Деміс Русос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Деміс Русос
грец. Ντέμης Ρούσσος
Demis Roussos in Baku 2-cropped.jpg
Ім'я при народженні грец. Αρτέμιος Βεντούρης Ρούσος
фр. Artémios Ventoúris Roússos
Народився 15 червня 1946(1946-06-15)[1][2][…]
Александрія, Єгипет[1]
Помер 25 січня 2015(2015-01-25)[4][1][…] (68 років)
Афіни, Греція[1]
·рак шлунка, рак підшлункової залози і рак печінки
Поховання Перше афінське кладовище
Країна Flag of Greece.svg Греція
Діяльність співак, композитор, студійний музикант, басист
Знання мов грецька, англійська, французька, італійська і португальська
Членство Aphrodite's Childd і The Idolsd
Роки активності 196320142014
Жанр попмузика, прогресивний рок і variety[d]
Magnum opus Vedrai, vedraid, La Bohèmed, Rain and Tearsd, Lontano, lontanod, Que C'est Triste Venised, L'Amour, c'est comme un jourd, We Shall Danced, Tu t'laisses allerd, Ragazzo miod, Mi sono innamorato di ted, Je suis maladed, Te lo leggo negli occhid, Detalhesd і Canzone per ted
Родичі Dakisd
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
IMDb ID 0746096

Деміс Русос (грец. Ντέμης Ρούσος, англ. Demis Roussos) повне ім'я Артеміос Вентуріс Русос (грец. Αρτέμιος Βεντούρης Ρούσος), 15 червня 1946, Александрія, Єгипет — 25 січня 2015[5]) — вокаліст, гітарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у грецькій родині з багатими музичними традиціями. Його батько грав на класичній гітарі, а мати була співачкою. Під час навчання у музичній школі Деміс опанував гру на гітарі, трубі, контрабасі та органі. Це вміння він використав в утвореній 1963 року формації «Aphrodite's Child», до складу якої також входив Вангеліс Папатонассіо. 1968 року гурт перебрався до Парижу і незабаром «Aphrodite's Child» здобув популярність на європейському континенті завдяки твору Rain & Tears.

У 1971 вибрав ризиковану сольну кар'єру, проте в 1974 до нього прийшов успіх з альбомом «Forever & Ever». Сингл з піснею Happy То Be On An Island In The Sun піднявся до п'ятого місця у британському чарті, однак невисокі позиції пісні Can't Say How Much I Love You та альбому «Souvenirs» сповіщали про спад популярності. Однак наполегливий співак тріумфально повернувся на вершину британського Тор 20 з авторським максі-синглом «The Demis Roussos Phenomenon». Того ж року твір When Forever Has Gone потрапив на другу позицію. Значно менше пощастило черговому максі-синглу Kyrila, який ледве добрався до першої сороківки.

У кінці 1970-х років Русос, володар унікально високого тенора, активно займається сольними проектами і записує свої найвідоміші пісні: We Shall Dance, Goodbye My Love, Souvenirs. У 1980-і роки Руссос давав по 150 концертів на рік. За свою музичну кар'єру він продав близько 60 мільйонів копій альбомів у всьому світі[6].

Спад популярності записів досить контрастував з концертними виступами Русоса, де він вміло використовував свій незвичний тенор, виконуючи типові для поп-мейнстріму шлягери. Однак віддавши перевагу сценічному оформленню свого костюмованого шоу, Деміс Русос збуджував глядача ще перед тим, як починав співати.

У червні 2010 року з нагоди 40-річчя співочої кар'єри Деміс Русос розпочинає світовий тур «Being Demis» з концерту в Одеоні Ірода Аттичного[7]. У концерті брав участь Міхаліс Хадзіянніс, який виконав разом з Русосом його Que Sera[8]. Після закінчення концерту в клубі «Mamacas» в Ґазі відбулася презентація нового альбому Деміса Русоса «Roussos VS Roussos»[9][10].

Останні роки Деміс Русос жив у Греції, хоча також мав садибу у Нейї-сюр-Сен, Франція. В останні роки взяв участь у записі саундтреків для голлівудських кінострічок «Той, хто біжить по лезу» та «Вогняні колісниці».

Русос страждав на ожиріння 4-го ступеня, мав проблеми із серцем[11]. Помер співак 25 січня 2015 року. Поховання відбулось 30 січня 2015 року на Першому афінському кладовищі[12].

Дискографія[ред. | ред. код]

У складі Aphrodite's Child[ред. | ред. код]

  • End of the World (1968)
  • It's Five O'Clock (1969)
  • 666 (1972)

Сольна кар'єра[ред. | ред. код]

  • On the Greek side of my mind (1971)
  • Forever and ever (1973)
  • My only fascination (1974)
  • Auf Wiederseh'n (1974)
  • Souvenirs (1975)
  • Happy to be (1976)
  • Die Nacht und der Wein (1976)
  • Kyrila (1977)
  • The Demis Roussos magic (1977)
  • Ainsi soit-il (1977)
  • Los super 2 LP (1977)
  • Demis Roussos(1978)
  • Universum (1979)
  • Man of the world (1980)
  • Roussos live! (1980)
  • Demis (1982)
  • Attitudes (1982)

  • Reflection (1984)
  • Senza tempo(1985)
  • Greater love (1986)
  • The story of… (1987)
  • Come all ye faithful (1987)
  • Le grec (1988)
  • Time (1988)
  • Voice and vision (1989)
  • Insight (також Morning has Broken) (1993)
  • Demis Roussos in Holland (1995)
  • Immortel (1995)
  • Serenade (1996)
  • Mon île (1997)
  • Auf meinen Wegen (2000)
  • Live in Brazil (2006)
  • Demis (травень 2009)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #134503260 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Find a Grave — 1995.
  4. http://www.lepoint.fr/culture/demis-roussos-chanteur-a-la-voix-d-or-est-mort-26-01-2015-1899641_3.php
  5. Помер відомий грецький співак Деміс Руссос // Корреспондент.net, 26.01.2015. Архів оригіналу за 26 січня 2015. Процитовано 26 січня 2015. 
  6. Помер грецький співак Деміс Руссос // Українська правда. 26.01.2015. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 26 січня 2015. 
  7. DEMIS ROUSSOS 40+ Years Live![недоступне посилання з липня 2019]
  8. Ντέμης Ρούσσος — επιστροφή στα πάτρια στην αγκαλιά του Ηρωδείου και του Φεστιβάλ Αθηνών. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 5 серпня 2013. 
  9. Ντέμης Ρούσσος: Δίπλα του ο Μιχάλης Χατζηγιάννης. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 серпня 2013. 
  10. Όταν ο Ντέμης Ρούσσος συνάντησε τον Μιχάλη Χατζηγιάννη. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 серпня 2013. 
  11. Демис Руссос: 40 лет музыки и 100 кг счастья / old.subbota.com, 15.05.2008 — № 20. Архів оригіналу за 13.03.2016. Процитовано 26.01.2015. 
  12. Τελευταίο αντίο στον Ντέμη Ρούσσο. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 30 січня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]