Корчак-Городиський Орест Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Городиський Орест)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корчак-Городиський Орест Іванович
Народився15 липня 1918(1918-07-15)
Станиславів
Помер30 березня 2014(2014-03-30) (95 років)
Чикаго
Діяльністьгромадський активіст
Alma materУкраїнський вільний університет
Нагороди
«Воєнний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)

Орест Іванович Корчак-Городиський (15 липня 1918, м. Станиславів — 30 березня 2014, Чикаго, США) — український науковець, політичний і громадський діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився Іван Орест Тарас де Корчак Городиський 15 липня 1918 року в Станиславові у сім'ї залізничника Івана та Анастазії Городиських. По смерті батька його вихованням займався вітчим Іван Гаврилюк. Проживав на вул. Поперечна, буд. 9.[1]

Початкову освіту він здобував у народній школі імені Маркіяна Шашкевича (1924—1928). Продовжив навчання в Українській державній гімназії у Станиславові (1928—1939).

З березня до листопада 1939 року був арештований поляками в останньому політичному процесі проти українців, що відбувався вже під час вторгнення німецьких військ на територію Польської Республіки. Перебував у Бережанській тюрмі. Скориставшись тимчасовим безладом, пов'язаним із евакуацією польської влади, підсудним вдалось уникнути покарання.

Опинившись на території Лемківщини, учителював у с. Согорів Горішній та с. Одрехова. У травні 1940 року проходив військовий вишкіл у Команчі та Кракові. Звідси переїхав до Ярослава, де працював секретарем у місцевій Українській державній гімназії (від 1 листопада 1940 до 15 червня 1941).

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

У червня 1941 року мобілізований до німецької армії на посаду перекладача, дійшовши до Одеси. Тоді ж він познайомився і заприятелював з відомим українським письменником, перекладачем, критиком Освальдом Бурґґардтом (Юрієм Кленом). У 1943 — повернувся до Станіславова.

По поверненню перебував у Волинському легіоні самооборони, що у 1945 році був включений до 1-ї дивізії Української Національної Армії «Галичина». Потрапив у полон до англійців, перебував у таборі для полонених у м. Ріміні (Італія), де видавав щоденник «Життя в таборі».

Еміграція

[ред. | ред. код]

У вересні 1946 року разом з кількома полоненими, перейшовши два кордони, прибуває до Мюнхена (Німеччина). Тут навчається на історичному факультеті Українського вільного університету, де вивчає історію та географію і здобуває ступінь магістра філософії.

У 1950 році переїхав на постійне проживання до м. Чикаго (США). Брав активну участь в культурно-громадському житті діаспори. Співорганізатор Музею і 1-ї Станиці Братства колишніх вояків 1-ї дивізії УНА «Галичина», згодом — перший голова Крайової управи.

Член «Пласту» (з 1928), курінь «Лісові Чорти». Нагороджений пластовими і військовими нагородами.

Автор близько 150 історичних досліджень з питань новітньої історії України.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]