Гордієць Євген Якович
| Євген Якович Гордієць | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
1 квітня 1952 (72 роки) Макіївка, Сталінська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР  США | |||
| Жанр | пейзаж, натюрморт | |||
| Навчання | Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка і Київський державний художній інститут (1977) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | ліричний сюрреалізм, реалізм, пунтуалізм, абстракціонізм | |||
| Вчитель | Григор'єв Сергій Олексійович | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
|
| ||||
Євген Якович Гордієць (нар. 1 квітня 1952, Макіївка) — радянський художник-сюрреаліст. Заслужений художник УРСР (1986). Член Національної спілки художників України (1979).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1 квітня 1952 року в Макіївці Донецької області.
1967 року в п'ятнадцятирічному віці вступив до Художньої школи імені Т. Шевченка у Києві[1][2]. Закінчив Київський державний художній інститут (1971—1977), де його педагогом за фахом був Олександр Михайлович Лопухів[3]. Після цього закінчив Творчу майстерню Академії мистецтв СРСР у Києві (1978—1982), де його керівником був Сергій Олексійович Григор'єв.
З 1977 по 1991 рік працював в Творчо-виробничому об'єднанні «Художник».
З 1977 по 1978 рік був викладачем Київського державного художнього інституту.
З 1979 року — член Національної спілки художників України.
З 1978 по 1982 рік — аспірант Творчих майстерень академії мистецтв СРСР у Києві.
З 1991 року мешкає у США[4].
Творчість[ред. | ред. код]
Євген Гордієць відомий як художник-сюрреаліст. Пише в жанрах пейзаж та натюрморт. Його творчість порівнюють з роботами французького художника П'єра Пюві де Шаванна[5].
Учасник республіканських та Всесоюзних виставок з 1977 року. Мав персональні виставки в Парижі (1989), Нью-Йорку (1995), Скотсдейлі та Нантакеті (2001)[6]. Його роботи зберігаються у Київському національному музеї російського мистецтва, Третьяковській галереї у Москві, Кельнському музеї сучасного мистецтва та низці музеїв на території України. Роботи Євгена Гордійця продавалися на аукціоні Christie's[2].
1990 року його робота прикрасила обкладинку каталогу Christie's[7].
Серед його картин: «Заради життя на землі» (1977), «Стиглі вишні», «Весна» (обидві — 1979), «Новий світ» (1981), «Тиша», «Рідні простори», «Дитина і море» (усі — 1982), «Хліб печуть» (1984), «Джерело» (1985), «Літо», «Мадонна в пустелі» (обидва — 1991), «Зебра», «Осінь і весна» (обидві — 1992), «Світлий стан» (1993), «Очікування» (1995), «Споглядання» (1999), «Сон» (2001), «Сад над річкою» (2003).
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
- Перша премія за дипломну роботу на всесоюзній виставці дипломів у Вільнюсі (1977)
- Перша премія Республіканської виставки (Київ, 1982)
- Заслужений художник УРСР (1986)
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Евгений Гордиец: Каталог. Нью-Йорк, 1993.
- Євген Гордієць [Текст] // Fine Art. Прекрасне мистецтво. — К., 2008. — 4. — С. 6-7.
- Gordiets, Evgeni: [album] / Evgeni Gordiets; Вступ. сл. Elena Vasilevsky.- New York: Joèls Fine Art, [1993].- 36 p. : ill.- Gordiets
- Богдан Певний. СЕЛЕКТИВНИМ ОКОМ [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Сучасність. Жовтень 1988 — ч. 10 (330) issn 0585-8364 c 55.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1 апреля — Музей українського живопису. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ а б Евгений Яковлевич Гордиец. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ Гордієць Євген Якович — СЕКЦІЯ ЖИВОПИСУ — Секції — Киівська Організація Національної Спілки Художників України. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ ПРОЕКТ «АРТ-ЕМІГРАНТИ». Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ Олег Сидор-Гібелинда. БУРЕЮ: «НОВА ХВИЛЯ». Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ Ukrainian art and film featured at Lincoln Center. THE UKRAINIAN WEEKLY APRIL. 2, 1995. No. 14. p. 8
- ↑ Художник «Артхива»: сюрреалист Евгений Гордиец. Архів оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Прядко В. М. Гордієць Євген Якович. Енциклопедія сучасної України [Архівовано 21 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Гордиец Евгений
- Evgeni Gordiets [Архівовано 31 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
|
