Лопухов Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Михайлович Лопухов
Lopukhov Oleksandr.jpg
Дата народження 12 вересня 1925(1925-09-12)
Місце народження Городня
Дата смерті 14 вересня 2009(2009-09-14) (84 роки)
Місце смерті Київ
Місце поховання Байкове кладовище
Національність Україна Україна
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Київський художній інститут
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня орден «За заслуги» ІІ ступеня
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1980

Олекса́ндр Миха́йлович Лопухо́в (12 вересня 1925, Городня — 14 вересня 2009, Київ) — український живописець. Народний художник УРСР1964 року). Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1975 року). Дійсний член Академії мистецтв України (з 1997 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 12 вересня 1925 в місті Городні (тепер Чернігівської області). В 1953 році закінчив Київський художній інститут у Сергія Григор'єва, Костянтина Єлеви, Олексія Шовкуненка, в 1957 році — аспірантуру при ньому.

В 19621968 роках — заступник голови правління Спілки художників України. В 19731985 роках — ректор Київського художнього інституту, від 1979 року — професор. В 19831989 роках — голова правління Спілки художників України.

Могила Олександра Лопухова

Помер 14 вересня 2009 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Погляди[ред.ред. код]

"Я – художник. Моє знаряддя 0 пензлі й олівці. Але вони тільки стають виразниками прагнень суспільства, тільки тоді привертають увагу й інтерес глядачів, коли кожен мазок, кожен штрих, художником зроблений невіддільний від прагнень та ідеалів народу. Саме в цьому я вбачаю свою роль як митця й громадянина України.

Бачити життя минуле і теперішнє треба серцем. Все, відображене у моїх полотнах я пережив, мені нічого не довелося придумувати. Я не вигадав ані героїв моєї картини "Війна", ані солдатів, які в окопі схилилися над трофейним патефоном і слухали музику, їх я відобразив у картині "Місячна соната", ані наших воїнів, які діляться з полоненим німцем тютюном (картина "У Берліні"), ані того молоденького пораненого бійця, який зачаровано, ніби вперше, слухав пісню весняного птаха, забувши, що півгодини тому довкола йшла кривава битва (полотно "Співають жайворонки"). Я знав їх", – цитату взято з книжки Ігоря Шарова 100 сучасників: роздуми про Украхну.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Надія Йосипівна Лопухова — графік-живописець. Дочка — Світлана Олександрівна Лопухова — живописець. Дочка — Наталія Олександрівна Лопухова — графік.

Твори[ред.ред. код]

  • «Київські комунари. Арсенальці» (1956–1960).
  • «Війна» (1968–1969).
  • «Вольниця» (1978–1979).
  • «Матір людська» (1985).
  • «Село Вербівка. За колоски» (1988–1989).
  • «Моє дитинство. Голод» (1988–1989).
  • «Дівчата» (1990).
  • «Тайна вечеря» (1994).
  • Портрети — А. Кочерги (1990) та ін.

Відзнаки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]