Світовий банк

Світовий банк
Абревіатура	WB(англ.), BM(фр.), BM(порт.), BM(порт.), BM(ісп.)
Гасло	Working for a World Free of Poverty
Тип	міжнародна фінансова організація банк розвитку
Засновано	27 грудня 1945
Сфера	міжнародний розвиток
Галузь	допомога розвитку
Країна	США
Штаб-квартира	Штаб-квартира Світового банкуd (38°53′56″ пн. ш. 77°02′33″ зх. д.)
Членство	Конфередація репозиторіїв відкритого доступуd DataCite – International Data Citation Initiative e.V.d
Офіційні мови	англійська арабська французька іспанська
Керівник	Крісталіна Ґорґієва (2 січня 2017)
Партнерство	United Cities and Local Governments Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку
Дочірня(і) організація(ї)	МБРР Міжнародна асоціація розвитку
Вебсайт: worldbank.org
Світовий банк у Вікісховищі

Світови́й банк — це кредитно-фінансова установа, що була заснована у 1945 році та є однією з найбільших у світі організацій, що надає допомогу з метою розвитку. Світовий Банк надав у фінансовому 2002 році країнам-клієнтам позики на загальну суму $ 19,5 млрд. США. Наразі організація здійснює свою діяльність у понад 100 країнах, що розвиваються, надаючи фінансову й консультаційну допомогу з метою підвищення рівня якості життя та поліпшенння його умов серед найбіднішого населення. Банк розробляє стратегії допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями й приватним сектором. Представництва Світового Банку у різних країнах займаються реалізацією його програм, підтримують зв'язок з урядом і суспільством, сприяють глибшому розумінню проблем розвитку.

Світовий банк відрізняється від Групи Світового банку тим, що до Світового банку входять лише дві інституції — Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), у той час, як до Групи Світового банку входять, крім двох названих, ще три інституції: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС).

Усі п'ять організацій входять до Групи організацій Світового банку. В окремих випадках під Світовим банком розуміється Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який досі є основою діяльності Світового банку.

Історія створення і розвитку

Джон Мейнард Кейнс (праворуч), що представляв Велику Британію, і Гаррі Декстер Вайт, що представляв США, на Бреттон-Вудській конференції

Формування Групи Світового банку розпочали рішенням Бреттон-Вудської конференції про заснування МБРР водночас з МВФ. Ці два інститути тісно пов'язані між собою за основними цілями, а також організаційно. Членом МБРР може стати тільки учасник МВФ. Структурно вони обидва входять до системи ООН.

Радянський Союз був одним з активних учасників Конференції, однак згодом відмовився від участі в діяльності Міжнародного валютного фонду і Світового банку, тому що відповідно до статуту не мав можливості впливати на прийняті рішення, на відміну від Сполучених Штатів Америки.

На перших етапах своєї діяльності з 1945 по 1968 рр. Світовий банк не здійснював активного кредитування внаслідок підвищених вимог до позичальників. Під керівництвом першого президента банку Джона Макклоя (John McCloy) першою позичальницею обрали Францію, якій видали кредит сумою 250 млн доларів США. Причому умовою надання Франції кредиту була неучасть у коаліційному уряді комуністів. Два інших претенденти — Польща та Чилі — допомоги не отримали. Надалі Світовий банк брав активну участь у кредитуванні країн Західної Європи, яка активно відновлювала зруйновану Другою світовою війною економіку, реалізуючи план Маршалла. Фінансування цього плану значною мірою йшло по лінії Світового банку.

Спочатку діяльність МБРР була пов'язана з кредитуванням розвинутих країн, у першу чергу європейських, що постраждали під час Другої світової війни. Після відбудови їхньої економіки, а також внаслідок появи великої групи нових держав, що звільнилися від колоніальної залежности, мета й функції МБРР змінюються. Постає необхідність створити інститут, структурно пов'язаний з банком, який би зосередився на допомозі країнам, що розвиваються. З цією метою в 1956 р. утворили Міжнародну фінансову корпорацію.

Для сприяння економічним перебудовам у найменш розвинутих країнах у 1960 р. розпочала діяльність Міжнародна асоціація розвитку.

У 1968—1980 рр. діяльність Світового банку була спрямована на допомогу країнам, що розвиваються. Збільшувалися обсяги та структура наданих кредитів, охоплюючи різні галузі економіки — від інфраструктури до розв'язання соціальних питань. У цей період на посаді керівника Світового банка був Роберт Макнамара. Спираючись на свій досвід керівної роботи як Міністра оборони США та президента компанії Форд, він привніс у його діяльність технократичний стиль управління. Макнамара створив нову систему надання інформації потенційними країнами-позичальниками, що дозволяло скоротити час на ухвалення рішення про умови надання кредиту.

У 1980 році, за поданням тодішнього президента США Рональда Рейгана, Макнамара на посту президента Світового банку змінив Клаузен (A. W. Clausen). У цей період фінансову допомогу надавали в основному країнам третього світу. Для періоду 1980—1989 рр. характерна політика, спрямована на скорочення залежности економік країн третього світу від зовнішніх кредитів. Така політика призвела до скорочення кредитів, що надаються на вирішення соціальних завдань. З 1989 р. політика Світового банку зазнала суттєвих змін під впливом критики різних недержавних організацій, зокрема, пов'язаних з охороною довкілля. У результаті відбулося суттєве зростання кількості напрямків та завдань, що фінансувались коштами Світового банку.

Президенти Світового банку

Президент	Час на посаді
Юджин Мейєр (Eugene Meyer)	липень 1946 — грудень 1946
Джон Макклой (John Jay McCloy)	березень 1947 — червень 1949
Юджин Р. Блек (Eugene Robert Black)	липень 1949 — грудень 1962
Джордж Д. Вудс (George D. Woods)	січень 1963 — березень 1968
Роберт С. Макнамара (Robert S. McNamara)	квітень 1968 — червень 1981
Елден В. Клозен (Alden W. Clausen)	липень 1981 — червень 1986
Барбер В. Конэбл (Barber B. Conable)	липень 1986 — серпень 1991
Льюїс Т. Престон (Lewis T. Preston)	вересень 1991 — травень 1995
Джеймс Д. Вулфенсон (James David Wolfensohn)	червень 1995 — травень 2005
Пол Вулфовіц (Paul Wolfowitz)	червень 2005 — липень 2007
Роберт Зеллік (Robert Zoellick)	червень 2007 — липень 2012
Джим Йонг Кім (Jim Yong Kim)	липень 2012 — лютий 2019
Девід Мелпасс	квітень 2019 — до теперішнього часу

Цілі та завдання

Зараз, відповідно до Декларації тисячоліття, Світовий банк зосередив свою діяльність на досягнення цілей розвитку тисячоліття. У перехідний період до третього тисячоліття під егідою ООН були сформульовані вісім цілей, на досягнення яких повинні бути спрямовані зусилля міжнародних організацій. Цілі розвитку тисячоліття повинні бути досягнуті до 2015 року і включають в себе наступні:

• ліквідація бідності і голоду;
• забезпечення загальної початкової освіти;
• заохочення рівності чоловіків і жінок та розширення прав і можливостей жінок;
• скорочення дитячої смертності;
• поліпшення охорони материнства;
• боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та іншими захворюваннями;
• забезпечення сталого розвитку довкілля;
• формування глобального партнерства в цілях розвитку.

Вирішуючи глобальні завдання розвитку людства, Світовий банк, використовуючи механізм надання кредитів МБРР, кредитує країни з середнім рівнем доходу за процентними ставками, відповідними рівню ринку для цих країн. Інша фінансова організація Світового банку МАР кредитує країни з низьким рівнем доходу за мінімальними відсотковими ставками або без відсотків.

Членство

Співвласниками Світового банку є 187 країн-членів, інтереси яких представляють Рада керуючих і Рада директорів, що перебуває у Вашингтоні. Країни-члени є акціонерами Світового банку, що мають право приймати остаточне рішення.

Умовою членства в Світовому банку є членство в Міжнародному валютному фонді, тобто кожна країна-член МБРР повинна спершу стати членом Міжнародного валютного фонду. Тільки ті країни, які є членами МБРР, можуть бути членами інших організацій, що входять до Групи Світового банку.

Відповідно до Статуту Міжнародного банку реконструкції та розвитку кожна країна має певну квоту в статутному капіталі, пропорційно квоті розподіляються голоси при прийнятті рішень. Станом на 2006 р. голоси розподілялися наступним чином:

Країна Доля, % США 16,39 Японія 7,86 Німеччина 4,49 Франція 4,30 Велика Британія 4,30 Китай 2,78 Індія 2,78 Італія 2,78

Країна Доля, % Канада 2,78 Росія 2,78 Саудівська Аравія 2,78 Нідерланди 2,21 Бразилія 2,07 Бельгія 1,81 Іспанія 1,75 Швейцарія 1,66

Країна Доля,% Австралія 1,53 Іран 1,48 Венесуела 1,27 Мексика 1,18 Аргентина 1,12 Решта країн 29,90 Всього 100,00

Цілі

Однією з цілей Світового банку є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо у ті, що розвиваються. Проте соціально-політична нестабільність у деяких регіонах робить інвестування там ризикованим. Щоб убезпечити своїх учасників від фінансових втрат, Світовий банк формував у 1988 р. організацію, яка гарантувала б відшкодування можливих втрат від некомерційних ризиків, — Багатосторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблемами інвестування пов'язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних суперечок. Таким чином, сформувалась група Світового банку з п'яти організацій.

Попри певну різницю у функціях, всі організації Світового банку тісно пов'язані, передусім - єдністю цілей: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога у реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування.

Група єдина й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові — Президенту Світового банку та мають спільну адміністративну систему. Водночас, за функціями інститути Світового банку мають специфічні розбіжності.

Банк використовує свої фінансові ресурси, висококваліфікований персонал і велику базу знань для надання допомоги кожній із країн, що розвиваються, у процесі забезпечення стабільного, стійкого розвитку, заснованого на принципах соціальної справедливості. Основна увага приділяється наданню допомоги найбіднішим групам населення й найбіднішим країнам, але усім своїм клієнтам Банк вказує на необхідність вживання наступних заходів:

• інвестування в розвиток людських ресурсів, зокрема шляхом удосконалення систем охорони здоров'я;
• концентрація зусиль на соціальному розвитку, залученні широких верств населення до розв'язання проблем розвитку, удосконаленні методів керування й нарощуванні інституційного потенціалу, як основних факторах зниження рівня бідності;
• зміцнення здатності урядів надавати якісні послуги, забезпечення ефективності й прозорості їхньої діяльності;
• охорона довкілля;
• підтримка й стимулювання розвитку приватного підприємництва;
• підтримка реформ, спрямованих на макроекономічну стабілізацію, що забезпечує умови для інвестицій і довгострокового планування.

Видаючи кредити, проводячи консультації з питань економічної політики й надаючи технічну допомогу, Світовий банк сприяє реалізації у країнах широкого кола програм, метою яких є скорочення бідності й підвищення рівня якості життя населення в країнах, що розвиваються. Завданням глобальної боротьби з бідністю є надання людям в усьому світі шансу поліпшити своє життя та життя своїх дітей. За період існування останнього покоління для скорочення рівня бідності й підвищення рівня якості життя людей було зроблено більше, ніж за який-небудь інший період в історії. У країнах, що розвиваються:

• середня тривалість життя збільшилася з 55 до 65 років;
• число освічених осіб серед дорослого населення подвоїлося;
• загальна кількість дітей, що навчаються у початковій школі, зросла з 411 до 681 мільйона;
• дитяча смертність знизилася на 50 відсотків.

Попри досягнуті успіхи, багато має бути зроблено надалі для вирішення завдань розвитку. З 4,7 мільярда людей, що живуть в 100 країнах, що є клієнтами Світового банку:

• 3 мільярди живуть менш ніж на 2 долари США в день, а 1,2 мільярда — менш ніж на 1 долар в день;
• майже 3 мільйони дітей у країнах, що розвиваються, щорічно вмирають від хвороб, які можна попередити за допомогою вакцинації;
• 113 мільйонів дітей не відвідують школу;
• 1,5 мільярда людей не мають доступу до чистої питної води.

Пріоритетними для Банку є ефективні стратегії зі скорочення бідності й стратегії кредитування, що мають на меті боротьбу з бідністю.

Найпріоритетнішими завданнями, встановленими у межах здійснюваних Банком програм, є забезпечення стійкого соціального розвитку, розвиток людського потенціалу й підвищення ефективності керування економікою, позаяк усе більше уваги приділяється залученню різних верств населення до вирішення завдань розвитку, вдосконалення керування й інституційному будівництву.

Також, Світовий Банк надає допомогу країнам у зміцненні й підтримці базових умов, необхідних для залучення приватних інвестицій та їхньої підтримки на належному рівні. Завдяки кредитуванню й консультацій, Банк проводить всебічне реформування економіки країн і зміцнює банківську систему. Банк інвестує кошти у розвиток людських ресурсів, в інфраструктуру та охорону довкілля, що збільшує привабливість країни для приватних інвесторів і підвищує ефективність капіталовкладень.

У 2001 фінансовому році надання допомоги Банком країнам, що розвиваються, здійснювалося по наступним напрямкам: Прискорене полегшення тягаря заборгованості. Відповідно до розширеної Ініціативи щодо бідних країн з високим рівнем заборгованості, у 2001 фінансовому році був здійснений значний прогрес у розширенні масштабів і прискоренні темпів полегшення тягаря заборгованості низкт найбідніших країн світу, багато яких розташовані на Африканському континенті. Станом на 30 червня 2002 року в рамках цієї ініціативи була скорочена заборгованість 26 країн, і очікується, що згодом тягар заборгованості буде полегшено на загальну суму у 41 млрд дол. США. Завдяки скороченню боргового тягаря в рамках Ініціативи (разом із традиційними видами скорочення заборгованості) загальний обсяг боргу в 26 країнах зменшиться на дві третини, а також збільшаться видатки на соціальні потреби й скоротяться видатки на обслуговування боргу.

Допомога у боротьбі з ВІЛ/СНІДом. Епідемія ВІЛ/Сніда становить найбільшу небезпеку для країн Африки, розташованих на південь від Сахари. У вересні 2000 року Банк разом з партнерами приступив до реалізації Багатокраїнної програми боротьби з ВІЛ/СНІДом для Африки — першої програми такого роду. Програма передбачає швидке та гнучке фінансування розроблених країнами конкретних проєктів боротьби з ВІЛ/СНІДом на умовах Міжнародної асоціації розвитку — установи Світового Банку, що надає кредити на пільгових умовах.

Багатобічна підтримка програм скорочення бідності. У Доповіді Світового Банку про світовий розвиток за 2000-2001 рік основними умовами скорочення бідності у всіх її проявах були названі розширення прав і можливостей, підвищення захищеності населення. У зв'язку з цим, наданий Банком обсяг кредитування на боротьбу з інфекційними захворюваннями досяг 608 млн дол. США, що удвічі перевищує середньорічні обсяги кредитування за останні чотири роки. Надана Банком допомога у галузі освіти спрямовується у першу чергу на забезпечення доступності, високої якості та рівних можливостей в його отриманні. Діяльність Банку із забезпечення чистішого й здоровішого навколишнього середовища ініціювала проведення в усьому світі великих консультацій для збору інформації, необхідної для розробки екологічної стратегії.

Напрямком діяльності Банку, що швидко розвивається, є надання допомоги країнам в області вдосконалення законодавства й судової системи, позаяк діяльність Банку окрім реформування конкретних аспектів законодавства наразі охоплює правове утворення населення, реалізацію програм боротьби з корупцією у судових органах і правову допомогу незаможним жінкам.

Підвищення ефективності діяльності в області розвитку. За останні п'ять років число проєктів у портфелі Світового Банку, реалізація яких, як вважається, перебуває під загрозою зриву, було скорочено вдвічі і наразі перебуває на найнижчій, за тривалий час спостережень, оцінці. Також, значно підвищилася якість оцінки проєктів та нагляду за їхнім виконанням. Аналогічна тенденція спостерігається і щодо послуг, що не пов'язані із кредитуванням.

Співробітництво Світового банку та України

Україна сталв членом Світового Банку у 1992 році (одночасно зі вступом до МВФ). Наразі вона є членом усіх його структур — МБРР, МФК, МАР і БАГІ. Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Міжнародний банк реконструкції та розвитку є другим найбільшим, після МВФ, кредитором України: його частка становить 32,8 % всіх позичок. При цьому спостерігалась тенденція зростання частки кредитів МБРР завдяки зменшенню частки МВФ.

За цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на 4 групи: інституційні, реабілітаційні, на розвиток певної галузі економіки, на структурну перебудову галузей економіки.

Інституційні кредити спрямовані на реформи та розвиток державного управління фінансами й економікою. Реабілітаційна позика має інвестиційний характер. Кошти, що надходять від Світового Банку, на відміну від коштів МВФ, використовуються різноманітніше. Вони спрямовані не тільки на погашення дефіциту бюджету й платіжного балансу, але й на реалізацію довгострокових інвестиційних проєктів, підтримку підприємств, страхування імпорту.

Позики Світового Банку для України вигідніші, аніж позики з інших джерел, оскільки умови надання кредиту сприятливіші. За класифікацією СБ Україна належить до III категорії країн (рівень доходів нижче середнього), тому термін погашення кредитів продовжується до 20 років з пільговим періодом 5 років. Відсотки за кредит сплачуються за плаваючою ставкою і становлять близько 6,5 % річних.

Завдяки Світовому Банку в Україні реалізуються 16 проєктів на загальну суму 2895 млн доларів та 15 млн євро. Розподіл фінансування за окремими проєктами такий:

• реабілітаційна позика (500 млн дол.);
• інституційна позика (27 млн дол.);
• проєкт реабілітації гідроенергетики (114 млн дол.);
• проєкт із розробки насінництва (32 млн дол.);
• експериментальний проєкт у вугільній галузі (16 млн дол.);
• проєкт розвитку підприємств (310 млн дол.);
• проєкт структурної перебудови вугільної галузі (300 млн дол.);
• проєкт «Морський старт» (100 млн дол.);
• проєкт структурної перебудови сільського господарства (300 млн дол.);
• проєкт розвитку підприємств, II етап (300 млн дол.);
• проєкт розвитку експорту (60 млн дол. та 15 млн марок);
• проєкт розвитку ринку електроенергії (317 млн дол.);
• проєкт підтримки соціального захисту (2,6 млн дол);
• проєкт структурної перебудови фінансового сектора (300 млн дол);
• проєкт реабілітації та розширення теплопостачання м. Києва (200 млн дол.);
• розвиток системи казначейства (16,4 млн дол.).

Проєкт реабілітаційної позики вже реалізовано. Вона була спрямована на фінансування дефіциту та дозволила здійснити заходи по макроекономічній стабілізації, створенню конкурентного середовища на ринку товарів і послуг.

Позики Світового Банку надаються у кілька траншів; кожен наступний надається при виконанні певних умов. Представником позичальника виступає Міністерство фінансів України.

У структурі позик СБ значне місце посідають позики на структурну перебудову та розвиток паливно-енергетичної галузі. Зокрема, 300 млн дол. виділяється на реструктуризацію вугільної промисловості. Проєкт передбачає закриття нерентабельних шахт та переобладнання перспективних. Кредит на цей проєкт виділяється двома траншами по 150 млн дол. кожний. Перший транш одержано наприкінці 1996 року, другий — в 1999 році.

Проєкт реструктуризації сільського господарства передбачає запровадження ринкових відносин в агропромисловому комплексі, зокрема впорядкування користування землею. Кредит на це, також двома траншами, вже одержано у 1996 і 1998 роках відповідно.

Кошти на розвиток підприємств надаються у два етапи. На першому етапі 310 млн доларів пішли на підтримку масової приватизації підприємств. Завдання другого етапу — реформування економіки України, що передбачає прискорення процесу приватизації, створення прозорого ринку цінних паперів, запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку підприємств.

Позика на перебудову фінансового сектора передбачає забезпечення відповідності української банківської системи світовим стандартам та її зміцнення.

Затверджено ще два проєти вартістю по 200 млн дол., що будуть кредитуватись Світовим Банком: Проєкт реформування державного управління і Проєкт реформування державних ресурсів.

Але все ж таки пріоритетним напрямком співробітництва України із Світовим Банком є одержання коштів на інвестиційні проєкти, що надасть нашій країні відчутнішого імпульсу для розвитку економіки.

Критика

Діяльність Світового Банку протягом тривалого часу критикується різними неурядовими організаціями, науковцями, серед яких чільне місце займає нобелівський лауреат з економіки і колишній головний економіст Світового банку Джозеф Стігліц.

Зокрема Дж. Стігліц назвав помилковою економічну політику, розроблену МВФ, Світовим Банком та економістами в американському уряді. На його думку, якщо б цієї політики слідували самі США, значного економічного зростання не відбулося б. Він також вказав на те, що Росія слідувала рекомендаціям і зазнала падіння реальних доходів населення, а Китай не прийняв їх і переживає економічний підйом.

Аналіз розвитку світової економіки показує, що програми Світового Банку в тому вигляді, як він їх формулював, не забезпечували стійкого і справедливого розвитку економіки. У зв'язку з цим почав наростати тиск на Банк з боку різноманітних громадських організацій. Неурядові організації на національному та міжнародному рівні стали домагатися відкритого і демократичного розгляду рішень, альтернативних політиці Світового Банку.

У 2001 році Комісія Конгресу США провела оцінку результатів діяльності міжнародних фінансових організацій і прийшла до висновку, що 60 % проєктів Світового Банку завершилися невдало. Світовий Банк покликаний боротися з бідністю, але за останні п'ять років лише 1% кредитів отримали «бідні» держави. За цей час рівень бідності у світі дещо знизився, проте це не можна пояснюватись лише діяльністю Світового Банку. Успіхів досягли держави, які практично не отримували фінансової допомоги Світового Банку. У тих країнах, що отримали основні пакети допомоги, не тільки не було успіхів у боротьбі з бідністю, але ситуація в них навіть погіршилася.

Дослідницький інститут The Heritage Foundation проаналізував, який вплив справили на найбідніші країни кредити Світового Банку. За період з 1980 по 2003 роки його кредити та гранти отримали 105 «бідних» держав. В результаті, в 39-ти країнах валовий внутрішній продукт зменшився, в 17-ти — зростання ВВП було мінімальним (від нуля до 1%), в 33-х — помірним (1-4%). Лише 12 одержувачів допомоги змогли істотно збільшити темпи економічного розвитку. Ще критична ситуація склалася в Африці. Тут гроші Світового Банку отримали 48 держав, лише три з них успішно розвивалися, у 23-х був відзначений економічний спад.

Див. також

• Вашингтонський консенсус
• Група Світового банку
• Міжнародний банк реконструкції та розвитку
• Міжнародна фінансова корпорація
• Міжнародний валютний фонд
• Глобалізація
• Шеф-економіст Світового банку
• Долар США
• Євро
• Макроекономіка
• Економіка
• Банк
• Кредит
• Мікроекономіка
• Фінанси
• Державний борг
• Дефіцит
• Пасив
• Боргове зобов'язання

Література

• Всесвітній банк: кредитні ресурси міжнародного банку реконструкції та розвитку / В. І. Хорошковський. — К. : Інформ.-вид. центр Інтелект, 1999. — 196 c.

Посилання

• Світовий банк //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. — 2-е вид., переробл. і доповн. — К.: Алерта, 2011—558 с.
• Світовий банк // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
• СВІТОВИЙ БАНК //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-7492-00-1.
• Офіційний сайт Світового банку
• Worlbank Data Catalog.
• The World Bank: розподіл голосів (стан: квітень 2009) (нім.)