Горлівське збройне повстання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Горлівське збройне повстання (грудень 1905) — один з епізодів революції 1905 року в Російській імперії, що мав місце в Горлівці, Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Конфлікт почався як суперечка робітників з адміністрацією машинобудівного заводу з питання зарплати і вилився у збройні сутички з людськими жертвами.

Початок конфлікту[ред. | ред. код]

1 грудня директор машинобудівного заводу бельгієць Лоест оголосив робочим, що у зв'язку з посиленням кризи виробництво машин скоротилося і замість 10-годинного робочого дня встановлюється 6-годинний, внаслідок чого заробіток знизиться на 40-50%. Після отримання звісток про Грудневому збройному повстанні в Москві відбулася нарада страйкового комітету. На ньому було вирішено скликати 9 грудня мітинг, на якому оголосити загальний страйк робітників Горлівки. Більшовицька група Горлівки схвалила це рішення. Разом зі страйковим комітетом залізничників і машинобудівників вона приступила до негайної організації мітингу. У ніч на 9 грудня на машинобудівному заводі, руднику і станції були розклеєні написані від руки листівки.

Збройні зіткнення[ред. | ред. код]

До десятої години ранку 9 грудня 1905 більше 4 тис. робочих зібралося на залізничній станції. Це були в основному машинобудівники, шахтарі, залізничники, а також селяни, які прибули на мітинг з навколишніх сіл. Член страйкового комітету І. М. Сніжко прочитав робочим телеграми катеринославського бойового страйкового комітету про початок загального політичного страйку і закликав робітників наслідувати приклад пролетаріату Москви і активно включитися в боротьбу з царським режимом. Виступив на мітингу від імені заводських і рудничних робочих слюсар Смирнов заявив, що вони об'єднуються з залізничниками і виступатимуть разом. Тут же був обраний розпорядчий комітет, фактично виконував функції Ради робітничих депутатів. Головою його став більшовик Є. І. Глушко. Жодна розпорядження рудничної або заводської адміністрації не могло набути чинності без відома комітету. Того ж дня о 9 годині вечора на станції відбувся ще один мітинг, який прийняв за пропозицією А. С. Гречана текст телеграми катеринославському бойовому страйкові комітети, в якому повідомлялося про приєднання робочих Горлівки до загального політичного страйку. На заводі і «Корсунської копальні № 1» були організовані дві бойові дружини. Для придбання зброї розпорядчий комітет конфіскував в касі залізничної станції 300 рублів, Проводився також збір коштів серед населення. Всього було зібрано більше 1000 руб. Спеціальним поїздом два члени комітету вирушили в Таганрог для закупівлі зброї.16 грудня (29 грудня) у головної контори машинобудівного заводу зібралося близько тисячі робітників з сім'ями. Члени страйкому пред'явили директору заводу вимога: скасувати наказ про 6-годинному робочому дні і зниженні у зв'язку з цим зарплати. Директор відмовився, але робітники, погрожуючи зброєю, змусили його прийняти ці вимоги. Незабаром на заводський двір прибутку драгуни і солдати. Отримавши підкріплення, поліція зажадала від робочих видати керівників страйку, але отримала відмову. Тоді за наказом пристава і командира роти солдати і поліцейські дали два залпи по робочим. 18 чоловік було вбито, багато поранено. Один з повстанців, Кузнецов, був поранений в руку. Через рани розвинулася гангрена, в результаті якої руку ампутували. Серед убитих був робітник Сергій Іванович Тоткало. Наступного дня його мати забрала тіло свого сина, зарубаного козаками. У труну Сергія Івановича була покладена рука революціонера Кузнєцова, який в цей час переховувався в підпіллі. Після цього зіткнення керівники страйку А. С. Гречнєв та І. М. Сніжко розіслали термінові депеші всім бойовим дружинам Донбасу з проханням про допомогу. Вже в ніч на 17 грудня в Горлівку прибутку дружинники з Авдіївки, Алчевська, Дебальцеве, Гришине, Єнакієве, Кадіївки, Харцизька, Ясинуватої — всього зібралося близько чотирьох тисяч осіб, з них 600 — з вогнепальною зброєю. Керівники бойових дружин на нараді виробили план повстання. Всі дружинники були розділені на три загони, якими командували більшовик А. С. Гречнєв, а також штейгер рудника № 1 П. А. Гуртовий і вчитель із Гришина П. С. Дейнега. Вранці 17 грудня робоча почали наступ на казарми, де були розквартировані царські війська. Після двогодинного бою дружинники оволоділи казармами, але на допомогу урядовим військам з Єнакієвого прибув загін козаків. Отримавши підкріплення, солдати відтіснили повстанців до залізничної станції. У сутичці загинули десятки робітників.

Слідство і суд[ред. | ред. код]

Слідство у справі тривало два роки. Спочатку судили заарештованих звичайним судом присяжних, але потім уряд вирішив передати розгляд справи у військовий суд. З 7 по 19 грудня 1908 праворуч учасників Горлівського збройного повстання розглядав у Катеринославі суд Одеського військового округу. З 131 підсудного військовий суд визнав винними 92; 32 були засуджені до смертної кари через повішення. Але пізніше страта була ЗАТВЕРДЖЕНА для восьми засуджених, а іншим її замінили безстроковою каторгою. Страта відбулася в ніч на 4 вересня 1909 р.. У 1930 р. в РАЙОНІ машинобудівного заводу була встановлена пам'ятка з написом: «На цьому місці в 1905 р. Царське катами булу відрубана рука революціонеру Кузнєцову». У 1955 р. у зв'язку з 50-річними подіями у минулому у 1905 році на місці бою робочих дружин Донбасу з Царське військами Було ВСТАНОВЛЕНО пам'ятний обеліск.

Див. також[ред. | ред. код]

Дебальцевське збройне повстання 1905 року

Революція на Донбасі 1905-1907.

Джерела[ред. | ред. код]