Гризлов Борис В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Борис Гризлов
Борис Гризлов

Flag of Russia.svg Повноважний представник президента РФ в контактній групі в Україні
Нині на посаді
На посаді з 26 грудня 2015
Президент   Володимир Путін
Прем'єр-міністр   Дмитро Медведєв
Попередник посада заснована

Час на посаді:
29 грудня 2003 — 14 грудня 2011
Президент Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Попередник Геннадій Селезньов
Наступник Сергій Наришкін

Час на посаді:
28 березня 2001 — 24 грудня 2003
Президент Володимир Путін
Прем'єр-міністр   Михайло Касьянов
Попередник Володимир Рушайло
Наступник Рашид Нургалієв

Народився 15 грудня 1950(1950-12-15) (67 років)
м. Владивосток, Приморський край, РРФСР
Громадянство Росія Росія
Національність росіянин
Освіта ЛЭИС їм. Бонч-Бруєвича
Політична партія Edinaya Russia.svg Єдина Росія
Батько В'ячеслав Гризлов
Дружина Ада Вікторівна
Професія політик, радіоінженер
Релігія православ'я
Особистий підпис Signature of Boris Gryzlov.png
Нагороди
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Орден Олександра Невського
Орден Пошани
Именной пистолет Макарова (ПМ) от министра внутренних дел Р. Г. Нургалиева

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Бори́с Вячесла́вович Гризло́в (нар. 15 грудня 1950, Владивосток, Приморський край, РРФСР) — російський державний і політичний діяч. Повноважний представник РФ в контактній групі із «врегулювання» Російсько-української війни з 26 грудня 2015 року. Голова Вищої ради партії «Єдина Росія» c 2002 року.

В минулому — міністр внутрішніх справ РФ (2001—2003). Голова Державної думи РФ четвертого і п'ятого скликань (2003—2011). Постійний член Ради безпеки РФ (грудень 2011  — квітень 2016).

З життєпису[ред.ред. код]

Через чотири роки після народження Бориса його сім'я переїхала до Ленінграду, де той закінчив політехнічну школу № 211 із золотою медаллю. 1973 року — закінчив Ленінградський електротехнічний інститут зв'язку ім. М. А. Бонч-Бруєвича (ЛЕІЗ) за фахом «радіоінженер», диплом «Наземний передавач лінії зв'язку ШСЗ (штучний супутник Землі)». Член комсомолу, комісар будівельного загону.

У студентські роки знявся у відомому фільмі «Земля Санникова», зіграв в одному з епізодів — сидів за столиком в кафе, де проходила зустріч головних героїв.

За розподілом потрапив до науково-виробничого об'єднання ім. Комінтерну, в НДІ радіобудови, де займався розробкою космічних систем зв'язку. 1977 року почав працювати в ленінградському виробничому об'єднанні «Електронприлад». 1985 року обраний до профспілкового комітету.

19961999 — працював у сфері вищої освіти. За його ініціативою створено «Інститут прискореного навчання керівних працівників» і «Центральний інститут працівників міського господарства». Очолював навчально-методичний центр нових технологій навчання «Балтійського державного технічного університету ім. Устинова».

1998 — балотувався в Законодавчі збори Санкт-Петербурга, але не пройшов. З осені 1999 року керував штабом одного з кандидатів в губернатори Ленінградської області Віктора Зубкова. Цього ж року очолив виборчий штаб партії «Єдність» у Санкт-Петербурзі (на підтримку незалежних кандидатів). Очолив Міжрегіональний фонд ділової співпраці «Розвиток регіонів».

У грудні 1999 року вибраний депутатом Держдуми РФ за від «Єдності». 12 січня 2000 року обраний керівником фракції «Єдність» в Держдумі. З травня — представник Думи у зв'язках з країнами «великої сімки».

З 28 березня 2001 — міністр внутрішніх справ РФ. Прославився справою «перевертнів в погонах» — розслідуванням злочинів офіцерів міліції, що фабрикували справи і вимагали гроші. Словосполучення Гризлова «перевертні в погонах» стало крилатою фразою.

У листопаді 2002 року Вища рада «Єдиної Росії» обрала його на посаду голови партії.

24 грудня 2003 — подав заяву про відставку з посади голови МВС РФ у зв'язку з обранням 7 грудня депутатом Держдуми IV скликання. Очолив думську фракцію «Єдина Росія» і став Головою держдуми РФ. 24 грудня 2007 року обраний головою Державної думи V скликання.

11 січня 2016 — прибув до Києва як представник Росії у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання Російської збройної агресії на сході України.[1] Олег Соскін розцінив це як антиконституційний переворот.[2]

Сім'я і приватне життя[ред.ред. код]

  • Батько — Вячеслав Гризлов. Під час Другої світової війни був військовим льотчиком на Дальньому Сході, пізніше працював в Міністерстві оборони СРСР.
  • мати — вчителька.
  • дружина — Ада Вікторівна. Закінчила ЛЕІЗ. Проректор «Інституту прискореного навчання керівних працівників» в Санкт-Петербурзі.
  • син — Дмитро, 1979 року народження.
  • дочка Євгенія, 1980 року народження.

Кандидат політичних наук. Захоплюється спортом, має спортивні розряди з шахів, стрільби, тенісу.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]