Гриценко Микола Олімпійович

Микола Гриценко
Ім'я при народженні	Микола Олімпійович Гриценко
Народився	11 (24) липня 1912(1912-07-24) Ясинувата, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія (нині Донецької області, Україна)
Помер	8 грудня 1979(1979-12-08) (67 років) Москва, РРФСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Національність	українець
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор театру і кіно
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	з 1942
У шлюбі з	Буніна Ірина Олексіївна
Діти	Denis Kmitd
Брати / сестри	Гриценко Лілія Олімпіївна
IMDb	nm0342677
Нагороди та премії

Мико́ла Олі́мпійович Грице́нко (11 (24) липня 1912, Ясинувата, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія (нині Донецька область) — 8 грудня 1979, Москва) — український і радянський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії СРСР (1952). Народний артист СРСР (1964). Лауреат Державної премії РРФСР імені К. С. Станіславського (1970). Брат акторки Лілії Гриценко.

Життєпис

Закінчив училище при МАДТ ім. Є. Б. Вахтангова (1940) (нині — Театральний інститут імені Бориса Щукіна).

У 1937—1941 і 1942—1979 рр. працював у Державному академічному театрі ім. Є. Вахтангова (Москва). Один з провідних майстрів сцени.

Багато знімався у кінофільмах (зокрема, «Старовинний водевіль» (1946), «Анна Кареніна» (1967, Олексій Олександрович Каренін), «Земля Саннікова» (1973), «Два капітани» (1976, Микола Антонович Татаринов).

Зіграв у низці українських картин: «Доля Марини» (1953), «Два роки над прірвою» (1966), «Веселі Жабокричі» (1971).

Помер в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Фільмографія

• «Машенька» (1942)
• «Старовинний водевіль» (1946)
• «Кавалер Золотої Зірки» (1950)
• «Прощавай, Америко!» (1951)
• «Доля Марини» (1953, Терентій)
• «Велика родина» (1954)
• «Шведський сірник» (1954)
• «Ходіння по муках» (1959, «Сестри», «Вісімнадцятий рік», «Похмурий ранок»)
• «Вільний вітер» (1961)
• «Мати і мачуха» (1964)
• «Два роки над прірвою» (1966, Міллер)
• «Людина без паспорта» (1966, Петро Ізмайлов)
• «Анна Кареніна» (1967, Олексій Олександрович Каренін)
• «Ад'ютант його високоповажності» (1969, Вікентій Павлович Сперанський, керівник київського білого підпілля)
• «Я, Франциск Скорина...» (1969, Рейхенберг)
• «Розв'язка (фільм)» (1970)
• «Веселі Жабокричі» (1971)
• «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973, телесеріал; генерал у вагоні поїзда)
• «Таланти і шанувальники» (1973)
• «Чорний принц» (1973, Ананій Дмитрович Митников, старший товарознавець)
• «Земля Санникова» (1973, Трифон Степанович Перфільєв, золотопромисловець)
• «Людина в штатському» (1973, барон Еріх Остен-Фельзен, полковник Генштабу)
• «Життя і смерть Фердинанда Люса» (1976, Фрідріх Дорнброк)
• «Злочин» (1976, Петро Єгорович, батько Надії)
• «Два капітани» (1976, Микола Антонович Татаринов)
• «Бунтівна барикада» (1978, прокурор)
• «Отець Сергій» (1978, генерал Коротков, чоловік Мері) та ін.

Література

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.105;
• Митці України. К., 1992. — С.188;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.178;
• Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.212.
• Литвиненко Р. Микола Олімпієвич Гриценко (17.07.1912–8.12.1979): до біографії видатного українського актора : [] // Історичні і політологічні дослідження. — Вінниця, 2020. — № 1 (66). — С. 119-130. — DOI:https://doi.org/10.31558/2079-1828.2020.1.9.

Посилання

• Донецький: авторський сайт Е. Ясенова. «Загадка генія» (2011)(рос.)