Дайнеко Леонід Мартинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дайнеко Леонід Мартинович
Народився 28 січня 1940(1940-01-28)
Dzmitrawka 2[d], Кличевський район, Могильовська область, Білоруська РСР, СРСР
Помер 21 серпня 2019(2019-08-21) (79 років)
Поховання Q20962841?
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Belarus.svg Білорусь
Діяльність письменник, поет, прозаїк
Alma mater філологічний факультет БДУ[d]
Мова творів білоруська
Жанр historical fiction[d] і Історична проза
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди
Сайт: daineka.by/ru/

Леонід Мартинович Дайнеко (біл. Леанід Марцінавіч Дайнека, 28 січня 1940, с. Дмитрівка 2-а, Кличевський район, Могильовська область — 21 серпня 2019[1]) — білоруський письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив БДУ (1967). Працював на будівництвах, на Нижньотагільському металургійному комбінаті, на Вітебській студії телебачення, Білоруському телебаченні. У 19721989 відповідальний секретар журналу «Молодість». З 1989 р. у видавництві «Мастацкая літаратура». З 1993 року займався підприємницькою діяльністю, заснував фірми «Посад» і «БелПі».

Творчість[ред. | ред. код]

Дебютував у пресі в 1961 р. Автор збірок віршів «Голоси» (1969), «Берег чекання» (1972), «Моя весна сорокова» (1979), «Вічна мить» (1985) — лейтмотиви творів: уславлення рідної землі й людини праці, роздуми над роками війни, дитинства, життям села. Деякі вірші Л. Дайнеко покладені на музику. Також автор збірки оповідань «Батьківська криниця» (1976).

Автор романної дилогії «Люди і блискавки» (1977) і «Запам'ятаємо себе молодими» (1979), яка розкриває складні події революції, громадянської війни, боротьби з окупантами, становлення білоруської державності в 1917—1919; роману «Футбол на замінованому полі» (1987), де осмислює тему міста; фантастичного роману «Людина з діамантовим серцем» (біл. Чалавек з брыльянтавым сэрцам, 1992).

Історичні романи[ред. | ред. код]

Відомий як один з найкращих білоруських історичних письменників. Автор романів «Меч князя Вячки» (1987) про боротьбу Полоцька з німцями в Нижньому Подвинні в 13 ст., «Слід перевертня» (1988) про полоцького князя Всеслава Брячиславича, «Залізні жолуді» (1990) про ранній етап становлення Великого Князівства Литовського;. У 2008 році вийшов роман «Назви сина Костянтином», дія в якому відбувається у XV—XVI ст. в Римі, ВКЛ і Константинополі.

Премії та нагороди[ред. | ред. код]

  • Літературна премія Спілки письменників Білорусі імені Івана Мележа (1989) за історичний роман «Меч князя Вячки» (1987)
  • Державна премія Білорусі імені Кастуся Калиновського (1990) за історичні романи «Меч князя Вячки» (1987) і «Слід перевертня» (1988).
  • Премія імені Валентина Пікуля (2010) з врученням залатого медалі за цикл історичних романів.
  • Медаль «500-річчя Оршанської битви» (2015).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Беларусь: энцыкл. давед. — Мн., 1995. — С. 259.
  • Беларуская энцыклапедыя. Т. 6. — Мн., 1998. — С. 11.
  • Беларускія пісьменнікі: біябібліягр. слоўн. Т. 2. — Мн., 1993. — С. 312.
  • Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X — С. 168.