2021 року)[9] друкована версія тижневика «НВ» почала виходити виключно українською мовою; електронна ж версія тижневика продовжила виходити у двох мовних варіантах: українськомовному та російськомовному.[10][11]
22 червня 2019 року пройшов ребрендинг видання та сайту на НВ[12], а 30 грудня 2022 року — на New Voice[13].
У вересні 2025 року, після блокування Україною двох угорських проросійських видань, Угорщина заборонила 12 українських новинних видань, зокрема й NV[14].
-
Логотип у 2014—2019 роках -
Логотип у 2019—2022 роках
- У червні 2015 року головний редактор Віталій Сич отримав журналістську нагороду у номінації «Найкращий діловий редактор» «Presszvanie».[15]
- У листопаді 2015 року російськомовна стаття журналіста «НВ» Павла Добровольського «Внутренний мир ДНР» (англ. Internal world of DPR; укр. Внутрішній світ ДНР) увійшла до ТОП-5 журналістського конкурсу «Writing for CEE».[16][17]
- У серпні 2019 року видання «НВ» отримало журналістську нагороду Free Media Awards[en].[18][19][20]
- У березні 2022 року ІМІ рекомендував сайт «НВ» як достовірне медіа[21].
У червні 2021 року «НВ» посів №2 серед українських інтернет-ЗМІ за дотриманням професійних стандартів, за аналізу ІМІ. За даними дослідження, 92 % матеріалів видання не мали порушень професійних стандартів. На сайті було на 100 % дотримано стандарту достовірності, але зафіксовано матеріали з порушенням стандарту балансу.[22]
2016 року головний редактор журналу Віталій Сич заявив, що РФ була на другому місці серед відвідувачів сайту після України. Оскільки деякі статті сайту викликали невдоволення російського Роскомнадзору, той періодично надсилав адміністраторам видання вимоги видалити деякі з матеріалів і погрози заблокувати доступ до видання у Росії в разі відмови. За даними Сича, журнал почав прибирати з сайту статті, що втратили популярність, щоб не втрачати російську аудиторію[2].
22 грудня 2018 року з видання звільнилась вся команда журналістів відділу «НВ Бізнес». За даними головного редактора Віталія Сича, це було спільним рішенням через роботу цих журналістів у сторонніх проєктах.[23] 26 грудня 2018 року на Facebook-сторінці «Журналісти проти джинси» було опубліковано відкритий лист, де анонімні журналісти звинувачували Томаша Фіалу у звільненнях з «НВ Бізнес» за джинсу (замовні статті без розкриття рекламності).[24] Фіала відповів, що він не звільняв журналістів, а джинсу у виданні не прокоментував.[25]
- ↑ а б Новое Время запускає нову електронну версію журналу – російською та українською мовами. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
- ↑ а б Друкувати «Новое Время» українською мовою економічно безглуздо [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.] — MediaLab Online, 01/06/2016
- ↑ Темна сторона: Перелік власників відомих онлайн-медіа в Україні. Темна сторона. понеділок, серпня 11, 2025. Процитовано 23 серпня 2025.
- ↑ Томаш Фіала вкладає в «Новое время» $ 2,5 млн і не збирається втручатися в редакційну політику [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] — Детектор медіа, 22 травня 2014
- ↑ Виталий Сыч: В «Новом времени» новостная картина недели закрывается одной страницей [Архівовано 23 квітня 2015 у Wayback Machine.], Телекритика (20 травня 2014)
- ↑ До річниці Майдану сайт «Новое время страны» запустив спецпроект #remembermaidan, Телекритика. 21 листопада 2014
- ↑ Спецпроект #remembermaidan «Новое время» (21 листопада 2014)
- ↑ До Дня Незалежності сайт НВ запрацював українською мовою [Архівовано 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Новое время (20 серпня 2015)
- ↑ НВ № 30 (від 12 серпня 2021 року) — українськомовна версія. nv.ua/ukr/. 12 серпня 2021
- ↑ Говоримо рідною. Журнал НВ повністю перейшов на українську мову і випустив колекційний номер. nv.ua. 12 серпня 2021. Архів оригіналу за 12 серпня 2021.
- ↑ Журнал «НВ» очікує зростання кількості передплатників після переходу на українську мову – Сич. radiosvoboda.org. 12 серпня 2021. Архів оригіналу за 12 серпня 2021.
- ↑ Новое Время змінює бренд і переходить на НВ. nv.ua. 21 червня 2019. Архів оригіналу за 13 серпня 2021.
- ↑ НВ змінює назву і логотип. Звернення головного редактора Віталія Сича. nv.ua (укр.). Процитовано 30 грудня 2022.
- ↑ Угорщина заборонила 12 українських новинних видань: список. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 вересня 2025.
- ↑ Лауреатами «Pressзвания» стали Сич, Васильєв, «Аристократи» та інші [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] — Детектор медіа, 10 червня 2015
- ↑ Ceremony 2015: Journalistenpreis „Writing for CEE 2015“ geht an Martin Leidenfrost. www.apa.at. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015. [Архівовано 2015-11-23 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ https://www.ots.at/presseaussendung/OTS_20151119_OTS0151/journalistenpreis-writing-for-cee-2015-geht-an-martin-leidenfrost-bildvideo [Архівовано 13 серпня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Novoye Vremya - Ukraine (англ.). Fritt Ord[en]. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
- ↑ Free Media Awards (англ.). Fritt Ord[en]. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
- ↑ Журнал НВ став лауреатом премії Free Media Awards. detector.media. 16 серпня 2019. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
- ↑ ІМІ рекомендує читати новини з достовірних джерел. Список медіа. imi.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 25 квітня 2022.
- ↑ Звіт з моніторингу дотримання професійних стандартів в онлайн-медіа. Друга хвиля моніторингу у 2021 році. Інститут масової інформації. 30 червня 2021. Архів оригіналу за 12 серпня 2021.
- ↑ Шестакова, Юлія (22 грудня 2018). З «Нового времени» звільнилися журналісти бізнес-блоку (доповнено). detector.media (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 31 липня 2019.
- ↑ Журналісти проти джинси. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
- ↑ Томаш Фіала: Я не звільняв журналістів «Нового времени» [Архівовано 13 серпня 2021 у Wayback Machine.]. detector.media. 27 грудня 2018
- Офіційний сайт
- НВ на сайті journals.ua
- Англомовна версії видання «The New Voice of Ukraine»
 | |
|---|---|
| У соціальних мережах | |
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Нормативний контроль |
