Національний музей «Київська картинна галерея»
Національний музей «Київська картинна галерея» (Київська національна картинна галерея) | |
|---|---|
 | |
| 50°26′32″ пн. ш. 30°30′54″ сх. д. / 50.442235° пн. ш. 30.514934° сх. д. | |
| Тип | художній музей |
| Країна |  Україна  |
| Розташування | Україна: Київ |
| Адреса | вул. Терещенківська, 9 |
| Архітектор | Володимир Ніколаєв, Андрій Гун |
| Засновано | 1922 |
| Відкрито | 12 листопада 1922 |
| Режим роботи | вт., ср., пт., сб., нд.: 10:00—18:00; пн., чт. — вихідні |
| Вартість | 110 грн (дорослий) |
| Фонд | 14 000[1] |
| Директор | В.о. Оксана Підсуха |
| Куратор | Музей є комунальною власністю міста Києва та підпорядковується Департаменту культури ВО КМР КМДА |
| Сайт | knag.museum |
  Національний музей «Київська картинна галерея» (Україна) | |
 | |
 Національний музей «Київська картинна галерея» у Вікісховищі | |
Національний музей «Київська картинна галерея» (Київська національна картинна галерея) — художній музей у м. Києві, Україна (до березня 2017 року — Київський національний музей російського мистецтва). Розташований у будинку Федора Терещенка (кін. XIX — поч. XX ст.; архітектори — Володимир Ніколаєв, Андрій Гун).
Колекція музею становить понад 14 тисяч творів — від іконопису до сучасного українського мистецтва.
Музей має дві філії: Мистецький центр "Шоколадний будинок"[2] (вул. Шовковична 17/2) (до 2012 року — Дитяча картинна галерея) і Міський центр реставрації та експертизи музейних експонатів (вул. Терещенківська, 9).
Музей відкрито 12 листопада у 1922 році за сприяння Всеукраїнської академії наук[3] під назвою Київська картинна галерея[4]. Основу колекції становили націоналізовані художні цінності, зібрані у спеціальний музейний фонд, серед яких були приватні зібрання, зокрема колекція родини українських промисловців і меценатів Терещенків.
У перші роки існування галереї експозиція налічувала приблизно 200 експонатів. У подальшому колекція поповнювалася завдяки надходженням із Центрального музейного фонду, закладів та організацій Києва та музейним обмінам. До каталогу-путівника галереї, укладеного її першим директором А. Дахновичем 1928 року, увійшло майже 300 творів. 1936 року назву музею було змінено на Музей російського мистецтва.
На початку 1940-х рр. музей мав одну з найвідоміших художніх колекцій тодішнього СРСР. Під час Другої світової війни основну частину зібрання було евакуйовано радянською владою до Уфи, тоді як ту, що залишилася в окупованому Києві, нацистська окупаційна влада вивезла за кордон. Унаслідок було втрачено близько 1500 творів. Відновлення колекції в повоєнні роки здійснювалося через спеціальні закупівельні комісії, обмін між музейними установами та приватні дарунки. Музей сформував експозицію, проводив активну виставкову, науково-дослідну та освітню роботу.
З відновленням Україною незалежності діяльність музею зосередилася на збиранні та експонуванні творів українських художників. Від 2014 року проводиться робота з переосмислення власної колекції в межах процесу деколонізації культурної спадщини, зокрема повернення привласнених Росією імен до їхніх автентичних національних культурних контекстів. 2011 року музей отримав статус національного, а 2017 року за рішенням Київської міської ради йому було повернено історичну назву — Національний музей «Київська картинна галерея». Рішення набуло чинності 21 березня 2017 року після його офіційного оприлюднення в газеті «Хрещатик»[5].
Колекція налічує понад 14 тисяч творів живопису, скульптури, графіки та декоративно-ужиткового мистецтва від часів Середньовіччя до сучасності. До неї входять твори представників багатьох країн і періодів, різноманітних мистецьких напрямів і стилів, художніх угруповань та об’єднань на території країн Східної Європи, Середньої Азії, Закавказзя, Балтії та ін.
1. Іконопис XIII – початку XVI ст.:
- Борис і Гліб. XIII ст.;
- Чудо Георгія про змія. XVI ст.;
- Страшний суд. XVI ст.
2. Живопис XVIII – XІX ст.:
- Володимир Боровиковський (1757–1825). Портрет Миколи Рєпніна. 1806;
- Іван Айвазовський (1817–1900). Буря. 1872;
- Архип Куїнджі (1842–1910). Ніч на Дону. 1882;
- Микола Ярошенко (1846–1898). Курсистка. 1883;
- Михайло Врубель (1856–1910). Дівчинка на тлі перського килима. 1886;
- Ілля Рєпін (1844–1930). Миколай Мирлікійський звільняє від смертної кари трьох безвинно засуджених. 1890;
- Микола Ґе (1831–1894). Автопортрет. 1892.
3. Мистецтво перш. пол. XX ст.:
- Зінаїда Серебрякова (1884–1967). Автопортрет у чорній сукні з білим коміром. 1907;
- Давид Бурлюк (1882–1967). У місті. Зима;
- Мартірос Сар’ян (1880–1972). Продавець зелені. 1912;
- Петро Кончаловський (1876–1956). Кассіс. Сосни. 1913;
4. Мистецтво друг. пол. XX ст.:
- Сергій Шишко (1911–1997). На горі. 1955;
- Тетяна Яблонська (1917–2005). Відпочинок. 1971;
- Джемма Скулме (1925–2019). Веселка. 1973;
- Михайло Греку (1916–1998). Скелі Гурзуфа. 1974;
- Віктор Рижих (1933–2021). Ввечері. 1978;
- Маріам Асламазян (1907–2006). Гарбузи на бірюзовому тлі. 1980;
- Іван Марчук (нар. 1936). І покрилася снігом земля. 1984.
5. Сучасне українське мистецтво:
- Анатолій Криволап (нар. 1946). Тиша. Із серії «Український мотив». 2008;
- Віктор Сидоренко (нар. 1953). Із циклу «Проєкції». 2014;
- Олег Тістол (нар. 1960). Казбек. Із циклу «Гори». 2004;
- Микола Маценко (нар. 1960). Красиве і корисне. 2007.
-
«Борис і Гліб», XIII ст. Новгород -
«Тайна вечеря», остання чверть XIV ст.—поч. XVI ст., Чернігівщина та Харківщина -
«Усікновення голови Іоанна Предтечі», 2-а пол. XVI ст.,Чернігівщина та Харківщина
-
Володимир Боровиковський. «Портрет княгині Клеопатри Лобанової-Ростовської, з роду Безбородьків». Початок 19-го сторіччя -
Ілля Рєпін.«Українська хата». 1880 -
Микола Ґе. «Портрет хлопчика-українця». 1880-ті роки -
Микола Ґе. «Голова Христа». Ескіз до картини «Розп'яття». 1893 -
Іван Шишкін. «Среди долины ровныя ...». 1883 -
-
Василь Полєнов. «Зима. Імоченці». 1880 -
Василь Полєнов. «На човні. Абрамцево». 1880 -
Василь Полєнов. «Бейрут». 1882 -
Василь Полєнов. «За старим Каїром». 1882 -
Василь Полєнов. «Константинополь. Золотий Ріг». 1890 -
Василь Полєнов. «Ранній сніг. Бьохово». 1891 -
Михайло Врубель. «Дівчинка на тлі перського килима». 1886 -
Михайло Врубель. «Надгробний плач». 1887 -
Михайло Врубель. «Янгол з кадилом і свічкою». 1887 -
Михайло Врубель. «Демон на тлі гір». 1891 -
Олексій Саврасов. «Рання весна». 1880-ті роки -
Архип Куїнджі. «Вечір». До 1890 -
Костянтин Коровін. «Черемшина». 1912 -
-
Іван Айвазовський. «Волга біля Жигулів». 1887 -
Давід Штеренберг. «Емігрант». 1913-1914 -
Михайло Нестеров. «На горах». 1896 -
Василь Верещагін. «Шпигун». 1901 -
Серебрякова Зінаїда Євгенівна. «Автопортрет у чорній сукні з білим коміром». 1907
.jpg)
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну постійну експозицію музею було демонтовано. Під час дії воєнного стану в Україні музей реалізовує тимчасові виставкові проєкти, зокрема за кордоном.
«Самаркандська епопея українських художників. 1941–1944»[1]
«Закарпатська школа живопису»[2]
«Під Різдвяною Зіркою»[3]
«Олексій Шовкуненко. Херсон – Київ»[4]
«Всесвіт Володимира Микити»[5]
«Віч-на-віч з Миколою Ґе»[6]
«Терещенківська, 9»[7]
«Народжені Україною» у Художньому музеї Базеля (Kunstmuseum Basel, Швейцарія) [8]
«Від сутінок до світання» у Музеї мистецтва та історії Женеви (Musée d'art et d'histoire de Genève, Швейцарія)[9]
«Бастіон: українські митці про війну» в Сілезькому музеї в Катовіце (Muzeum Śląskie w Katowicach, Польща)[10]
- Київські адреси Михайла Врубеля. Київ : Національний музей «Київська картинна галерея», 2020. 122 с.[11]
- Національний музей «Київська картинна галерея»: путівник / Упоряд. Ю. Вакуленко. Київ : ВД «Антиквар», 2020. 272 с.[12]
- Іконопис XIII — початку XX століття та давньоруське декоративно-прикладне мистецтво. Каталог. Київ : ВД «Антиквар», 2020. 344 с.[13]
- Національний музей «Київська картинна галерея» / Авт. проєкту: Ю. Є. Вакуленко, Ю. О. Комельков. Київ : ТОВ «Атлант-ЮЕмСі», 2021. 312 с.
- Київська картинна галерея: перше сторіччя. Київ : ВД «Антиквар», 2022. № 5–6 (128). 164 с.
- ↑ Національний музей «Київська картинна галерея» / Унікальна колекція «Київської картинної галереї» нині налічує більше 14 тисяч одиниць зберігання
- ↑ Шоколадний будиночок. Вікіпедія (укр.). 26 січня 2025. Процитовано 19 червня 2025.
- ↑ Іващук, Л. Джерела зі створення та наукової діяльності Київської картинної галереї при ВУАН: археографічний огляд (PDF). dspace.nbuv.gov.ua. Процитовано 3 березня 2017 року.
- ↑ Борис, Тетяна. Київська картинна галерея: становлення та історія діяльності (1919–1931 рр.) (PDF). esnuir.eenu.edu.ua. Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2018. Процитовано 2 березня 2017 року.
- ↑ Рішення Київської міської ради № 1071/2075 від 2 березня 2017 року Про перейменування Київського національного музею російського мистецтва. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 1 квітня 2017.
- «Київська картинна галерея». Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національний музей «Київська картинна галерея»- Офіційний сайт (укр.) (рос.) (англ.)
Національний музей «Київська картинна галерея» у соцмережі «Facebook»- Про історію музею
- «Київська картинна галерея» відкрилась для відвідувачів (Kyiv Media)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | GND: 5272007-X · GKG: /g/122kjm4b · ISNI: 0000000122155271 · J9U: 987007300149305171 · LCCN: n84079063 · LIH: LNB:Baoq;=CN · LNB: 000247205 · NKC: xx0282948 · NUKAT: n2006052404 · RERO: 02-A005492832 · ULAN: 500300897 · VIAF: 125021595 |