Горецький Петро Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Петро́ Йо́сипович Горе́цький (24 листопада (6 грудня) 1888(18881206), село Мутин, тепер Кролевецького району Сумської області—†16 серпня 1972, Київ) — український лексикограф, мовознавець.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив 1914 Київський університет.

Учителював, викладав українську мову та літературу у вищих навчальних закладах Києва, протягом 19261963 працював у різних установах АН УРСР, зокрема в Інституті української наукової мови, Інституті мовознавства. Кандидат філологічних наук з 1946.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Розробляв здебільшого проблеми лексикології та лексикографії української літературної мови.

Разом з І. Шалею створив підручник «Українська мова. Практично-теоретичний курс» (1926, 8 видань).

Як лексикограф Горецький дебютував «Словником термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування» (1928); один з авторів «Українсько-російського словника» (т. 1—6, 1953—1963), «Словника української мови» (т. 1—11, 1970—1980; Державна премія СРСР, 1983).

Автор низки праць (монографія «Історія української лексикографії», 1963, численні статті з теорії та історії укр. словникарства); один з авторів «Курсу сучасної української літературної мови» (т. 1, 1951), «Курсу історії української літературної мови» (т. 1, 1958).

Література[ред.ред. код]

  • Л. С. Паламарчук. Горецький Петро Йосипович // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • Горецький П. Й. «Мовознавство», 1972, № 5


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.