Градиленко Дмитро Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Дмитро Градиленко
Особисті дані
Повне ім'я Дмитро Віталійович Градиленко
Народження 11 серпня 1969(1969-08-11) (55 років)
  Москва, СРСР
Зріст 179 см
Вага 75 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР СДЮСШОР-2 ЛРОНО (Москва)
СРСР ЦСКА
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1986—1987 СРСР «Червона Пресня» 29 (0)
1987—1988 СРСР «Спартак» (М) 6 (0)
1989 СРСР ЦСКА 1 (0)
1989 СРСР «СКА-Карпати» 5 (0)
1989—1993 СРСР/Росія «Спартак» (М) 16 (0)
1992—1993 → Росія «Спартак-д» (М) 33 (0)
1993 Росія «Інтеррос» 15 (0)
1994 Росія «Лада» (Т) 23 (1)
1995 Росія ЦСКА (М) 20 (0)
1995 → Росія ЦСКА-д 2 (1)
1996—1998 Росія «Ростсільмаш» 58 (4)
1998 → Росія «Ростсільмаш-д» 1 (0)
1998 Росія «Торпедо» (М) 14 (0)
1999 Росія «Жемчужина» 8 (0)
1999 → Росія «Жемчужина-2» 1 (0)
2000—2001 Росія «Локомотив» (НН) 25 (1)
2001 Росія «Титан» (Реутов) 14 (0)
2002 Росія «Металург» (Видне) (КФК)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дмитро Віталійович Градиленко (рос. Дмитрий Витальевич Градиленко; нар. 11 серпня 1969, Москва, СРСР) — радянський та російський футболіст, захисник, майстер спорту, згодом — футбольний агент, телекоментатор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вихованець СДЮШОР ЦСКА Москва. Розпочинав футбольну кар'єру в московських клубах «Червона Пресня», ЦСКА та «Спартак».

У вищій лізі Росії виступав за команди «Спартак», «Лада», ЦСКА, «Ростсільмаш», «Торпедо», «Жемчужина» та нижньогородський «Локомотив», в якому був капітаном[1]. Дебютував у вищій лізі Росії 21 березня 1993 в домашньому матчі московського «Спартака» проти «Спартака» з Владикавказа, замінивши на 64-й хвилині Раміза Мамедова. Зіграв 11 матчів у Кубку СРСР, 9 матчів у Кубку Росії та 7 матчів в єврокубках.

Після завершення кар'єри гравця працював футбольним агентом та коментатором на телеканалі «Спорт», згодом — «Росія-2». Коментував трансляції чемпіонатів світу та Європи 2004[2], 2006[3], 2008, 2010 та 2012 року. У 2010-2011 роках перебував на посаді спортивного директора брянського «Динамо»[4]. З вересня 2012[5] по серпень 2015 року займав посаду спортивного директора в футбольному клубі «Зеніт» (Пенза)[6][7].

1 грудня 2018 року стало генеральним директором клубу «Урожай»[8]. Але за даними сайту ПФЛ генеральним директором в «Урожаї» значився Іван Хатильов.

У червні 2019 року відсторонений від футболу (заборона вести будь-яку діяльність, пов'язану з футболом) терміном на один рік[9][10].

У вересні 2020 року журналіст видання «Спорт-Експрес» Максим Алланазаров повідомив, що Градиленко працює в службі таксі[11].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дмитрий Градиленко: Не зачисляйте нас в «шабашники». «Советский спорт». 14 листопада 2000. Архів оригіналу за 29 березня 2010. Процитовано 13 січня 2019.
  2. ↑ Евро-2004. В Португалию едут Казаков, Твалтвадзе и Уткин. Sports.ru. 6 червня 2004. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 11 листопада 2020.
  3. ↑ 9 июня 2006 года ВГТРК начинает трансляции матчей Чемпионата мира на телеканалах "Россия" и "Спорт". Федеральное агентство по печати и массовым коммуникациям. 12 травня 2006. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 11 листопада 2020.
  4. ↑ Градиленко покинул брянское «Динамо» [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Комментатор "России 2" нашел работу в клубе второго дивизиона. Lenta.ru. 13 вересня 2012. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 11 листопада 2020.
  6. ↑ Градиленко стал спортивным директором пензенского «Зенита» [Архівовано 26 грудня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Дмитрий Градиленко ушел из пензенского «Зенита» [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Градиленко стал гендиректором «Урожая» [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ КДК на год отстранил от футбола Градиленко и Дышекова [Архівовано 7 червня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Градиленко отказался комментировать свое отстранение от футбольной деятельности [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Николай Егорычев. Бывший игрок «Спартака» стал таксистом. Резкий поворот в судьбе Градиленко. www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 3 вересня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Градиленко_Дмитро_Віталійович&oldid=36580506