Городище (Літинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Городище
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Літинський район
Рада/громада Соснівська сільська рада
Код КОАТУУ 0522486403
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 690
Колишня назва Вонячин
Населення 1273
Площа 0,286 км²
Густота населення 4451,05 осіб/км²
Поштовий індекс 22347
Телефонний код +380 4347
Географічні дані
Географічні координати 49°22′01″ пн. ш. 28°06′13″ сх. д. / 49.36694° пн. ш. 28.10361° сх. д. / 49.36694; 28.10361Координати: 49°22′01″ пн. ш. 28°06′13″ сх. д. / 49.36694° пн. ш. 28.10361° сх. д. / 49.36694; 28.10361
Середня висота
над рівнем моря
256 м
Водойми р. Згар
Найближча залізнична станція Уладівка
Місцева влада
Адреса ради 22344, Вінницька обл., Літинський р-н, с. Сосни, вул. Центральна, 8, тел. 2-18-53
Карта
Городище. Карта розташування: Україна
Городище
Городище
Городище. Карта розташування: Вінницька область
Городище
Городище
Мапа

Городище у Вікісховищі?

Городи́ще — село в Україні, в Літинському районі Вінницької області. Населення становить 1273 осіб. Колишня назва — Вонячин.[1][2]

Назва[ред. | ред. код]

7 червня 1946 р. село Вонячин отримало назву «Городище» і Вонячинську сільську Раду названо Городищенською.[3]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі розташовано:

  • 4 магазини та кіоск
  • школа та дитячий садок
  • 2 дитячі майданчики та стадіон
  • дитячий оздоровчий табір «Казкова долина»
  • бібліотека
  • ФАП
  • 2 церкви
  • 3 автобусні зупинки
  • сільський клуб
  • фермерське господарство
  • пляж

Колись у селі функціонували ГЕС, столярний цех, кафе.

Історія[ред. | ред. код]

1538 року Барський староста Бернард Претвич отримав Вонячин коло Вінниці від королеви Бони Сфорци. Б. Претвич як іноземець повернув його назад через протести литовських бояр.[4]

Семен Кмітич — у 1527-1541 роках королівський дворянин, у 1539 році отримав чорнобильський замок (згадується 12 жовтня 1539 року і мав його на протязі чотирьох років) у відшкодування збитків, завданих йому татарами. Так само тримав Вонячин, який у 1547 році після нього отримав Вишневецький[5].

Старшина Української галицької армії Павло Лах, ад'ютант отамана Якова Шепеля описує с. Вонячин як «невелике, але не дуже приступне село серед горбів, порослих лісом», мешканці якого «відзначаються національною свідомістю, ненавистю до всего, що нагадувало б червоних комісарів. Девять місяців село це в злуці з двома иншими, Івчем і Соснами, сміло ставило чоло набігам червоних банд з Винниці і Хмільника»[6].

У 1969 році під керівництвом П. І. Хавлюка у селі було знайдено слов'янське городище Х-ХІ ст. н. е.[джерело?]

У 1969 році встановлено пам'ятник 133 воїнам — односельчанам, загиблим під час Другої світової війни.[джерело?]

У 1983 році на кладовищі встановлено могилу воїна — афганця Панасюка П. І.[джерело?]

Пам'ятки історії[ред. | ред. код]

На північ від села Городище, в урочищі Поляна — трипільське поселення.

На південний схід від села Городище — трипільське поселення.

На південь від села Городище, в урочищі Рибгосп — трипільське поселення.

На східній околиці села городище на площі 10 гектарів на високій (до чотирьох метрів) першій надзаплавній терасі лівого берега річки Згар, при впадінні струмка — трипільське поселення площею шість гектарів.

На південно-західній околиці села — черняхівське поселення.

Вороново городище давньоруського часу за 600 метрів на південний захід від села (колишнє село Вонячин біля лісу).[7]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]