5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття»
5-й батальйо́н територіальної оборони «Прикарпа́ття».png
Нарукавний знак батальйону
На службі 11 травня 2014 — 16 січня 2015
Країна Україна Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЗ МВ.svg Механізовані війська
Чисельність Батальйон
Походження Івано-Франківська область
Війни/битви Війна на сході України
Командування
Командувач Віталій Комар

5-й батальйо́н територіальної оборони «Прикарпа́ття»  — підрозділ територіальної оборони, сформований з мешканців Івано-Франківська та області. З початку липня 2014 року 51 день ніс службу у секторі «Д», поблизу кордону з Росією. 23 серпня батальйон майже в повному складі самовільно покинув свої позиції і 29 серпня 2014 року повернувся в Івано-Франківську область[1]. 4 вересня командир батальйону Віталій Комар був арештований за підозрою у дезертирстві (стаття 408 КПК України)[2][3][4][5]. Батальйон був розформований у січні 2015 року[6][7].

У серпні 2015 року почався судовий розгляд. Комбатові висунули звинувачення за статтями 402, 406 та 409 КПК України (ухиляння від служби в бойовій обстановці, непокора та бездіяльність)[8][9][10].

Створення[ред. | ред. код]

Офіційною датою заснування батальйону є 11 травня 2014 року, коли перший командир батальйону підполковник Тарас Шевчук приступив до виконання своїх функцій[11]. До складу батальйону, окрім призовників, увійшли добровольці, колишні активісти Самооборони Майдану з намету «Коломия»[12]. За інформацією Івано-Франківського обласного військового комісаріату: «Перевага при формуванні батальйону віддавалася особам, які добровільно виявили бажання проходити військову службу у Збройних Силах України під час кризового періоду. Разом з тим, відповідно до вказівки вищого командування усіх військовозобов'язаних було призвано до батальйону на підставі мобілізації»[11]. Батальйон було вирішено дислокувати на території 136-го ЦЗРБ, смт Делятин, Надвірнянського району.

Матеріальну та фінансову допомогу батальйону надала Ради оборони Івано-Франківської області, трудові колективи ПАТ «Прикарпаттяобленерго», ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», виробничого об'єднання «Карпати» та багатьох інших[11]. Також населення Прикарпаття зібрало 300 тисяч гривень для придбання бронежилетів[11].

Бойове злагодження новоствореного військового формування розпочалося 20 травня i проходило на полігоні «Прибан», що у містечку Сторожинець Чернівецької області. Були проведені «стрільби із штатної стрілецької зброї, в тому числі із ручних протитанкових гранатометів та автоматичних станкових гранатометів, метання бойових гранат, заняття з тактики, інженерної підготовки, ротні тактичні навчання»[11].

Озброєння і склад[ред. | ред. код]

Батальйон мав у складі 400 бійців.[13] Озброєння:

  • 1 одиниця БРДМ
  • 9 ручних протитанкових гранатометів[13]
  • стрілецька зброя.

Як транспорт батальйон мав автомобілі ЗІЛ-131, ГАЗ-66, КАМАЗ та шкільні автобуси.

У зоні АТО[ред. | ред. код]

У зону АТО до угрупування Сектору «Д» батальйон прибув на початку липня. Підрозділ мав вирушати ще в червні, проте через протестні настрої за відсутності спорядження лишився вдома[14]. Основне завдання — надання допомоги ДПС України у забезпеченні охорони державного кордону[джерело?] на території Донецької області. Батальйон дислокувався біля Амвросіївки поблизу україно-російського кордону[15]. Вояки несли варту на КПП лінії Кутейникове-Глинка-Кумачове-Тельманове[16].

На 23 липня угрупування Сектору Д налічувало близько 4000 осіб особового складу і складалось з великого числа розрізнених підрозділів.[17] Початкове завдання угрупування Сектору Д полягало в ізоляції району АТО, закритті ділянки державного кордону України з Російською Федерацією протяжністю близько 140 км на ділянці Ізварине — Кумачове. Але, за висновком Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, з моменту втрати нашими військами 7 серпня контролю на ділянці державного кордону в районі Ізварине[18] (див. «Ізваринський котел»), виконання завдання, поставленого перед Сектором Д в його первісному вигляді, втратило сенс.[17] 23 серпня 2014 року, напередодні оточення українських військ у «Іловайському котлі», особовий склад батальйону почав відступ від кордону, після чого чисельність Сектору «Д» склала не більше 700 осіб.[19][20][21] 25 серпня командний пункт командувача сектором «Д» Петра Литвина потрапив під артналіт, після чого генерал Литвин прибув на КП сектора «Б», сектор «Д» перестав існувати.

23 серпня батальйон майже в повному складі (окрім 20 чоловік) самовільно покинув ввірені йому КПП після рішення командира Віталія Комара i вирушив в напрямку Тельманове, а потім — Розівки. Комар «в письмовій формі відмовився виконувати бойове розпорядження керівника Сектору Д і далі на зв'язок не виходив»[19][17]. Своє рішення він пізніше обґрунтував тим, що 23 серпня батальйон потрапив під щільний обстріл з артилерії,[13] втратив єдиний БРДМ i опинився перед загрозою великих людських втрат:

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Комбат 5-го БТрО Віталій Комар

Ми вийшли з зони АТО тому що техніка батальйону була розбита. Ми просто не могли виконувати бойові завдання без техніки. Єдиний наш БРДМ був розбитий під час обстрілів[22].

При відступі до Запорізької області були вивезені поранені з 72-ї бригади. 27 серпня 2014 на території Кіровоградської області, біля Знам'янки колона «Прикарпаття» з декількох десятків військових автомобілів та шкільних автобусів була зупинена спецназівцями; на гелікоптері прибув командувач СВ ЗСУ Анатолій Пушняков з представниками військової прокуратури[23][24]. Після перемовин, батальйон здав трофейну зброю, залишив штатне озброєння, після чого одержав дозвіл продовжити рухатися до місця постійної дислокації в смт Делятин.

Згідно з висновком військового керівництва АТО, залишення підрозділом бойових позицій призвело до того, що передові частини українських військ під Іловайськом залишились без прикритого тилу[25], на батальйон покладалася відповідальність за прорив на територію України РДГ росіян і створення «Іловайського котла»[9]. За цим фактом було розпочато розслідування[26][27][28]. Решта батальйону, що відмовилась разом з усіма лишати зону АТО, повернулася на відпочинок 31 серпня; солдати заявили, що планують продовження служби[29].

Зазначається, що ще 25 серпня голова Івано-Франківської обласної держадміністрації Андрій Троценко офіційно звертався до командування з проханням «вивести батальйон із зони АТО для переформатування та відновлення боєздатності»[30]. Прес-служба Івано-Франківської ОДА опублікувала відповідь РНБО України, датовану 28 серпня, в якій говорилося, що згідно з рішенням начальника Генерального штабу як Головнокомандувача Збройних Сил України, батальйон «Прикарпаття» виведено до місця відновлення боєздатності[31][32].

Розслідування[ред. | ред. код]

Кримінальне провадження за ч. 2 ст. 402 (непокора) і ч. 2 ст. 404 (опір начальникові) і ч. 3 ст. 409 (уникнення військової служби) Кримінального кодексу України було відкрито 27 серпня військовою прокуратурою Запорізького гарнізону[33]. 4 вересня командир 5-го БТрО був взятий під варту[34]. 5 вересня «Батьківщина» запропонувала внести за комбата 300 000 гривень застави для звільнення його з-під варти. 8-го вересня комбат Комар був відпущений з Одеського СІЗО під заставу у 60 000 гривень[35].

7 жовтня головний військовий прокурор України — заступник генерального прокурора України Анатолій Матіос — назвав втечу батальйону злочином, що стала першопричиною Іловайської трагедії[36].

В свою чергу, у «Проміжному звіті ТСК Верховної Ради з розслідування трагічних подій під Іловайськом» було зазначено

Подальша спроба призначення винним в оточенні Іловайська батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» також не спроможна. Не виправдовуючи залишення батальйоном своїх позицій, необхідно сказати, що для оборони Сектору Д, на який припадало 140 км кордону з Російською Федерацією, проти чотирьох батальйонних тактичних груп регулярних військ Російської Федерації одного батальйону територіальної оборони зі стрілецькою зброєю і 300 військовослужбовців, які в основному складаються зі штабу, зв'язківців, тиловиків і ремонтників, що залишились в розпорядженні генерала Литвина П. М., явно не достатньо. Обстановка, що склалась, стала результатом командування військовими діями з боку керівника АТО — начальника Генерального штабу Муженка В. М., а також начальника штабу АТО генерала Назарова В. М.[17].

Покарання виявилося надліберальним та «умовним»: кримінальні справи були відкриті проти п'яти вояків «Прикарпаття». Серед них, командир батальйону Віталій Комар та командир роти Володимир Процький; останній одержав в зоні АТО контузію, вимагає госпіталізації і знаходиться під домашнім арештом"[37]. Кухар 5-го батальйону був засуджений за ст. 407 ч.2 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби) на два роки умовно[38]. Солдат-кулеметник відділення охорони 2-ї роти охорони 5-го батальйону «Прикарпаття», по узгодженню із Надвірнянським районним судом, отримав по ст. 402 ч. 1 КК України (непокора) до двох років позбавлення волі з іспитовим терміном[39].

Оцінки[ред. | ред. код]

Керівник Центру військово-політичних досліджень та групи «Інформаційний Опір» Дмитро Тимчук вважав, що операція по знищенню вогневих позицій і груп бойовиків в районі Іловайська та зачистці міста була зірвана не відступом 5-го БТрО, а наступом регулярних підрозділів армії РФ. Військовий експерт зазначає:

Ось з цього моменту неможливо зрозуміти, навіщо нас намагаються відволікти від головної теми міркуваннями про те, що операція в Іловайську була спланована правильно, а якби 5-й тербатальон НЕ дезертирував, то не було б трагедії. ... Суть в тому, що слідству необхідно відповісти на початкове питання: КОЛИ саме українське військове керівництво отримало інформацію про масове вторгнення військ РФ (а від кордону до Іловайська все ж танком валити не 5 хвилин), і які заходи вжило для того, щоб не сталося трагедії (прийнялося виводити війська або почало перекидати резерви). Якщо ж така розвідінформація не надійшла, якщо до появи російських вояків під Іловайськом їх ніхто не «побачив», — то з чиєї вини? Відповіді на ці питання будуть головними відповідями в цій історії[40].

В свою чергу, цивільний журналіст і головний редактор інтернет-видання «Цензор. НЕТ» Юрій Бутусов у ході засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з питань розслідування обставин подій під Іловайськом заявив:[41]

Вважаю несправедливим і необ'єктивним, що винуватцями поразки вчора військовий прокурор, пан Матіос, назвав батальйон «Прикарпаття», а ще раніше верховний головнокомандувач Порошенко заявив, що винна у всьому 51-ша механізована бригада. Це дуже необ'єктивна оцінка ситуації. 51-ша бригада і батальйон «Прикарпаття» воювали не гірше і не краще будь-якої іншої кадрової частини, де більшість становили малонавчені мобілізовані люди.

Розформування[ред. | ред. код]

16 січня 2015 року т.в.о. військового комісара Івано-франківського облвійськкомату полковник Олег Мороз на прес-конференції повідомив, що 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття» розформували:

Батальйон «Прикарпаття» розформований. Документи передаються в архів. Більша частина особового складу батальйону переміщена в інші військові частини[6][7].

На момент розформування в батальйоні залишалися 40 солдатів та офіцерів, які були задіяні в організаційних заходах по розформуванню; 19 військовослужбовців батальйону знаходяться у розшуку[42]. Всього, у Збройних силах України продовжать службу 135 солдатів та офіцерів колишнього 5-го БТрО: у складі 128-ї бригади і в інженерних військових частинах[43].

Потрапили в полон[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Батальйон Прикарпаття: «ми не дезертири» [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // В'ячеслав Шрамович ВВС Україна, 29 серпня 2014. з'явилась інформація про те, що військова прокуратура Південного регіону відкрила кримінальне провадження проти батальйону за статтею ухилення від військової служби
  2. Анатолій Матіос: РФ системно готувалася до військового сценарію. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2016. 
  3. Більше трьохсот бійців «Прикарпаття» підозрюються в дезертирстві. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016. 
  4. Комбата «Прикарпаття» заарештували за дезертирство під Іловайськом. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016. 
  5. Стаття 408. Дезертирство [Архівовано 17 січня 2017 у Wayback Machine.] // Кримінальний кодекс. Особлива частина. Розділ ХІХ (ст.401-435). Стаття 408. Дезертирство
  6. а б Батальйон «Прикарпаття» розформували[недоступне посилання з серпня 2019] // Укрінформ, 16.01.2015 18:23
  7. а б Батальйон «Прикарпаття» розформували [Архівовано 4 травня 2015 у Wayback Machine.] // iPress.ua, 16 01 2015 19:25
  8. «Нас не раз обманювали» [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.], — свідки на суді у справі командира батальйону «Прикарпаття» Віталія Комара // kurs.if.ua, п'ятниця, 28 серпня, 2015 18:52
  9. а б На суді у справі командира батальйону «Прикарпаття» в Богородчанах заслухають 170 свідків [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // kurs.if.ua, понеділок, 24 серпня, 2015 Комбатові висунули звинувачення за ст.402, 406 та 409 КПК України (ухиляння від служби в бойовій обстановці, непокора та бездіяльність)
  10. Комбат Віталій Комар: «Один підрозділ виїжджав на зерновозі з причепом, найняли його за гроші у місцевих» [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Вівторок, 6 Жовтня 2015, 16:46
  11. а б в г д 5 батальйон. Як все починалось…. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014. 
  12. Фейсбук Юрія Палійчука
  13. а б в Gazeta.ua (5 жовтня 2015). "Один підрозділ виїжджав на зерновозі з причепом, найняли його за гроші у місцевих". Gazeta.ua (uk-UA). Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 29 січня 2017. 
  14. Батальйон «Прикарпаття» не поїде до Слов'янська
  15. Батальйон «Прикарпаття» не має чим воювати. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014. 
  16. Батальйон «Прикарпаття»: дезертири чи цапи-відбувайли?. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014. 
  17. а б в г Проміжний звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин трагічних подій, що призвели до загибелі та захоплення в полон бійців добровольчих батальйонів, а також Збройних сил України біля міста Іловайськ Донецької області. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 12 листопада 2014. 
  18. Котел під Ізварине, — пам'ятати завжди [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Анна Новик, Агенція регіональної інформації та аналітики «Galinfo», 10 серпня 2015 11:55
  19. а б О 14.20 23 серпня під час постановки задачі по телефону командир 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» заявив, що зняв усі ввірені йому блокпости і рухається з особовим складом частини в напрямку Тельманове, а далі в напрямку Розівки … О 23.00 23 серпня командир в письмовій формі відмовився виконувати бойове розпорядження керівника Сектору Д і далі на зв'язок не виходив. в підсумку, чисельність угрупування склала не більше 700 осіб.
    Проміжний звіт ТСК з розслідування трагічних подій під Іловайськом [Архівовано 23 грудня 2014 у Wayback Machine.]
  20. Аналіз бойових дій Генштабу [Архівовано 20 жовтня 2015 у Wayback Machine.]: «в Кутейниково стояли наши подразделения сектора „Д“ и подразделения БТрО „Прикарпатье“. Где-то 23 числа я ездил под Старобешево из-под Многополья и заметил, что там уже подразделений нет. Они ушли к Старогнатовке, потом на Розовку и так далее, Мариуполь и дальше-дальше…»
  21. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.» [Архівовано 17 жовтня 2015 у Wayback Machine.]: «..відступ збірної роти 93-ї бригади панічно вплинув на 5-й батальйон територіальної оборони „Прикарпаття“. В обід 23-го серпня він знявся зі своїх опорних постів та поїхав на захід..»
    «.. 23-го серпня з фронту дезертував батальйон „Прикарпаття“, а згодом — і батальйон „Горинь“.»
  22. Батальйон Прикарпаття: "ми не дезертири" [Архівовано 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.], ВВС Україна, 29 серпня 2014
  23. Керівництво української армії та прокурор Матіос готували збройну засідку на батальйон «Прикарпаття». Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015. 
  24. 5-й батальйон територіальної оборони Прикарпаття проїхав Кіровоград (ФОТО) [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Інформаційний портал Кіровоградщини, 27 серпня 2014
  25. Першопричиною трагедії під Іловайськом стали дії батальйону «Прикарпаття» — прокурор [Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.], Радіо «Свобода», 7 жовтня 2014
  26. Батальйон «Прикарпаття»: дезертири чи 300 спартанців?[недоступне посилання з червня 2019]
  27. Командир батальйону, який звинувачують у дезертирстві: «Я вивів військових, щоб не привезти додому гору трупів» (Фото). Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 29 серпня 2014. 
  28. Пятый батальон «Прикарпатье» прибыл из зоны АТО на место постоянной дислокации. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 29 серпня 2014. 
  29. 31 серпня вночі повернулися решта 15 армійців 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття». Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 1 вересня 2014. 
  30. ОДА: Батальйон «Прикарпаття» вивели для відновлення боєздатності. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014. 
  31. ОДА: Батальйон «Прикарпаття» вивели для відновлення боєздатності. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014. 
  32. РНБО: 5 батальйон — не дезертири. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 3 вересня 2014. 
  33. Прокуратура взялася за батальйон «Прикарпаття», який покинув зону АТО. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 17 січня 2015. 
  34. Суд арештував командира батальйону «Прикарпаття». Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 4 вересня 2014. 
  35. Комбата «Прикарпаття» відпустили під заставу, у п'ять разів меншу за присуджену. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 9 вересня 2014. 
  36. ГПУ знайшла першопричину іловайської трагедії: батальйон «Прикарпаття» оголив фланг // [[Gazeta.ua]], 7.10.2014. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014. 
  37. Прокуратура чекає на командира роти батальйону «Прикарпаття», а він наполягає на госпіталізації. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015. 
  38. Надвірнянський районний суд засудив на два роки умовно кухаря 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» за ст. 407 ч.2 КК України — самовільне залишення військової частини або місця служби. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015. 
  39. Надвірнянський районний суд засудив військовозобов'язаного, кулеметника 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» до двох років позбавлення волі з іспитовим терміном. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015. 
  40. Тимчук прокоментував звинувачення батальйону "Прикарпаття" в трагедії під Іловайськом. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 17 січня 2015. 
  41. Причиною трагедії під Іловайськом стало несвоєчасне ухвалення рішень командуванням, - Бутусов. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014. 
  42. У 5-му батальйоні залишилося 40 військових, ще 19 — у розшуку. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 17 січня 2015. 
  43. Стосовно окремих бійців «Прикарпаття», потрібен правовий висновок. Мова йде про майже 40 військовиків, котрі після повернення з зони АТО пропали. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 17 січня 2015. 
  44. Терористи взяли у полон бійця батальйону «Прикарпаття». Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014. 
  45. Боєць 5-го батальйону Віталій Орлов з Коломиї повернувся з полону терористів // Газета «[[Вікна (газета)|Вікна»]], 29.08.2014. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]