Данилюк Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Володимирович Данилюк
 Солдат
Загальна інформація
Народження 10 вересня 1991(1991-09-10)
Черніїв, Тисменицький район
Смерть 12 серпня 2014(2014-08-12) (22 роки)
Культура, Старобешівський район
Поховання Черніїв
Псевдо «Мацьонький»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Володи́мирович Данилю́к (1991—2014) — солдат 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1991 року в селі Черніїв (Тисменицький район, Івано-Франківська область). 2008-го закінчив Черніївську ЗОШ, навчався у ВПУ № 18 до 2010 року — спеціальність «офіціант-бармен». Три місяці пробув на практиці в місті Алупка; працював у закладах громадського харчування офіціантом. Відслужив строкову службу в ЗС України в 2010—2011 роках — військова частина А-1979; начальник електростанції.[1] Створив родину; мріяв про дітей.

Під час часткової мобілізації у травні 2014-го мобілізований. Стрілець, 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття».

12 серпня 2014-го загинув в першій половині дня під час супроводу колони із пораненими у зоні бойових дій біля села Культура Старобешівського району. Військова колона потрапила у засідку терористів, внаслідок обстрілу Володимир зазнав смертельного поранення у голову — підірвались на радіокерованих мінах МОН-50. На спущених колесах, з пробитими баками та осколком в двигуні вояки автобусом проїхали ще 18 кілометрів.

Вдома залишилися батько Володимир та мама Галина Федорівна Данилюки й дружина — був у церковному шлюбі з Василик Іриною

Похований в Чернієві 16 серпня 2014 року. Прощалося все село — тисячі людей прийшли віддати останню шану.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 40
  • вшановується 12 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування мужніх українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії.[2]
  • жовтнем 2015 року у Черніїєві відкрито та освячено пам'ятник Володимиру Данилюку.[3]
  • 7 грудня 2014 року на фасаді Черніївської загальноосвітньої школи відкрито та освячено меморіальну дошку Володимиру Данилюку.[4]
  • в жовтні 2017 року на фасаді Івано-Франківського коледжу ресторанного сервісу і туризму НУХТ відбулося відкриття та освячення пам'ятної анотаційної дошки загиблому учаснику АТО Володимиру Данилюку.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]