Графіті Софії Київської

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Повідомлення про смерть Великого Київського князя Ярослава Мудрого.

Графіті Софії Київської — написи та малюнки, залишені священиками та відвідувачами Софійського собору в Києві (виявлено понад 7000 графіті ХІ – початку XVIII ст.[1]). Багато графіті Софії Київської є пам'ятками української мови[2][3][4][5].

Найпомітнішими дослідниками і відкривачами більшості графіті був історик Сергій Висоцький та сучасний дослідник доктор історичних наук В'ячеслав Корнієнко; першим досліджувати почав Павло Попов.

Найдавніші з графіті Софії Київської виконані не кирилицею, а глаголицею.

Автограф Володимира Мономаха

Графіті містять цінні відомості про різні сторони життя Київської Русі — зокрема, збереглися записи про смерть Ярослава Володимировича (Мудрого), автограф Володимира Мономаха, запис про мирний договір, укладений наприкінці XI ст. між князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом і Олегом Святославичем на р. Желані (зараз — Жуляни), купівлю княгинею, дружиною Всеволода Ольговича, Боянової землі (середина ХІІ ст.).

Також відоме графіті дружини князя Ізяслава Ярославовича Гертруди-Олісави: «Господи поможи рабі своєй Олісаві Святополчі матері, руський княгині».

Оскільки більшість графіті писали прості, хоч і письменні, жителі давнього Києва, то нині вони є одним з найвірогідніших джерел про давньоруську мову, тобто мову, якою розмовляли мешканці Київської Русі, на відміну від принесеної книжної церковнослов'янської мови. Аналіз давніх надписів засвідчує, що їм притаманні багато рис сучасної української мови[6][7][8].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]