Гулу (Уганда)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гулу

Координати 2°46′00″ пн. ш. 32°18′20″ сх. д. / 2.7666666666944776942216322° пн. ш. 32.30555555558377279° сх. д. / 2.7666666666944776942216322; 32.30555555558377279Координати: 2°46′00″ пн. ш. 32°18′20″ сх. д. / 2.7666666666944776942216322° пн. ш. 32.30555555558377279° сх. д. / 2.7666666666944776942216322; 32.30555555558377279

Країна  Уганда
Адмінодиниця Гулу[d]
Висота центру 1100 ± 1 м
Населення 177 400 осіб (1 липня 2020)[1]
Часовий пояс UTC+3
GeoNames 233346
Офіційний сайт gulu.go.ug
Гулу. Карта розташування: Уганда
Гулу
Гулу
Гулу (Уганда)
Мапа

Гулу — місто в Північному регіоні Уганди. Комерційний та адміністративний центр округу Гулу.[2][3]

Розташоване приблизно за 333 км на північ від Кампали, столиці та найбільшого міста Уганди. Гулу обслуговується аеропортом Гулу.

Історія[ред. | ред. код]

Під час британського правління у 18-му та 19-му століттях північна Уганда була менш розвиненою порівняно з рештою країни. Людей призивали в армію та поліцію.[4] Багатьох мешканців відправили воювати в Першу та Другу світові війни.[4]

У 1960-х роках у місті осіло багато суданських, руандійських і конголезьких біженців.[5]

Армія опору Господа (LRA) під керівництвом Джозефа Коні виникла в 1990-х роках після того, як Аума/Лаквена поїхав до Кенії. LRA ставала все більш насильницькою в Гулу та навколишніх громадах.[6] До 15 000 дітей, відомих як «нічні пасажири», щовечора тікали до міста в пошуках безпеки.[7] У 1996 році уряд Уганди наказав усім цивільним особам на півночі Уганди переселитися до таборів для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Декілька організацій, як-от «Зупинимо геноцид у Північній Уганді», назвали ці табори «концтаборами» та вимагали їхнього негайного закриття. Свого часу в цих таборах проживало приблизно два мільйони осіб. У квітні 2009 року всі табори для переміщених осіб були закриті, а людям дозволили повернутися до своїх сіл.[8] До липня 2009 року приблизно 1 452 000 осіб (80,7 відсотка тих, хто проживав у таборах) добровільно покинули табори, щоб повернутися додому.[9][10][11] З весни 2007 року в регіоні панував відносний мир, оскільки ЛРА стала значно меншою загрозою. 

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Гулу є тропічним вологим і сухим (Aw) відповідно до системи класифікації клімату Кеппена-Гейгера.[12]

Клімат Гулу
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Середній максимум, °C 32,1 32,3 31,2 29,3 28,2 27,7 26,7 26,9 28,1 28,7 29,7 30,4
Середня температура, °C 24,2 24,6 24,3 23,4 22,8 22,3 21,6 21,7 22,3 22,5 23 23,2
Середній мінімум, °C 16,4 17 17,5 17,6 17,4 16,9 16,5 16,5 16,5 16,4 16,4 16,1
Норма опадів, мм 17 32 88 164 182 146 159 217 179 185 102 36

Демографія[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
2002 119,430
2010 149,900 +25.5%
2011 154,300 +2.9%
2014 152,276 −1.3%
2015 153,800 +1.0%
2020 177,400 +15.3%

Національний перепис населення 2002 року оцінив населення Гулу в 119 430 осіб. Бюро статистики Уганди (UBOS) оцінило населення в 149 900 осіб у 2010 році. У 2011 році UBOS оцінив населення в середині року в 154 300 осіб.[13] За даними перепису населення 2014 року. чисельність населення становила 152 276 осіб.[14]

Освіта[ред. | ред. код]

У Гулу працює Університет Гулу, який має широкий спектр програм, включаючи сільське господарство, медицину, управління бізнесом і вирішення конфліктів. Це один із трьох державних університетів Північного регіону, іншими є Університет Муні в Аруа та Університет Ліра в Лірі. Університет Гулу є керуючим закладом Медичної школи університету Гулу, однієї з дев'яти акредитованих медичних шкіл в Уганді станом на лютий 2015 року. Інститут менеджменту Уганди, державний вищий навчальний та дослідницький заклад з менеджменту та адміністрування, має кампус у Гулу.[15] У Гулу також розміщено Університет Святого Серця Ґулу,, приватний університет, пов'язаний з римо-католицькою архідієцезією Гулу.[16]

Здоров'я[ред. | ред. код]

У місті є три лікарні: лікарня Святої Марії Лакор, регіональна лікарня Гулу та незалежна лікарня Гулу.

Існує також центр немедичної інтегративної терапії Thrive-Gulu, заснований бостонською професоркою Джуді Душку та її чоловіком Джимом Колманом і частково фінансується Елізою Душку ; він отримав фінансову підтримку від ірландського агентства допомоги Trocaire та скандинавської іноземної організації, що надає допомогу.[17]

Транспорт[ред. | ред. код]

Повітряний[ред. | ред. код]

Місто обслуговує аеропорт Гулу, який має асфальтовану злітно-посадкову смугу завдовжки 3 144 м. Аеропорт Гулу є другим за величиною аеропортом в Уганді після міжнародного аеропорту Ентеббе.[18]

Залізниця[ред. | ред. код]

Гулу має станцію на метровій залізничній лінії, яка з'єднує Тороро та Паквач. Вона не працювала з 1993 року. Згодом компанія Rift Valley Railways профінансувала очищення рослинності та ремонт інфраструктури, що дозволило першому за 20 років комерційному потягу проїхати через Гулу 14 вересня 2013 року[19] .

Спорт[ред. | ред. код]

Домашнім місцем для футбольного клубу «Гулу Юнайтед» є стадіон Pece War Memorial, який вміщує 3000 осіб.[20] Стадіон був побудований британцями в 1959 році, довго відкладена реконструкція почалася в квітні 2017 року[21] .

Релігія[ред. | ред. код]

Серед релігійних споруд переважають християнські об'єкти, які належать до таких конфесій: Римо-католицька архієпархія Гулу (Католицька церква), Східно-православна єпархія Гулу (Олександрійський патріархат), Церква Уганди (Англіканська спільнота), Пресвітеріанська церква в Уганді (Всесвітня спільнота реформатських церков), Союз баптистів Уганди (Всесвітній альянс баптистів), Асамблеї Бога[22] та Церква Ісуса Христа Святих останніх днів.[23] Також є мусульманські мечеті.

Водопостачання та каналізація[ред. | ред. код]

Завдяки кредитам, отриманим від Світового банку та KfW, уряд Уганди у 2020 році завершив першу фазу проєкту водопостачання та санітарії Гулу. Для реалізації проєкту знадобилося 82,3 мільярда шилінгів (понад 22 млн доларів США). З удосконаленнями Gulu City має сховище об'ємом 42 млн м3 питної води. Також, побудовано щонайменше 42 громадські туалети, які можуть одночасно вмістити 250 осіб. Було побудовано новий завод з очищення осаду стічних вод у Кубу.[24]

Друга фаза проєкту передбачає створення заводу водозабору питної води вище за течією гідроелектростанції Карума з потужністю насосів 10 тис. м3 води щодня. Це нове джерело питної води забезпечить 341 000 людей у Гулу та сусідніх громадах. Він також включає розширення послуг безпечної санітарії для 170 000 нових клієнтів. Очікується, що KfW і CDC Group фінансуватимуть другий етап.[24]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.citypopulation.de/en/uganda/cities/?cityid=1758
  2. Ampurire, Paul (22 травня 2019). Cabinet Approves Phased Creation Of Nine New Cities Beginning 2020. Kampala: SoftPower Uganda. Процитовано 22 травня 2019.
  3. Uganda Radio Network (21 травня 2019). Cabinet approves creation of nine cities. Kampala. Процитовано 22 травня 2019.
  4. а б Dolan, Chris (2009). Social Torture: The Case of Northern Uganda 1986-2006. с. 42.
  5. Britannica, Gulu, britannica.com, USA, accessed on June 30, 2019
  6. Doom, Ruddy and Koen Vlassenroot. «Kony's Message: A New Koine? The Lord's Resistance Army in Northern Uganda», African Affairs 1999:98(390), p.24.
  7. Mao, Norbert (6 квітня 2009). Gulu Will Make Bagool Gape With Awe And Wonder. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 21 лютого 2015.
  8. Moro, Justin (5 квітня 2009). Gulu Closes IDP Camps. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 21 лютого 2015.
  9. Russo, Roberta (11 вересня 2007). Uganda's IDP Camps Start To Close As Peace Takes Hold. United Nations High Commissioner for Refugees (UNHCR). Процитовано 21 лютого 2015.
  10. Nielsen, Kai (6 січня 2012). UNHCR Closes Chapter On Uganda's Internally Displaced People. United Nations High Commissioner for Refugees (UNHCR). Процитовано 21 лютого 2015.
  11. Klein, Alice (24 січня 2012). Northern Uganda's Displaced People Are Left To Fend for Themselves. Процитовано 21 лютого 2015.
  12. Climate: Gulu - Climate graph, Temperature graph, Climate table. Climate-Data.org. Процитовано 4 листопада 2013.
  13. Estimated Population of Gulu Town In 2002. 2010 & 2011 (PDF). Uganda Bureau of Statistics. Kampala. Uganda. June 2011. Архів оригіналу (PDF) за 7 липня 2014. Процитовано 31 липня 2022.
  14. Uganda Bureau of Statistics (27 серпня 2014). The Population of The Regions of the Republic of Uganda And All Cities And Towns of More Than 15.000 Inhabitants. Citypopulation.de Quoting Uganda Bureau of Statistics. Процитовано 21 лютого 2015.
  15. UMI (2014). About the Gulu Campus of Uganda Management Institute. Uganda Management Institute (UMI). Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 21 лютого 2015.
  16. Jackson Kitara (16 листопада 2016). University of Sacred Heart Gulu to open next year with two bachelor degree programs. Gulu: Kitara Jackson Wordpress. Процитовано 27 липня 2020.
  17. Thrive-Gulu, Inc. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 16 січня 2023.
  18. Alex Otto, and James Owich (13 січня 2014). UGX 120 Billion Needed to Upgrade Gulu Airport. Kampala: Uganda Radio Network. Процитовано 22 травня 2019.
  19. RGI (9 жовтня 2013). Uganda's Northern Line Revived. Railway Gazette International (RGI). Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 21 лютого 2015.
  20. UKSW (February 2014). Match Schedule for Gulu United FC. uk.soccerway.com. Процитовано 21 лютого 2015.
  21. Ojara, Emmy Daniel (22 квітня 2017). Pece Stadium Renovation Finally Starts. Uganda Radio Network. Процитовано 6 червня 2017.
  22. J. Gordon Melton, Martin Baumann, ‘‘Religions of the World: A Comprehensive Encyclopedia of Beliefs and Practices’’, ABC-CLIO, USA, 2010, p. 2920
  23. A new District in Gulu. President Collings, LDS Missionary. 22 червня 2019.
  24. а б Jean Marie Takouleu (28 жовтня 2020). Uganda: Government inaugurates water and sanitation project in Gulu. Paris, France. Процитовано 4 грудня 2020.
  25. Biografski dodaci [Biographic appendices]. Republika: Časopis za kulturu i društvena pitanja (Izbor iz novije afričke književnosti) (сербо-хорв.). XXXIV (12): 1424—1427. December 1978.
  26. heidelberg.de/volltextserver/6262/1/Catherine_Kyobutungi, Catherine. Mortality from cancers and external causes of death among Aussiedler in Germany 1990-2002 – an epidemiological cohort study (PDF). University of Heidelberg. Процитовано 11 жовтня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]