Перейти до вмісту

Демі Мур

Добра стаття
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мур.
Демі Мур
англ. Demi Moore Редагувати інформацію у Вікіданих
Демі Мур на міжнародному кінофестивалі у Торонто (2024)
Демі Мур на міжнародному кінофестивалі у Торонто (2024)
Демі Мур на міжнародному кінофестивалі у Торонто (2024)
Ім'я при народженніангл. Demi Gene Guynes Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася11 листопада 1962(1962-11-11)[2][3][…] (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Розвелл, Нью-Мексико, США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка, продюсерка, модель, активістка
Alma materFairfax High Schoold і Redondo Union High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1978—досі
У шлюбі зФредді Мурd, Брюс Вілліс і Ештон Кучер Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиРумер Вілліс, Скаут Віллісd і Талула Бель Вілліс Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькиЧарльз Гармонd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вірджинія Кінгd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0000193
Автограф
Нагороди та премії
«Золотий глобус» за найкращу жіночу роль (комедія або мюзикл) (2025)
Премія Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль (2025)
CMNS: Демі Мур у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Демі Мур (англ. Demi Moore), при народженні Деметрія Джин Гайнс (англ. Demetria Gene Guynes; нар. 11 листопада 1962, Розвелл, Нью-Мексико, США) — американська акторка, продюсерка, режисерка, авторка пісень, активістка та філантропка. Досягла світової популярності у 1980-х роках, а до 1995 року стала найбільш високооплачуваною акторкою у світі[6], однією з перших акторок Голлівуду домігшись рівної оплати праці для жінок у кіноіндустрії[7]. Відзначена премією «Золотий глобус», нагородою Гільдії кіноакторів США, а також номінаціями на «Оскар», BAFTA і «Еммі». 2025 року вона увійшла до списку 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time[8].

Мур почала кар'єру як модель, а 1981 року приєдналася до акторського складу мильної опери «Головний госпіталь». Після залишення серіалу 1983 року вона привернула увагу як учасниця так званої «Банди бешкетників»[en] («Brat Pack»), зігравши у фільмах «У всьому винен Ріо» (1984), «Вогні святого Ельма» (1985) і «Що трапилось минулої ночі» (1986). Справжня слава прийшла до неї після ролі в романтичній драмі «Привид» (1990). Наступними комерційними успіхами Мур стали «Декілька хороших хлопців» (1992), «Непристойна пропозиція» (1993) і «Викриття» (1994), що закріпили її статус зірки. 1996 року вона отримала безпрецедентний для акторок гонорар у 12,5 мільйона доларів за головну роль у «Стриптизі». Однак після провалів «Червоної літери» (1995), «Присяжної» (1996) і «Солдата Джейн» (1997) її кінокар'єра пішла на спад.

У наступні роки Мур періодично з'являлася в незалежному кіно, грала другорядні ролі в таких фільмах, як «Янголи Чарлі: Повний вперед» (2003), «Боббі» (2006), «Хто ви, містере Брукс?» (2007), «Межа ризику» (2011) і «Розваги дорослих дівчат» (2017), а також знімалася в телепроєктах — «Якби стіни могли говорити» (1996), «Імперія» (2017—2018), «Ворожнеча: Капоте проти лебедів»[en] (2024) і «Землевласник» (2024—досі). Новий виток слави приніс їй феміністичний боді-горор «Субстанція» (2024), де вона зіграла старіючу знаменитість, отримавши «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль і першу номінацію на «Оскар».

Особисте життя Демі Мур неодноразово привертало увагу преси. Її чоловіками були відомі актори Брюс Вілліс та Ештон Кутчер. 2019 року Мур випустила мемуари під назвою «Навиворіт»[en], що стали бестселером за версією The New York Times.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Деметрія Джин Гайнс народилася 11 листопада 1962 року в Розвелі (Нью-Мексико)[9]. Її батько, Чарльз Фостер Гармон-старший (1940—1997), служив у ВПС США. Він залишив її 18-річну матір Вірджинію (до шлюбу Кінг; 1943—1998)[10] через два місяці після весілля, ще до народження дочки[11]. Чарльз був уродженцем Ланетта (Алабама), а Вірджинія народилася в Річмонді (Каліфорнія), але виросла в Розвеллі[12]. Бабуся Демі по материнській лінії провела дитинство на фермі в Еліді (Нью-Мексико)[12]. Предки сім'ї Кінг походили з центральних і південних штатів, переважно з Оклахоми, Арканзасу та Джорджії[13].

Коли Демі було три місяці, її мати одружилася з Деном Гайнсом (1943—1980), менеджером з реклами в редакції газети, чия часта зміна роботи змушувала сім'ю постійно переїжджати[14]. 1967 року народився зведений брат Демі, Морган Гайнс[15]. Акторка пізніше казала: «Мій батько — Ден Гайнс. Він виростив мене. Так, є людина, яка вважається моїм біологічним батьком, але у нас немає стосунків»[11]. У Демі також є зведені брати й сестри від інших шлюбів Чарльза Гармона, проте вона з ними не підтримує зв'язків[16]. Її вітчим двічі одружувався з її матір'ю і двічі з нею розлучався[17]. 20 жовтня 1980 року, через рік після другого розлучення, він вчинив самогубство[11][18]. Біологічний батько Чарльз Гармон помер 1997 року від раку печінки в Бразорії (Техас)[19].

Матір акторки неодноразово заарештовували — за водіння в нетверезому стані й за підпал[20]. 1989 року Мур розірвала з нею зв'язок після того, як мати кинула оплачену нею реабілітацію в центрі Hazelden Foundation (Міннесота)[21]. 1993 року Вірджинія Гайнс шокувала публіку, знявшись оголеною для журналу High Society[en] — у пародії на знамениті фото Демі Мур для Vanity Fair (включно зі знімками вагітної та в бодіарті), а також повторивши сцену з гончарним кругом із фільму «Привид»[22]. Однак незадовго до смерті матері від пухлини головного мозку (2 липня 1998 року) вони помирилися[23].

Демі росла в Розвеллі, а пізніше в Канонсбурзі (Пенсільванія)[24]. Фотограф Боб Гарднер із Monongahela Daily Herald (де працював її вітчим), згадував: «Вона виглядала виснаженою, не стільки через жорстоке поводження, скільки через занедбаність. Її пронизливий погляд викликав тривогу»[25]. У Демі була косоокість, виправлена двома операціями, а також проблеми з нирками[26]. У 13 років вона дізналася, що Ден Гайнс не її біологічний батько, випадково знайшовши свідоцтво про шлюб батьків, датоване лютим 1963 року (через кілька місяців після її народження)[11].

У 14 років Мур повернулася до рідного міста Розвелл, де пів року прожила з бабусею, а потім переїхала до штату Вашингтон, де поблизу Сіетла проживала її мати, яка нещодавно розлучилася з чоловіком[27]. Через кілька місяців сім'я знову змінила місце проживання — цього разу на Західний Голлівуд (Каліфорнія). Там мати влаштувалася в компанію з розповсюдження журналів, а Демі пішла до школи Fairfax High School[en][11]. 2019 року Мур поділилася, що у 15 років її зґвалтував 49-річний домовласник Безіл Думас, який стверджував, що заплатив її матері за доступ до неї, проте Мур сумнівається в правдивості його слів[28][29][30].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Початок кар'єри (1980—1989)

[ред. | ред. код]
Газетна вирізка з Демі Мур у ролі Джекі Темплтон у серіалі «Головний госпіталь» (січень, 1982)
Демі Мур на 61-й церемонії вручення нагород премії «Оскар» (березень, 1989)

У листопаді 1978 року 16-річна Демі кинула школу і переїхала до 28-річного гітариста Тома Данстона. Завдяки допомозі матері Данстона, асистентки продюсера Дугласа С. Крамера[en], Демі влаштувалась секретаркою у приймальні кіностудії 20th Century Studios, а пізніше підписала контракт з модельним агентством Elite Model Management[12][31]. У Лос-Анджелесі сусідкою Демі по дому була 17-річна німецька акторка Настасья Кінскі, яка приїхала у США на запрошення режисера Романа Поланскі[32]. За порадою Кінскі Демі вирішила стати акторкою й записалася на курси з акторської майстерності[32]. Її першими ролями стали епізоди в серіалах W.E.B.[en] (1978) і Kaz[en] (1979)[33][34].

У серпні 1979 року, за три місяці до 17-річчя, Демі познайомилася в клубі The Troubadour з рок-музикантом Фредді Муром (лідером гурту Boy), з яким згодом одружилася[35]. Ще до весілля Демі почала використовувати прізвище чоловіка як сценічне ім'я[36]. Спільно з ним вона брала участь у створенні трьох пісень, а також знялася в музичному кліпі на їхню композицію «It's Not a Rumor» у виконанні гурту The Nu-Kats. Демі досі отримує авторські відрахування за свою роботу як співачка та авторка пісень (1980—1981)[37]. 1981 року Демі Мур з'являлася на обкладинках чоловічих журналів, Oui[en] і Penthouse. Крім цього, у 1980—1984 роках в журналах Oui, Penthouse (Іспанія), Playboy (Німеччина) і Cheri публікувались її оголені фото, зроблені раніше, коли їй було 17 років[38][39].

Кінодебютом Демі Мур стала роль подруги головного героя у спортивній драмі «Вибір» (1981) режисера Сільвіо Наріццано[en][40]. Спочатку фільм не привернув великої уваги, але після зростання популярності акторки його стали активно просувати при перевиданні на відео[41]. Друга її робота — фантастичний боді-горор «Паразит» (1982), знятий у 3D-форматі. Режисер Чарльз Бенд доручив кастинг-директору Джоанні Рей знайти «нову Карен Аллен», і вибір припав на Мур[42]. Фільм мав помірний успіх у кінотеатрах просто неба, зібравши в прокаті 7 мільйонів доларів[43]. До моменту його виходу акторка вже кілька місяців знімалася в денній мильній опері «Головний госпіталь» у ролі журналістки-розслідувачки Джекі Темплтон (її персонаж залишався в серіалі до 1983 року)[44]. Цього періоду вона ненадовго з'явилася в пародійній комедії «Молодість, лікарня, любов» (1982) в епізодичній ролі без вказівки в титрах[45].

Переломним моментом у кар'єрі Мур став 1984 рік, коли вона зіграла доньку бізнесмена (у виконанні Майкла Кейна) в еротичній комедії «У всьому винен Ріо»[46]. Під час зйомок фільму, які проходили в Бразилії, у неї сформувалася кокаїнова залежність. За її словами: «Здавалося, що всі в Ріо нюхали кокаїн і пили — за іронією долі, за винятком мене. Я не пила, бо знала, що не зможу контролювати себе. Але при цьому я навіть не замислювалася про наслідки вживання кокаїну»[47]. Потім послідувала роль коханої фотографа-початківця (у виконанні Джона Краєра) в картині «Велике почуття» (1984). Кінокритик Los Angeles Times Шейла Бенсон назвала Мур «одкровенням фільму», відзначивши її «чарівність, пристрасність, дикувату енергію, трагікомічність і справжню емоційність»[48]. Комерційний успіх прийшов до неї після виходу драми про япі «Вогні святого Ельма» (1985), де вона зіграла розкуту банкірку. Режисер Джоел Шумахер, який особисто домагався затвердження Мур на роль, наполіг, щоб вона пройшла перед зйомками курс лікування наркотичної залежності, та навіть найняв людину, яка протягом зйомок постійно контролювала її стан[49][50]. Попри негативні відгуки критиків, фільм став касовим хітом і приніс Мур широку популярність[51][52]. Через цю роль її часто зараховували до так званої «Банди бешкетників»[en] («Brat Pack»), групи молодих акторів 1980-х, проте сама вона вважала цей ярлик «принизливим»[53].

Мур перейшла до більш серйозного етапу своєї кар'єри, знявшись у романтичній драмі «Що трапилось минулої ночі» (1986), де зіграла одну з головних ролей — жительку Чикаго, втягнуту в складні стосунки (її партнером виступив Роб Лоу). Фільм став поворотним у її творчості: після його виходу їй почали пропонувати якісніші проєкти[54]. Роджер Еберт поставив картині найвищу оцінку, особливо відзначивши гру Мур: «У цьому фільмі їй довелося зіграти всю гаму романтичних емоцій — і вона впоралася бездоганно»[55]. Успіх «Минулої ночі» затьмарив її інші роботи 1986 року — «Одного божевільного літа» і «Віздом», які стали останніми її фільмами, орієнтованими на молодіжну аудиторію[56].

Восени 1986 року Мур дебютувала на театральній сцені в позабродвейській постановці «Рання дівчина» (The Early Girl), у складі трупи Circle Repertory Company[en][57]. Мел Гасоу з The New York Times назвав її виступ «вражаючим дебютом», підкресливши «вдале поєднання наївності та майстерності, а також готовність повністю віддаватися ролі»[58]. 1988 року Мур зіграла головну роль в апокаліптичній драмі «Сьоме знамення», це був її перший досвід як єдиної зірки фільму[59]. А рік потому вона втілила образ дотепної прачки й повії в алегоричній стрічці Ніла Джордана «Ми не янголи» (про епоху Великої депресії), де її партнерами стали Роберт Де Ніро і Шон Пенн[60].

Суперзірковій статус (1990—1997)

[ред. | ред. код]

Найуспішнішим фільмом Демі Мур у той період стала містична романтична мелодрама «Привид» (1990). Стрічка зібрала у світовому прокаті понад 505 мільйонів доларів, ставши найкасовішим фільмом року, а відеокасети з нею — найпрокатнішими у 1991 році[61][62]. Мур зіграла молоду жінку, що опинилася в небезпеці, яку захищає привид її вбитого хлопця за допомогою скептично налаштованого екстрасенса. Кадри любовної сцени між персонажами Мур та Патріка Свейзі, яка починається перед гончарним колом під звуки пісні «Unchained Melody», стали одним із культовим моментом в історії кіно[63]. «Привид» номінували на премію «Оскар» «За найкращий фільм», а гра Мур принесла їй номінацію на «Золотий глобус» і премію «Сатурн» за найкращу жіночу роль[64]. Крім того, акторка задала новий тренд: її коротка стрижка «гамін» стала взірцем для наслідування, надихнувши мільйони жінок[65][66]. Примітним стало те, що на піку прокату «Привид» і «Міцний горішок 2» (з тодішнім чоловіком Мур, Брюсом Віллісом) одночасно посідали перше та друге місця у касових зборах. Схожий рекорд іншому голлівудському подружжю, Раяна Рейнольдса і Блейк Лайвлі, вдалося повторити лише 2024 року[67][68].

Демі Мур на Фестивалі американського кіно у Довілі (Нормандія, Франція (вересень, 1990))

1991 року Мур знялася в трьох різножанрових проєктах: у чорній комедії «Одні неприємності» вона зіграла адвокатку, у трилері «Смертельні думки» — підозрювану у вбивстві, а в романтичній комедії «Дружина м'ясника» — ясновидицю. «Смертельні думки», де її партнером знову виступив Вілліс, став для акторки «проєктом-пристрастю»: після успіху «Привида» вона шукала складні ролі і їй дуже сподобався нью-джерсійський діалект її героїні[69]. Коли початкового режисера замінили Аланом Рудольфом[en], Мур особисто розв'язала фінансові проблеми, оплативши понаднормові зйомки[70]. За роль у «Дружині м'ясника» вона отримала гонорар у 2,5 мільйона доларів, але згодом назвала фільм своєю помилкою. Зазначалося, що під час зйомок її «обслуговували асистент, інструктор по діалогах, масажист, консультант з психології, няня [її доньки] та охоронець […] — на додаток до стандартних перукаря, гримера й асистента. Вона приїжджала на ранкові зйомки на лімузині і наполягала на перельотах між локаціями на приватному літаку»[11]. Сценарист Езра Літвак заявив: «Демі — справжня кінозірка. Усе обертається навколо цього факту. Вона точно знає, чого хоче»[11]. Попри провал у прокаті та розгромні рецензії, критик Роджер Еберт високо оцінив її гру, назвавши її «теплою і душевною»[71][72][73].

Наступні ролі Мур — лейтенант-командер у драмі Роба Райнера «Декілька хороших хлопців» (1992), дружина, яку морально випробовують, у «Непристойній пропозиції» Едріана Лайна[en] (1993) та сексуально агресивна роботодавиця в трилері «Викриття» (1994) Баррі Левінсона — зміцнили її статус однієї з найзатребуваніших акторок Голлівуду[74]. Усі три фільми очолювали бокс-офіс і стали блокбастерами[75]. Продюсер Мартін Шафер назвав її «рівною за значущістю будь-яким зіркам-чоловікам» і «найвидатнішою акторкою світового кіно»[74].

Однак зі зростанням популярності її вибір ролей став піддаватися пильній критиці[74]. Так, її інтерпретація Естер Прінн[en] у фільмі «Червона літера» 1995 року, який був вільною екранізацією однойменного роману Натаніеля Готорна, — викликала різке неприйняття[76]. Рецензент Джеймс Берардінеллі[en] вважав, що Мур не впоралася з роллю, а її обмежений акторський діапазон зробив персонажа невиразним. Того ж року вийшла ностальгічна драма «Час від часу», де вона зіграла письменницю з проблемами в особистому житті, акторка дуже тепло відгукувалася щодо цих зйомок. Мур називала цей проєкт «не просто фільмом, а справжньою пригодою»[77]. Попри прохолодні оцінки критиків, картина здобула комерційний успіх і набула культового статусу[78].

Отримавши рекордний гонорар у розмірі 12,5 мільйонів доларів за головну роль у фільмі «Стриптиз» 1996 року, Мур досягла статусу найоплачуванішої акторки у світі[79][80]. У цій картині вона зіграла секретарку ФБР, яка стала стриптизеркою. Її дочка Румер Вілліс, якій на момент виходу фільму було сім років, виконала доньку її героїні. Незважаючи на відносно успішні касові збори — 113 мільйонів доларів у світовому прокаті[81], — фільм зустріла різка критика[82]. Браян Ді Джонсон з Maclean's розкритикував акторську гру Мур і назвав стрічку «позбавленим смаку» проявом її марнославства[83]. Того ж року акторка знялася в трилері «Присяжна», де зіграла одиноку матір, залякану мафіозі. Однак цей фільм також не знайшов відгуку у глядачів та критиків[84]. За обидві ролі Мур удостоїли антипремії «Золота малина» у номінації «Найгірша акторка»[85].

Паралельно Мур виступила продюсером та виконала одну з головних ролей у телефільмі HBO «Якби стіни могли говорити» (1996), трисерійній антології, присвяченій темі абортів. Разом із Мур у проєкті знялися Сіссі Спейсек та Шер. Сценаристка Ненсі Савока[en] виступила режисером двох епізодів, в одному з яких Мур зіграла вдову-медсестру 1950-х років, змушену вдатися до підпільного аборту. Телефільм став на той час найбільш рейтинговим оригінальним проєктом HBO, зібравши біля екранів 6,9 мільйона глядачів[86][87]. За цю роботу Мур отримала дві номінації на «Золотий глобус» — «За найкращу жіночу роль у мінісеріалі чи телефільмі»[88] та як продюсер найкращого телевізійного фільму, а також номінацію на «Еммі» у категорії «Найкращий телефільм»[89]. Крім того, 1996 року вона озвучила Есмеральду в мультфільмі «Горбань з Нотр-Даму» і Даллас Граймс в «Бівис і Батхед роблять Америку»[en] — обидва анімаційні фільми стали найкасовішими у своєму жанрі за той рік[90].

1997 року Мур втілила на екрані першу жінку, яка пройшла підготовку в спецпідрозділі ВМС США «Морські котики», у драмі Рідлі Скотта «Солдат Джейн». Для цієї ролі вона повністю поголила голову і пройшла інтенсивний двотижневий курс військового вишколу[91]. Фільм отримав неоднозначні відгуки і приніс акторці чергову «Золоту малину»[92], проте її гра була загалом високо оцінена критиками[93]. При бюджеті в 50 мільйонів доларів[94] картина зібрала 98,4 мільйона доларів по всьому світу, що зробило її помірно успішною в комерційному плані[95]. «Стриптиз» і «Солдат Джейн» вважаються фільмами, після яких у кар'єрі Мур настав спад[96]. Пізніше вона прокоментувала це словами: «Зі „Стриптизом“ усе виставляли так, ніби я зрадила жінок, а з „Солдат Джейн“ — чоловіків»[97]. Проте акторка вважає свою роль у «Солдат Джейн» одним із головних професійних досягнень[91]. Того ж року вона зіграла ультрапобожну єврейку-психіатра у фільмі Вуді Аллена «Розбираючи Гаррі»[98] та емоційно відсторонену дружину в короткометражці Марка Пеллінгтона[en] «Шлях у нікуди»[99].

Перерва та епізодичні ролі (1998—2007)

[ред. | ред. код]

Після виходу фільму «Солдат Джейн» Мур відійшла від активної кінокар'єри і переїхала до Гейлі (Айдахо), щоб повністю присвятити себе вихованню трьох дочок[100]. Протягом трьох років вона не з'являлася на екрані, поки не повернулася з роллю в артгаузній психологічній драмі «Два життя» (2000) — першому англомовному фільмі бельгійського режисера Алена Берлінера[en]. Її виконання ролі жінки з дисоціативним розладом особистості отримало схвальні відгуки критиків[101][102], проте сам фільм оцінили неоднозначно: деякі оглядачі визнали його надмірно затягнутим, а глядацького успіху картина не здобула[102]. Пізніше Мур зізнавалася, що не змогла повністю розкритися в цій роботі через переживання, пов'язані зі смертю матері і розлученням з Брюсом Віллісом[103]. Після цього вона знову взяла паузу в кар'єрі, продовжуючи відмовлятися від пропозицій щодо зйомок[104]. Продюсер Ірвіна Вінклера[en] 2001 року зазначав: «Півтора року тому у нас був проєкт — хороший комерційний фільм. Ми зв'язалися з нею, але вона не виявила інтересу»[93].

Повернення Мур в кіно відбулося 2003 року з роллю антагоністки в блокбастері «Янголи Чарлі: Повний вперед»[105], де її партнерами стали Кемерон Діас, Дрю Беррімор і Люсі Лью. Персонаж був написаний спеціально для неї, і, за словами Беррімор, Мур «затьмарила самих янголів»[106]. Особливу увагу преси привернула сцена, в якій акторка з'являється в купальнику — цей епізод викликав, за її власними словами, «надто бурхливу» реакцію[107]. Пізніше Мур зізнавалася, що така гіпертрофована реакція змусила її засумніватися у своєму місці в індустрії[107]. Рецензент Rolling Stone Пітер Треверс іронічно зауважив: «Порятунком стає поява Демі Мур у ролі занепалого янгола… 40-річна акторка має чудовий вигляд у бікіні і навіть не намагається грати. Її холодна сексуальність контрастує з веселим божевіллям, у якому янголи б'ються, танцюють і носяться на мотоциклах, немов клони Індіани Джонса на естрогені»[108]. Фільм виявився комерційно успішним, зібравши 259,1 мільйона доларів у світовому прокаті[109], однак після цього Мур знову зникла з екранів на три роки. Цього періоду вона стала обличчям брендів Versace і Helena Rubinstein[110][111].

2006 року вона зіграла головну роль у містичному трилері «Напівсвітло», де постала в образі скорботної письменниці, а потім возз'єдналася з Еміліо Естевесом у драмі «Боббі», присвяченій останнім годинам життя Роберта Кеннеді. Її персонажем стала співачка, що спивається, кар'єра якої йде на дно. У складі акторського ансамблю Мур номінували на премію Гільдії кіноакторів США і дали нагороду Голлівудського кінофестивалю[en] в категорії «Найкращий акторський склад»[112].

2007 року вона знялася разом з Майклом Кейном, своїм партнером по фільму «В усьому винен Ріо», у британській кримінальній драмі «Без вад», зігравши американську підприємицю, яка бере участь у пограбуванні Лондонської діамантової корпорації у 1960-х роках[113]. Рецензент Miami Herald писав: «Блискучий дует Демі Мур і Майкла Кейна в ролях викрадачів діамантів у цьому неквапливому кримінальному фільмі з лишком компенсує його неспішний темп»[114]. Того ж року вона з'явилася в психологічному трилері «Хто ви, містере Брукс?» у ролі цілеспрямованої поліцейської, яка розслідує злочини серійного вбивці. Критик Пітер Треверс визнав, що її персонаж «заслуговував більш продуманої передісторії, ніж абсурдна лінія про спадкоємицю, оточену мисливцями за статками»[115]. Попри змішані оцінки, фільм виявився прибутковим, зібравши 48,1 мільйона доларів у прокаті[116][117].

Незалежні фільми та різні проєкти (2008—2023)

[ред. | ред. код]

2008 року Мур дебютувала як режисерка з короткометражним фільмом «Смуга»[en], присвяченим темі дорослішання. У цій роботі знялася її дочка Румер Вілліс, а сам фільм був показаний на Кінофестивалі у Нешвіллі[en]. 2009 року вона зіграла дві помітні ролі: у драмі «Сльози щастя» вона втілила образ доньки, яка допомагає батькові справлятися з віковими проблемами, а в комедії «Сімейка Джонсів» — таємного маркетолога, що просуває товари серед сусідів. Критики високо оцінили останній фільм, зазначивши, що він «вдало сатирично зображує споживчу культуру», а також виділили сильну гру Мур[118]. Того ж року вона взяла участь у бродвейській постановці «24-годинної п'єси» у театрі American Airlines[en][119]. 2010 року вийшов фільм «Бунраку», який акторка охарактеризувала як «масштабну пригоду з елементами екшену»[120]. У ньому вона зіграла роль фатальної жінки, куртизанки з таємничим минулим[121].

2011 року Мур знялася у корпоративній драмі «Межа ризику», з Кевіном Спейсі, Саймоном Бейкером та Полом Беттані у головних ролях. Вона виконала роль керівниці відділу ризик-менеджменту великого інвестиційного банку на Волл-стріт на початку фінансової кризи 2008 року[122]. Фільм отримав позитивні відгуки, а акторський склад номінували на премію «Готем», та на премії Товариства кінокритиків Фенікса і Асоціації кінокритиків Центрального Огайо[123]. Того ж року Мур отримала номінацію на премію Гільдії режисерів Америки за постановку епізоду фільму-антології «П'ять»[en] телеканалу Lifetime[en][124]

Демі Мур на церемонії Time 100 (2010)

Цього періоду її кар'єра змістилася в бік невеликих фільмів і другорядних ролей[125]. У чорній комедії «Родичі» (2011) вона зіграла ексцентричну другу дружину, а в молодіжних драмах «Літо. Однокласники. Любов» (2012) і «Дуже хороші дівчатка» (2013) — матерів головних героїнь[126][127][128]. У вестерні «Покинутий» (2015) вона з'явилася у ролі колишньої коханої стрільця, а в комедії «Молодість за страховкою» (2016) — дочки пенсіонера-вчителя[129]. У драмі «Сліпець» (2017) її героїнею стала дружина бізнесмена, який опинився під слідством. Журналіст Rolling Stone Девід Фір зазначив, що, попри її присутність на екрані, «складається враження, ніби вона навмисно дистанціюється від Голлівуду»[130].

У 2017—2018 роках Мур знімалася в серіалі «Імперія», де виконала роль загадкової медсестри[131]. У чорній комедії «Розваги дорослих дівчат» (2017) вона зіграла одну з учасниць свінгерської пари, що спокушає гостю дівич-вечора. Критики оцінили гру акторки неоднозначно: одні назвали її «блискуче відразливою», інші вважали її сюжетну лінію слабким місцем фільму[132]. Ця картина стала її єдиним широким релізом десятиліття, що зібрав 47,3 мільйона доларів у світовому прокаті[133][134]. 2018 року вона знялася в індійській драмі «З любов'ю, Соня» в ролі соціальної працівниці, а 2019-го — у чорній комедії «Корпоративні тварини», де зіграла аморальну керуючу[135][136].

У вересні 2019 року видавництво HarperCollins опублікувало книгу мемуарів Мур під назвою «Навиворіт»[en] (Inside Out), в якій вона розповідає про своє дитинство, стосунки та особисту боротьбу[137]. Видання стало бестселером за версією The New York Times, очоливши списки в категоріях нон-фікшен[138].

2020 року Мур з'явилася в постапокаліптичному трилері «Пташка у клітці», виконавши роль глави сім'ї[139], а також знялася в серіалі «Прекрасний новий світ» в образі матері головного героя[140]. Крім того, вона брала участь у показі фешн-шоу Ріанною Savage x Fenty Vol. 2, де з'явилася у Спідній білизні[141]. Того ж року Мур виступила продюсеркою і виконавицею головної ролі в аудіоподкасті «Брудна Даяна»[en], записаному нею у власній ванній[142]. Вона назвала цей проєкт можливістю досліджувати тему сексуальності через призму позитивного сприйняття[143].

2022 року Мур отримала схвальні відгуки за роль ексцентричної сусідки в музичній драмі «Будь ласка, крихітко, будь ласка»[144]. Критики відзначали її магічну присутність на екрані[145][146]. Також вона зіграла камео в комедії «Нестерпний тягар величезного таланту», де з'явилася в ролі «кінематографічної колишньої дружини» Ніколаса Кейджа[147].

Повернення успіху (2024—досі)

[ред. | ред. код]
Демі Мур під час презентації фільму «Субстанція» (вересень, 2024)

2024 року Мур зіграла роль світської левиці Енн Вудворд у серіалі-антології Раяна Мерфі «Ворожнеча: Капоте проти лебедів»[en] на каналі FX[148]. Крім того, акторка розпочала зйомки в драматичному серіалі Тейлора Шерідана «Землевласник» на Paramount+, де виконала роль дружини нафтового магната[149].

Особливу увагу критики привернула її робота в сатиричному феміністичному боді-горорі Коралі Фаржи «Субстанція» (2024)[150]. У цій картині Мур зіграла старіючу зірку, яка використовує заборонений препарат, щоб повернути молодість. Прем'єра фільму відбулася на Каннському кінофестивалі 2024 року, гра акторки отримала високі оцінки. Ніколас Барбер з BBC назвав цю роль найкращою в її кар'єрі за останні десятиліття, зазначивши, що Мур «безстрашно пародіює свій публічний образ». Філ де Семлієн з Time Out підкреслив, що вона «утримує весь фільм, повністю відкидає амплуа зірки та створює образ, повний уразливості, жаху і в'янучого его»[151]. За цю роботу Мур отримала «Золотий глобус за найкращу жіночу роль у комедії або мюзиклі», «Вибір критиків» за найкращу жіночу роль, а також премію Гільдії кіноакторів США. Крім того, її номінували на «Оскар» і BAFTA в категорії «Найкраща акторка»[152][153][154][155].

Демі Мур взяла участь у фільмі Бутса Райлі[en] «Я люблю Бустерів»[en], що вийде на екрани 2026 року. У проєкті розповідається про заповзятливих магазинних злодюжок і прихильників рівних можливостей, які націлилися на нещадного експерта у світі моди[156]. У квітні 2025 року її визнали найкрасивішою жінкою світу за версією журналу People[157]. 9 травня 2025 року з'явилось повідомлення, що Мур зніметься разом з Колманом Домінго у фільмі «Дивні прибульці» режисера Роджера Росса Вільямса[en], заснованому на історії Бетті та Барні Гілл, міжрасової пари, яка 1961 року стала об'єктом першого зареєстрованого випадку викрадення прибульцями[158].

Публічний імідж

[ред. | ред. код]

Статус і персона

[ред. | ред. код]
Демі Мур у рекламі шведської косметичної компанії Oriflame (2012)

Демі Мур вважається однією з перших акторок Голлівуді, які домоглися рівної оплати праці для жінок у кіноіндустрії[7]. 1995 року вона встановила рекорд, отримавши 12,5 мільйонів доларів за роль у фільмі «Стриптиз», на той момент це був найвищий гонорар, запропонований акторці[159]. Примітним стало те, що продюсери картин «Стриптиз» і «Солдат Джейн» навіть влаштували своєрідний «аукціон», прагнучи першими роздобути Мур для зйомок. У результаті перемога залишилася за «Стриптизом», і Мур стала найбільш високооплачуваною акторкою року[160].

Як зазначало видання Entertainment Weekly, її гонорар спричинив «ефект доміно» в індустрії: після цього Шерон Стоун підвищила свої розцінки з 6 до 7 мільйонів доларів, Джоді Фостер — із 7 до 8, Мег Раян — із 6 до 8, а Джулія Робертс — із 12 до 13 мільйонів[161].

Пізніше Демі Мур стали називати піонеркою у боротьбі за рівні умови для акторок: вона першою зажадала для себе такі ж гонорари, бонуси і позиції в титрах, як у колег-чоловіків[162].

Під час роботи над «Солдатом Джейн» у пресі з'явилися повідомлення про те, що Мур зажадала від студії зафрахтувати два літаки — для себе і своєї свити[163]. Це лише зміцнило її репутацію «діви», що склалася після відмови від ролі у фільмі «Поки ти спав» (згодом її зіграла Сандра Буллок) через незгоду студії з її фінансовими умовами[164][165]. Журналісти навіть прозвали акторку «Gimme Moore» (від англ. «give me more» — «дай мені більше»).

2007 року The Guardian писала про неї: «Її екранний образ завжди несе в собі щось невразливе. У ньому є жорсткість, сила, рішучість»[166]. 2003 року про її кар'єру вийшов випуск передачі «Є! Правдива голлівудська історія»[en], а 2012 року — «Історія стилю знаменитостей»[167]. Мур неодноразово включали до списків найкрасивіших жінок світу. 1996 року журнал People назвав її однією з «50-ти найкрасивіших людей», а 2004 року вона посіла 9-те місце в рейтингу «Найкрасивіших жінок усіх часів». 1999 року вона стала запрошеним редактором листопадового номера Marie Claire[168], а Forbes помістив її на 8-му сходинку у списку з 20 акторок, чиї фільми мали найбільші касові збори[168]. 2019 року The Wall Street Journal заніс матеріал про Мур до числа найбільш популярних статей року[169], а 2025 року вона очолила щорічний рейтинг People «100 найкрасивіших людей»[170] і потрапила до списку Time «100 найвпливовіших людей року»[171].

Фотомодель

[ред. | ред. код]

Демі Мур часто з'являється на обкладинках провідних модних видань, серед яких W, Vanity Fair, Interview[en], Rolling Stone, Glamour, InStyle[en], Time і Vogue[172]. У жовтні 2019 року вона позувала оголеною для обкладинки Harper's Bazaar[173]. Станом на 2024 рік, її фото з'являлися на обкладинках журналів щороку, починаючи з 1980 року[174]. Крім того, вона знімалася в рекламі таких брендів, як Keds[en], Oscar Mayer[en], Diet Coke, Lux[en], Jog Mate та універмагів Seibu[en], а також брала участь у друкованих кампаніях Versace і Ann Taylor[en][175]. Зріст Демі Мур — 165 см[176].

У серпні 1991 року Демі Мур з'явилася оголеною на обкладинці журналу Vanity Fair під заголовком «Ще більше Демі Мур» (More Demi Moore). Фотографію зробила всесвітньо відома фотографка Енні Лейбовіц, коли акторка була на сьомому місяці своєї другої вагітності. За задумом фотографки знімок мав передати «антиголлівудський» і «антигламурний» образ[177]. Обкладинка викликала широкий резонанс і стала предметом активного обговорення в ЗМІ[178]. Відвертість, з якою Лейбовіц зобразила вагітну Мур, поділила громадську думку: одні бачили в цьому сексуальну об'єктивацію, інші ж розцінили фотографію як символ жіночої впевненості та розкутості[179].

Знімок став об'єктом численних пародій. Зокрема, журнал Spy[en] опублікував версію, де голову тодішнього чоловіка акторки, Брюса Вілліса, «приставили» до тіла чоловіка-моделі з накладним животом. Ще один спірний випадок пов'язаний із пародією, створеною для реклами фільму «Голий пістолет 33⅓: Остання образа» (1994). У ній тіло моделі поєднувалося з «винувато-усміхненим» обличчям актора Леслі Нільсена, а супровідний напис свідчив: «Виходить у березні»[180]. Лейбовіц подала до суду на кінокомпанію Paramount Pictures (справа «Лейбовіц проти Paramount Pictures Corp.»), проте 1996 року позов відхилили: суд постановив, що пародія ґрунтується на комічному ефекті від контрасту з оригіналом[180].

У листопаді 2009 року марокканський журнал Femmes du Maroc[en] повторив знамениту позу, сфотографувавши в такому ж стилі журналістку Надю Ларге. Це викликало неоднозначну реакцію в мусульманській країні[181]. Рік по тому, в серпні 1992-го, Мур знову з'явилася оголеною на обкладинці Vanity Fair, цього разу її тіло розписала художниця з бодіарту Джоан Гейр[en]. Фотосесія отримала назву «Демі в костюмі Єви» (Demi's Birthday Suit)[182].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Стосунки

[ред. | ред. код]

8 лютого 1981 року 18-річна Демі одружилася з 30-річним рок-музикантом Фредді Муром[183], який незадовго до цього розлучився зі своєю першою дружиною Люсі[184]. Однак шлюб тривав недовго, 1983 року пара розлучилася. У своїх мемуарах 2019 року Демі зізналася, що зрадила Фредді ще в ніч їхнього весілля, що було вираженням її сумнівів щодо стосунків з ним[185]. Після розлучення з Фредді у Демі були стосунки з актором Тімоті Гаттоном[186]. Офіційно розлучення з Фредді Муром оформили 7 серпня 1985 року, хоча заяву на розлучення Демі подала ще у вересні 1984 року[36].

Пізніше акторка заручилася з Еміліо Естевесом, своїм партнером за фільмами «Вогні святого Ельма» і «Віздом» (кримінальна драма, яку Естевес також написав і зрежисирував). Весілля запланували на 6 грудня 1986 року, але заручини скасували після того, як якась жінка подала на Естевеса до суду, вимагаючи від нього 2 мільйони доларів аліментів[187][188].

21 листопада 1987 року Мур одружилася з актором Брюсом Віллісом[189]. У цьому шлюбі народила трьох дочок: Румер Гленн Вілліс (1988)[190], Скаут Ларю Вілліс (1991)[191] і Талула Бель Вілліс (1994)[192]. 24 червня 1998 року пара оголосила про розставання[193], а 18 жовтня 2000 року їхнє розлучення офіційно оформили[194][195]. Причиною розлучення стало різне баченням кар'єри й сім'ї (Брюс хотів, щоб Демі була більше вдома і займалася дітьми, а вона хотіла зніматися), чутки про зради Вілліса і нестача уваги один до одного через робочі графіки[196]. Попри це, Мур зберегла дружні стосунки з Віллісом і його нинішньою дружиною Еммою Гемінг Вілліс. З 2022 року, коли у Вілліса діагностували деменцію, Мур підтримує колишнього чоловіка. Акторка зі своїми дітьми допомагає Еммі із турботою про Вілліса і часто навідується до нього у гості[197][196].

Демі Мур і Ештон Катчер (2009)

Після розлучення з Віллісом мала трирічний роман з інструктором з бойових мистецтв Олівером Віткомбом (1999—2002)[198].

2003 року Мур почала зустрічатися з актором Ештоном Катчером. Незабаром після початку стосунків вона завагітніла, але на шостому місяці пережила викидень[199]. Проте пара продовжила стосунки та 24 вересня 2005 року зіграла весілля[200]. На церемонії були присутні близько 150 гостей, включно з Брюсом Віллісом[197]. За словами Мур, вона намагалася бути ідеальною дружиною, погоджуючись на всі пропозиції Катчера, у тому числі секс утрьох, але незабаром дізналася, що чоловік їй зраджує. Крім того, Мур згадувала, що у цих відносинах вона почала зловживати алкоголем і наркотичним анальгетиком «Вікодином», втратила себе та віддалилася від дітей[201]. У листопаді 2011 року, після місяців спекуляцій у пресі щодо проблеми в їхньому шлюбі, Мур оголосила про рішення розлучитися з Катчером[202]. Офіційно розлучення завершили 26 листопада 2013 року після тривалого періоду роздільного проживання[203][204].

Погляди та вподобання

[ред. | ред. код]

Політично Демі Мур є прихильницею Демократичної партії[205]. Вона пов'язує своє хороше самопочуття із сироїдною дієтою[206].

Мур відома як пристрасна колекціонерка ляльок. За даними The New York Times, вона є найвідомішою у світі колекціонеркою цього виду іграшок, а серед її улюбленців є модна лялька Джин Маршалл[en][207]. Для своєї колекції, що налічує близько 2000 екземплярів, акторка виділила окреме приміщення[208].

Деякий час акторка захоплювалася вченням Кабали під керівництвом Філіпа Берга[en] і навіть залучила до цього вчення Катчера. За її словами, не будучи єврейкою, вона досягла глибшого розуміння певних ритуалів цього вчення, ніж її знайомі, які його практикували[209]. Пізніше вона дистанціювалася від організації Берга[210].

Активізм і філантропія

[ред. | ред. код]

Благодійна діяльність

[ред. | ред. код]

Демі Мур бере активну участь у благодійній діяльності, підтримуючи безліч організацій. Серед них — All Day Foundation, American Foundation for AIDS Research[en], Artists for Peace and Justice[en], Coalition to Abolish Slavery and Trafficking[en], Free The Slaves, Raising Malawi[en], The Art of Elysium[en] і ЮНІСЕФ[211]. 2009 року Мур потрапила до «антирейтингу» PETA за носіння хутра, проте через два роки підтримала кампанію організації за заборону використання гострих гаків для дресирування циркових слонів[212]. 2010 року Мур вирушила на Гаїті в рамках ініціативи Artists for Peace and Justice, щоб надати допомогу після руйнівного землетрусу. Крім того, вона підтримувала Chrysalis — організацію, що займається працевлаштуванням бездомних[213].

Боротьба з сексуальною експлуатацією

[ред. | ред. код]
Демі Мур з Анурадхою Коїралою[en] під час візиту до Непалу (2011)

2010 року акторка перемогла Кевіна Бейкона в конкурсі Pepsi Refresh Celebrity Challenge, вигравши 250 тисяч доларів, які спрямувала в організацію GEMS: Girls Educational & Mentoring Services. Ця некомерційна група допомагає молодим жінкам, які постраждали від сексуальної експлуатації та торгівлі людьми[213]. Мур також стала спеціальною кореспонденткою проєкту CNN Freedom Project[en]. У рамках цієї роботи вона відвідала Непал, де зустрілася з Анурадхою Коїралою[en] — героїнею CNN 2010 року і засновницею організації Maiti Nepal[en], яка з 1993 року врятувала понад 12 тисяч непальських дітей від сексуальної експлуатації[214]. Акторка виступила в ролі ведучої та оповідачки в документальному фільмі CNN «Викрадені діти Непалу», що вийшов 26 червня 2011 року[215]. У стрічці вона спілкувалася з прем'єр-міністром Непалу Джаланатом Кханалом[en] і врятованими дівчатами, яких примушували до проституції[215][216].

2009 року вона разом з Ештоном Катчером заснувала DNA Foundation — некомерційну організацію проти сексуального рабства дітей[217]. Перша кампанія фонду залучила таких знаменитостей, як Джастін Тімберлейк, Шон Пенн і Бредлі Купер, які знялися в серії вірусних роликів із гаслом «Справжні чоловіки не купують дівчаток»[218]. У листопаді 2012 року їхній фонд перейменували на Thorn: Digital Defenders of Children[en] — його місія полягає у протидії торгівлі дітьми, експлуатації неповнолітніх та розповсюдженню матеріалів з дитячою порнографією[219]. За даними звіту організації за 2017 рік, Thorn допоміг правоохоронним органам виявити 5 894 жертви секс-трафіку і врятувати 103 дитини, чиї матеріали розповсюджувалися в мережі[220]. 2022 року Thorn виявив 824 466 файлів із матеріалами про сексуальне насильство над дітьми та ідентифікував 1 895 постраждалих[221]. 2018 року Visionary Women, лос-анджелеська некомерційна організація, нагородила Мур премією Visionary Woman Award за внесок у боротьбу з торгівлею людьми[222]. 2024 року акторка отримала Премію Мужності на благодійному гала-вечорі The Women's Cancer Research Fund[223].

Акторка активно веде соцмережі: на січень 2020 року в неї було 4,5 мільйона підписників у Twitter[224]. Вона використовує ці платформи для привернення уваги до проблеми сексуальної експлуатації та рабства. За даними Harper's Bazaar, понад половину її публікацій присвячені цій темі. Сама Мур зазначає: «Мені подобається спілкуватися з людьми у віртуальному світі… обмінюватися думками та ідеями, особливо з тими, з ким у реальному житті наші шляхи, можливо, ніколи б не перетнулися»[225]. Також, станом на березень 2024 року, Мур мала 6,1 мільйона підписників в Instagram[226].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Починаючи з кінця 1970-х років Демі Мур зіграла у понад 70 проєктах (кінофільми, телефільми, телесеріали, мультфільми, театральні постановки), й була режисеркою та продюсеркою понад 10 проєктів. Крім цього, вона брала участь у зйомках телереклам і відеокліпів різних виконавців[227].

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1978 с В.Е.Б.[en] W.E.B. підліток
1979 с Каз[en] Kaz підліток-повія
1981 ф Вибір Choices Коррі
1982—1983 с Головний госпіталь General Hospital Джеккі Темплтон (постійна роль)
1982 ф Паразит Parasite Патриція Веллс
1982 ф Молодість, лікарня, любов Young Doctors in Love інтерн
1984 с Майстер[en] The Master Голлі Трамбулл (епізод: «Макс»)
1984 тф Спальні Bedrooms Ненсі
1984 ф У всьому винен Ріо Blame It on Rio Ніколь Голліс
1984 ф Велике почуття No Small Affair Лаура Віктор
1985 ф Вогні святого Ельма St. Elmo's Fire Джулз
1986 ф Що трапилось минулої ночі About Last Night... Деббі Салліван
1986 ф Одного божевільного літа One Crazy Summer Кассандра Елдрідж
1986 ф Віздом Wisdom Карен Сіммонс
1988 ф Сьоме знамення The Seventh Sign Еббі Квінн
1988 с Керівництво молодого домовласника —
як стати щасливим		 The New Homeowner's Guide to Happiness Сенді Дарден (спецвипуск)
1989 ф Ми не янголи We're No Angels Моллі
1989 с Детективне агентство «Місячне сяйво» Moonlighting жінка у ліфті (епізод: «Коли дівчата стикаються»)
1990 с Байки зі склепу Tales from the Crypt Кетті Марно (епізод: «Абсолютно вірно»)
1990 ф Привид Ghost Моллі Дженсен
1991 ф Одні неприємності Nothing But Trouble Діана Лайтсон
1991 ф Смертельні думки Mortal Thoughts Синтія Келлогг
1991 ф Дружина м'ясника The Butcher's Wife Марина Лемке
1992 ф Декілька хороших хлопців A Few Good Men лейтенант-командер Джоанн Галловей
1993 ф Непристойна пропозиція Indecent Proposal Даяна Мерфі
1994 ф Викриття Disclosure Мередіт Джонсон
1995 ф Червона літера The Scarlet Letter Естер Прайнн
1995 ф Зараз і тоді Now and Then Саманта
1996 ф Присяжна The Juror Енні
1996 ф Стриптиз Striptease Ерін Гранд
1996 тф Якби стіни могли говорити If These Walls Could Talk Клер Доннеллі
1996 мф Горбань із Нотр-Дама The Hunchback of Notre Dame Есмеральда (голос)
1996 мф Бівис і Батхед роблять Америку[en] Beavis and Butt-Head Do America Даллас Граймс (голос)
1997 ф Солдат Джейн G.I. Jane Джордан О'Ніл
1997 ф Розбираючи Гаррі Deconstructing Harry Гелен
1997 тф Шлях у нікуди Destination Anywhere Джені
1997 с Еллен[en] Ellen леді (епізод: «Епізод з цуценям»)
2000 ф Пристрасті розуму Passion of Mind Марта Марі / Марті Телрідж
2002 мф Горбань з Нотр-Даму 2 The Hunchback of Notre Dame II Есмеральда (голос)
2003 ф Янголи Чарлі: Повний вперед Charlie's Angels: Full Throttle Медісон Лі
2003 с Вілл і Грейс Will & Grace Сіссі Палмер-Гінзбург (епізод: «Жінки та діти понад усе»)
2006 ф Напівсвітло Half Light Рейчел Карлсон
2006 ф Боббі Bobby Вірджинія
2007 ф Хто ви, містере Брукс? Mr. Brooks детектив Трейсі Етвуд
2007 ф Без вад Flawless Лаура
2009 ф Сльози щастя Happy Tears Лаура
2009 ф Сімейка Джонсів The Joneses Кейт Джонс
2009 мф Магічна сімка[en] The Magic 7 Ю-З-Онеса (голос)
2010 ф Бунраку Bunraku Александра
2011 ф Родичі Another Happy Day Петті
2011 ф Межа ризику Margin Call Сара Робертсон
2012 ф Літо. Однокласники. Любов LOL Енні
2013 ф Дуже хороші дівчатка Very Good Girls Кейт
2015 ф Покинутий Forsaken Мері-Еліс Ватсон
2016 ф Сліпець Blind Сюзанн Датчман
2016 ф Молодість за страховкою Wild Oats Крістал
2017 ф Розваги дорослих дівчат Rough Night Ліа
2017—2018 с Імперія Empire Клаудія (7 епізодів)
2018 ф З любов'ю, Соня Love Sonia Сельма
2018 мс Звірі[en] Animals голос (5 епізодів)
2019 ф Корпоративні тварини Corporate Animals Люсі
2020 тф Пташка у клітці Songbird Пайпер Гріффін
2020 с Прекрасний новий світ Brave New World Лінда (3 епізоди)
2022 ф Будь ласка, крихітко, будь ласка Please Baby Please Морін
2022 ф Нестерпний тягар величезного таланту The Unbearable Weight of Massive Talent Олівія
2024 с Ворожнеча: Капоте проти лебедів[en] Feud: Capote vs. The Swans Енн Вудворд (4 епізоди)
2024—... с Землевласник Landman Камілла Міллер
2024 ф Субстанція The Substance Елізабет Спаркл

Відеокліпи

[ред. | ред. код]
Рік Артист Назва Роль
1980 The Nu-Kats It's Not a Rumor —
1985 Джон Парр St. Elmo's Fire (Man in Motion) Джуліана «Джулс» Ван Паттен
1994 Маппети She Drives Me Crazy у ролі самої себе
1998 Джон Бон Джові Ugly —

Режисерка та продюсерка

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1991 ф Смертельні думки Mortal Thoughts співпродюсерка
1995 ф Зараз і тоді Now and Then продюсерка
1996 тф Якби стіни могли говорити If These Walls Could Talk виконавча продюсерка
1997 ф Остін Паверс: Міжнародна людина-загадка Austin Powers: International Man of Mystery продюсерка
1997 ф Солдат Джейн G.I. Jane продюсерка
1999 ф Остін Паверс: Шпигун, який мене звабив Austin Powers: The Spy Who Shagged Me продюсерка
2002 ф Остін Паверс: Золотий орган Austin Powers in Goldmember продюсерка
2008 кф Смуга[en] Streak режисерка
2011 тф П'ять[en] Five режисерка (сегмент: «Шарлотта»)
2012 с Розмова The Conversation виконавча продюсерка
2020 с Брудна Даяна Dity Diana режисерка

Театральні роботи

[ред. | ред. код]
Рік Назва Назва оригіналу Роль Місце Театр
1986 Рання дівчина The Early Girl Лілі Оф-Бродвей Репертуарний театр «Круг»
2009 24-годинні п'єси The 24 Hour Plays — Бродвей —

Реклама

[ред. | ред. код]
Рік Компанія/Бренд Рекламування
1988 The Coca-Cola Company Безалкогольний напій: Дієтична кола
1991 Keds Взуття
1992 Oscar Mayer Харчові продукти; озвучка
1993 Lux Засоби для догляду за шкірою
1997 Jog Mate Protein Харчові продукти
Seibu Department Stores Японський універмаг
2012 Oriflame Лінія косметики: Ще більше Демі
2013 Fragrance: My Red
2019 Geico Страхування[228]
2022 AT&T (Super Bowl LVI) Постачальник телекомунікаційних послуг[229]

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

За свою кар'єру Демі Мур отримала різні нагороди та номінації, включаючи премії «Золотий глобус», «Вибір критиків», премію Гільдії кіноакторів США та «Незалежний дух», а також була номінована на премію «Оскар», BAFTA, премію Гільдії режисерів Америки та премію «Еммі»[230].

Основні нагороди

[ред. | ред. код]
Нагорода[230] Рік Робота Категорія Результат
«Оскар» 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
BAFTA 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
Премія Гільдії кіноакторів 2007 Боббі Найкращий акторський склад в ігровому кіно Номінація
2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Перемога
Премія Гільдії режисерів Америки 2012 П'ять Найкращий режисер — міні-серіал або телефільм Номінація
«Еммі» 1997 Якби стіни могли говорити Найкращий телефільм Номінація
«Золотий глобус» 1991 Привид Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл Номінація
1997 Якби стіни могли говорити Найкраща жіноча роль — мінісеріал або телефільм Номінація
Найкраща мінісеріал або телефільм Номінація
2025 Субстанція Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл Перемога
«Незалежний дух» 2012 Межа ризику Премія Роберта Олтмена Перемога
2025 Субстанція Найкраща головна роль Номінація

Нагороди та номінації критиків

[ред. | ред. код]
Нагорода[230] Рік Робота Категорія Результат
Альянс жінок-кіножурналістів 2024 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
Альянс кінокритиків Міннесоти 2025 Перемога
Асоціація кіножурналістів Індіани 2024 Найкраща головна роль Перемога
Асоціація кінокритиків Великого Західного Нью-Йорка 2025 Найкраща жіноча роль Номінація
Асоціація кінокритиків Вашингтона 2024 Номінація
Асоціація кінокритиків Великобританії Акторка року Перемога
Асоціація кінокритиків Далласа-Форт-Уерта Найкраща жіноча роль Друге місце
Асоціація кінокритиків Джорджії 2025 Номінація
Асоціація кінокритиків Колумбуса 2024 Найкраща головна роль Перемога
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса Друге місце
Асоціація кінокритиків М'юзік-Сіті 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Перемога
Асоціація кінокритиків Остіна Номінація
Асоціація кінокритиків Північного Техасу 2024 Номінація
Асоціація кінокритиків Північної Кароліни 2025 Номінація
Асоціація кінокритиків Сент-Луїса 2024 Номінація
Асоціація кінокритиків Торонто Найкраща головна роль Друге місце
Асоціація кінокритиків Центрального Огайо 2012 Межа ризику Найкращий акторський склад Номінація
Асоціація кінокритиків Чикаго 2024 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
Асоціація кінокритиків Південного Сходу Друге місце
Асоціація кінокритиків Юти 2025 Перемога
Вибір критиків 2007 Боббі Найкращий акторський склад Номінація
2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Перемога
Гільдія кінокритиків Мічигану 2024 Номінація
Товариство кінокритиків Дубліна Друге місце
Товариство кінокритиків затоки Сан-Франциско Номінація
Товариство кінокритиків Канзас-Сіті Перемога
Товариство кінокритиків Філадельфії Друге місце
Товариство критиків Фінікса Номінація
Премія Лондонської асоціації кінокритиків 2025 Акторка року Номінація
Премія критиків «Обговорюємо Фільм» Найкраща жіноча роль Друге місце
Товариство кінокритиків Детройта 2012 Межа ризику Найкращий акторський склад Номінація
Товариство кінокритиків Лас-Вегаса 2024 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
- Премія Вільяма Холдена за довічні досягнення Номінація
Товариства кінокритиків Оклахоми 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
Товариство кінокритиків Сан-Дієго 2024 Номінація
Товариство кінокритиків Сіетла Номінація
Товариство кінокритиків Фінікса 2011 Межа ризику Найкращий акторський склад Номінація
Онлайн-асоціація жінок-кінокритиків 2024 Субстанція Найкраща жіноча роль Перемога
Онлайн-кінокритики Нью-Йорка Друге місце
Опитування критиків «IndieWire» Найкраща роль Четверте місце

Інші нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Нагорода[230] Рік Робота Категорія Результат
DVD Exclusive Awards 2003 Горбань з Нотр-Даму 2 Найкраще виконання анімаційного персонажа Номінація
Премія подкастів «iHeartRadio» 2021 Брудна Даяна Найкращий художній подкаст Номінація
MTV Movie & TV Awards 1993 Декілька хороших хлопців Найкраща жіноча роль Номінація
1994 Непристойна пропозиція Номінація
Кращий поцілунок Перемога
Найбажаніша жінка Номінація
1995 Викриття Номінація
Найкращий лиходій Номінація
1996 Червона літера Найбажаніша жінка Номінація
1998 Солдат Джейн Найкращий бій Номінація
2004 Янголи Чарлі: Повний вперед Найкращий лиходій Номінація
Вибір народу 1993 Декілька хороших хлопців Улюблена кіноакторка Номінація
Улюблена акторка у драматичному фільмі Перемога
1996 Червона літера Номінація
Астра 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
Найкраща роль у фільмі жахів чи трилері Номінація
Голлівудська кінопремія 2006 Боббі Акторський ансамбль року Перемога
Готем 2011 Межа ризику Найкращий акторський склад Номінація
2024 Субстанція Найкраща головна роль Номінація
Дівчата у кіно 2025 Номінація
Дні кіно Найкраща міжнародна акторка Четверте місце
Кінофестиваль у Савані 2024 — Премія іконі Перемога
Кінофестиваль у Сан-Валлі Субстанція Премія «Бачення» Перемога
Кінофестиваль у Сан-Франциско — Премія Марії Манетті Шрем за акторську майстерність Перемога
Конвенція «ShoWest» 1995 — Жінка-зірка року Перемога
Міжнародна премія онлайн-кіно 2024 Ворожнеча: Капоте проти Лебедів Найкращий акторський склад у міні-серіалі чи телефільмі Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Гемптоні — Премія за досягнення в акторській кар'єрі Перемога
Сатурн 1991 Привид Найкраща кіноакторка Перемога
2025 Субстанція Номінація
Супутник 2025 Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл Перемога
Театральний світ 1987 Рання дівчинка — Перемога
Премія ААП «Фільми для дорослих» 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Перемога
Французька сінематека 2024 — Дань поваги кар'єрі Перемога
Енні 1996 Горбань з Нотр-Даму Найкраще індивідуальне досягнення: озвучування Номінація

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Moore, Demi. Inside Out: A Memoir. — HarperCollins, 2019. — ISBN 978-0-062-04953-7.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119527898 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  5. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  6. ↑ «Kristen Stewart's 'Welcome To The Rileys' Role Is Only The Latest Fictional Stripper In Hollywood» mtv.com Процитовано 14 травня 2025
  7. ↑ а б «Demi Moore says ex-husband, Bruce Willis, didn't deserve to be paid more than her» foxnews.com Процитовано 5 травня 2025
  8. ↑ «Demi Moore: The 100 Most Influential People of 2025» time.com Процитовано 14 травня 2025
  9. ↑ Demetria Gene Moore (Guynes) geni.com Процитовно 24 квітня 2025
  10. ↑ «Beverley Virginia King, Born 11/27/1943 in California» californiabirthindex.org
  11. ↑ а б в г д е ж «Demi's Big Moment» vanityfair.com Процитовано 26 квітня 2025
  12. ↑ а б в Moore, 2019, p. 24.
  13. ↑ Demi Moore's Net Worth, Ethnicity and Best Movies[недоступне посилання] bbntimes.com Процитовано 24 квітня 2025
  14. ↑ «Demi Moore» thebiographychannel.co.uk
  15. ↑ «Actress Demi Moore, a Roswell native, talks about life, love and money» [Архівовано 2023-10-29 у Wayback Machine.] currentargus.com
  16. ↑ Demi Moore's Long-Lost Siblings: We Can Save Her okmagazine.com
  17. ↑ «Demi Moore.» E! True Hollywood Story. S7, E28. June 1, 2003.
  18. ↑ «Found Dead». Carlsbad Current-Argus. October 23, 1980. p. 4.
  19. ↑ «DAD IS DYING DEMI.. PLEASE GET IN TOUCH; Brother's plea for star to call off rift. — Free Online Library» thefreelibrary.com Процитовано 27 квітня 2025
  20. ↑ «Demi Moore's hospitalization puts spotlight on alleged past demons» foxnews.com Процитовано 27 квітня 2025
  21. ↑ «Eye of the Tiger» people.com Процитовано 27 квітня 2025
  22. ↑ Demi Moore: 2012 Top 10 most beautiful women in the world womenfitness.net Процитовано 27 квітня 2025
  23. ↑ «Dreams Die Hard» people.com Процитовано 27 квітня 2025
  24. ↑ Moore, 2019, pp. 17, 27.
  25. ↑ Templeton, David (November 12, 1995). «Demi Now and Then». Pittsburgh Post-Gazette. p. W-5.
  26. ↑ «Demi Moore» thebiographychannel.co.uk Процитовано 26 квітня 2025
  27. ↑ Moore, 2019, pp. 29—33.
  28. ↑ «Demi Moore Reveals To Howard Stern Her Rapist Had A Daughter Her Age» theblast.com Процитовано 26 квітня 2025
  29. ↑ «Demi Moore memoir details teen rape, substance abuse, why Ashton Kutcher marriage failed» chicago.suntimes.com Процитовано 26 квітня 2025
  30. ↑ «Demi Moore reveals she was raped age 15» theguardian.com Процитовано 26 квітня 2025
  31. ↑ Thomas, Walter (January 1987). «Demi, More or Less». Scene. p. 33 (unnumbered).
  32. ↑ а б «Интервью В Одессе мне все нравится — от архитектуры до людей, — Настасья Кински» fakty.ua Процитовано 3 січня 2025
  33. ↑ «Two New 'GH' Sisters May Lure a Lonely Luke» newspapers.com Процитовано 26 квітня 2025
  34. ↑ Moore, 2019, p. 60.
  35. ↑ «Demi Moore's headline-making dating history — and why she 'sabotaged' her first marriage» celebrity.nine.com.au Процитовано 2 січня 2025
  36. ↑ а б «Demi Moore (Songwriter) Bio» demophonic.com Процитовано 3 травня 2025
  37. ↑ «Demi Moore (Songwriter) Bio» demophonic.com Процитовано 21 квітня 2025
  38. ↑ «Demi Moore's teen nude poses» othercrap.com Процитовано 2 січня 2026
  39. ↑ «Demi Moore's stellar second act: how the star was finally given her due at 62» theguardian.com Процитовано 3 січня 2025<
  40. ↑ «Choices» rottentomatoes.com Процитовано 27 квітня 2025
  41. ↑ Jacket copy, Choices, Gemstone Entertainment, 1992
  42. ↑ «Demi Moore regrets shaving her head for 1997 film ‘G.I. Jane’» gulftoday.ae Процитовано 3 січня 2026
  43. ↑ «Demi Moore at Yahoo! Movies» movies.yahoo.com Процитовано 27 квітня 2025
  44. ↑ Curlyqgrl's General Hospital 1983 episodes page 1 angelfire.com Процитовано 27 квітня 2025
  45. ↑ «Young Doctors in Love» imdb.com Процитовано 27 квітня 2025
  46. ↑ «The 1980s films of Michael Caine | Blame It On Rio (1984)» filmstories.co.uk Процитовано 21 квітня 2025
  47. ↑ «Деми Мур: Впервые поговорив с Брюсом Уиллисом, решила, что он придурок» kp.ua Процитовано 1 січня 2026
  48. ↑ «'No Small Affair' Has Certain Charm» newspapers.com Процитовано 21 квітня 2025
  49. ↑ «Facts about St. Elmo's Fire» mentalfloss.com Процитовано 21 квітня 2025
  50. ↑ «Demi Moore recalls her 24/7 sober companion on St. Elmo's Fire set, says director 'stuck his neck out for me'» ew.com Процитовано 21 квітня 2025
  51. ↑ «St. Elmo's Fire» boxofficemojo.com Процитовано 21 квітня 2025
  52. ↑ «Demi Moore returns to the screen in 'Passion of Mind'» news.google.com Процитовано 21 квітня 2025
  53. ↑ «Hollywood's Brat Pack» nymag.com Процитовано 21 квітня 2025
  54. ↑ «Demi Moore A Star In Her Own Right» news.google.com Процитовано 28 квітня 2025
  55. ↑ «Roger Ebert's review of „About Last Night…“» rogerebert.suntimes.com Процитовано 28 квітня 2025
  56. ↑ «Demi Moore at Yahoo! Movies» movies.yahoo.com Процитовано 28 квітня 2025
  57. ↑ «Demi Moore Off-Broadway in 'Early Girl'» pqasb.pqarchiver.com Процитовано 28 квітня 2025
  58. ↑ «Stage: Caroline Kava's 'Early Girl,' at Circle Rep» nytimes.com Процитовано 28 квітня 2025
  59. ↑ «Demi Moore Says She's Ready to Be a Mom» news.google.com Процитовано 28 квітня 2025
  60. ↑ «We're No Angels» imdb.com Процитовано 28 квітня 2025
  61. ↑ Domestic Box Office For 1990 boxofficemojo.com Процитовано 16 квітня 2024
  62. ↑ The top 10 videocassette rentals of 1991, compiled from… upi.com Процитовано 16 квітня 2024
  63. ↑ 50 Greatest Movie Romances movies.msn.com Процитовано 16 квітня 2024
  64. ↑ «Demi Moore» imdb.com Процитовано 16 квітня 2024
  65. ↑ «Demi Moore at Yahoo! Movies» yahoo.com Процитовано 16 квітня 2024
  66. ↑ Demi Moore In «Ghost»: The Unexpected Icon huffpost.com Процитовано 16 квітня 2024
  67. ↑ Ryan Reynolds and Blake Lively Are First Married Couple to Top Box Office Since Bruce Willis and Demi Moore in 1990 people.com Процитовано 16 квітня 2024
  68. ↑ Blake Lively and Ryan Reynolds mark first married couple to top box office in 34 years usatoday.com Процитовано 16 квітня 2024
  69. ↑ «Movies: Demi Moore Is Now Bankable and the Boss: Sure, it's great that „Ghost“ propelled the actress into star territory, but being a producer gave her a different kind of power» latimes.com Процитовано 17 квітня 2024
  70. ↑ The 15 best Demi Moore movies and TV shows ranked, from St. Elmos Fire to The Substance ew.com Процитовано 17 квітня 2024
  71. ↑ «The Butcher's Wife» rottentomatoes.com Процитовано 17 квітня 2024
  72. ↑ «The Butcher's Wife» boxofficemojo.com Процитовано 17 квітня 2024
  73. ↑ «The Butcher's Wife» rogerebert.suntimes.com Процитовано 17 квітня 2024
  74. ↑ а б в Demi Moore gets a payraise, and other actresses benefit ew.com Процитовано 17 квітня 2024
  75. ↑ «Demi Moore Movie Box Office Results» boxofficemojo.com Процитовано 17 квітня 2025
  76. ↑ «Demi's Debacle Now, The Actress Has to Get 'The Scarlet Letter' Off Her Back» nl.newsbank.com Процитовано 17 квітня 2025
  77. ↑ Demi Moore Pitches ‘Now and Then’ Sequel as Stars Reunite at Elle Women in Hollywood Event hollywoodreporter.com Процитовано 17 квітня 2025
  78. ↑ ‘Now and Then’ at 25: Girlhood Finally Taken Seriously nytimes.com Процитовано 17 квітня 2025
  79. ↑ Movies Moore the Merrier Give an `A' for effort to Demi, Hollywood's highest-paid woman pqasb.pqarchiver.com Процитовано 17 квітня 2025
  80. ↑ «More Moore: Demi Moore Says She Felt the Power of Strippers Experience When They're Dancing and Defends the Women Who Peel for a Living» pqasb.pqarchiver.com Процитовано 17 квітня 2025
  81. ↑ «Striptease» boxofficemojo.com Процитовано 17 квітня 2025
  82. ↑ «Striptease (1996)» rottentomatoes.com Процитовано 17 квітня 2025
  83. ↑ Johnson, Brian D. (July 8, 1996). «A Demi-talented actor bares all». Maclean's. Vol. 109, no. 28. p. 49.
  84. ↑ «The Juror (1996)» rottentomatoes.com Процитовано 17 квітня 2025
  85. ↑ «Kristen Stewart's 'Welcome To The Rileys' Role Is Only The Latest Fictional Stripper In Hollywood» mtv.com Процитовано 17 квітня 2025
  86. ↑ «HBO climbing another Walls» variety.com Процитовано 17 квітня 2025
  87. ↑ «TV Notes; Going Out Blazing» Процитовано 17 квітня 2025
  88. ↑ «If These Walls Could Talk» goldenglobes.com Процитовано 17 квітня 2025
  89. ↑ «If These Walls Could Talk: Awards and Nominations» televisionacademy.com Процитовано 17 квітня 2025
  90. ↑ «The Hunchback of Notre Dame» boxofficemojo.com Процитовано 17 квітня 2025
  91. ↑ а б «Demi Moore Called $48 Million Movie That Got Chris Rock Slapped by Will Smith at Oscars Her Proudest Professional Achievement» fandomwire.com Процитовано 17 квітня 2025
  92. ↑ «1997 RAZZIEŽ Nominees & „Winners“» razzies.com
  93. ↑ а б «Out of Sight» people.com
  94. ↑ «G.I. Jane' Proves Its Mettle in Second Week at Box Office» latimes.com Процитовано 17 квітня 2025
  95. ↑ «G.I. Jane (1997) — Box Office Mojo» boxofficemojo.com Процитовано 17 квітня 2025
  96. ↑ «„Killed Months Before Anyone Had Even Seen It“: Demi Moore Defends 1997 Ridley Scott Bomb That „Really Holds Up“» screenrant.com Процитовано 17 квітня 2025
  97. ↑ «Demi Moore's stellar second act: how the star was finally given her due at 62» theguardian.com Процитовано 17 квітня 2025
  98. ↑ «Deconstructing Harry» rottentomatoes.com Процитовано 17 квітня 2025
  99. ↑ «Jon Bon Jovi — Destination Anywhere (The Film)» discogs.com Процитовано 17 квітня 2025
  100. ↑ «Demi Moore's daughter focus» entertainment.stv.tv Процитовано 18 квітня 2025
  101. ↑ «Passion of Mind (2000) FILM REVIEW; A Woman of Two Minds. Or Two Loves. Or Two Cities. Or.. „ nytimes.com Процитовано 18 квітня 2025
  102. ↑ а б “'Passion of Mind' moves naggingly slowly» news.google.com Процитовано 18 квітня 2025
  103. ↑ «Interview: Chrissy Iley meets Demi Moore» theguardian.com Процитовано 18 квітня 2025
  104. ↑ «Now you see her … everywhere» latimes.com Процитовано 18 квітня 2025
  105. ↑ «Demi Moore: Comeback or cameo?» news.bbc.co.uk Процитовано 18 квітня 2025
  106. ↑ «Drew says Demi upstaged Charlie's Angels» ew.com Процитовано 18 квітня 2025
  107. ↑ а б «Demi Moore Recalls 'a Lot of Talk About How I Looked' in Charlie's Angels 2 Bikini Scene and How It Affected Her» people.com Процитовано 18 квітня 2025
  108. ↑ «Charlie's Angels: Full Throttle» rollingstone.com Процитовано 18 квітня 2025
  109. ↑ «Charlie's Angels: Full Throttle» boxofficemojo.com Процитовано 18 квітня 2025
  110. ↑ «Demi Moore is new face of Versace» rte.ie Процитовано 18 квітня 2025
  111. ↑ Fantasy Gifts: Our Birthday Picks for Demi Moore stylenews.peoplestylewatch.com Процитовано 18 квітня 2025
  112. ↑ «The 13th Annual Screen Actors Guild Awards — Screen Actors Guild Awards» sagawards.org Процитовано 18 квітня 2025
  113. ↑ «'Flawless'» metacritic.com Процитовано 18 квітня 2025
  114. ↑ «Flawless» rottentomatoes.com Процитовано 18 квітня 2025
  115. ↑ «Mr. Brooks» rollingstone.com Процитовано 18 квітня 2025
  116. ↑ «Mr. Brooks (2007)» boxofficemojo.com Процитовано 18 квітня 2025
  117. ↑ «Demi Moore — Box Office» the-numbers.com Процитовано 18 квітня 2025
  118. ↑ «The Joneses (2010)» rottentomatoes.com Процитовано 19 квітня 2025
  119. ↑ «Demi Moore (Performer)» playbill.com Процитовано 19 квітня 2025
  120. ↑ «The purse monkey's big adventure» thenational.ae Процитовано 19 квітня 2025
  121. ↑ «Demi Moore books two projects» hollywoodreporter.com Процитовано 19 квітня 2025
  122. ↑ «Citi Goes Hollywood for Spacey and Crew» nytimes.com Процитовано 19 квітня 2025
  123. ↑ «All That Glitters» newyorker.com Процитовано 19 квітня 2025
  124. ↑ «Jennifer Aniston, Demi Moore direct cancer drama 'Five': First look!» ew.com Процитовано 19 квітня 2025
  125. ↑ «The Demi Moore Comeback Is Here with 'The Substance': 'This Was a Part of Waking Myself Up'» indiewire.com Процитовано 19 квітня 2025
  126. ↑ «Another Happy Day: Sundance Review» hollywoodreporter.com Процитовано 19 квітня 2025
  127. ↑ «Trailer for Chicago-based 'LOL' features Miley Cyrus, Edwardo's Pizza sign» chicagotribune.com Процитовано 19 квітня 2025
  128. ↑ «Very Good Girls Movie Review & Film Summary (2014) — Roger Ebert» rogerebert.com Процитовано 19 квітня 2025
  129. ↑ «Sony Claims 'Wild Oats' Lifetime TV Premiere Breached Deal for Theatrical Release» hollywoodreporter.com Процитовано 19 квітня 2025
  130. ↑ «Hollywood Courted and Spurned Demi Moore. She Brings It All Out in 'The Substance'» rollingstone.com Процитовано 19 квітня 2025
  131. ↑ «Demi Moore is making her TV comeback in Empire» digitalspy.com Процитовано 20 квітня 2025
  132. ↑ «Reviews 'Rough Night': Review» screendaily.com Процитовано 20 квітня 2025
  133. ↑ «'Wonder Woman' Powering To Super $550+ Million This Weekend» forbes.com Процитовано 20 квітня 2025
  134. ↑ «Rough Night» boxofficemojo.com Процитовано 20 квітня 2025
  135. ↑ «The explosive film lifting the lid on sex trafficking between India and LA» theguardian.com Процитовано 20 квітня 2025
  136. ↑ «Demi Moore's 'Corporate Animals' Is One of the Worst Movies Ever Made» observer.com Процитовано 20 квітня 2025
  137. ↑ «See a First Look at the Cover of Demi Moore's New Tell-All Memoir Inside Out» people.com Процитовано 2 травня 2025
  138. ↑ «Demi Moore Is 'Overwhelmed' That Her Memoir Inside Out Topped New York Times Best Sellers List» people.com Процитовано 2 травня 2025
  139. ↑ «Demi Moore, Craig Robinson Board Michael Bay-Produced Pandemic Thriller 'Songbird'» hollywoodreporter.com Процитовано 2 травня 2025
  140. ↑ «How Demi Moore and Alden Ehrenreich navigated through Peacock's Brave New World» ew.com Процитовано 2 травня 2025
  141. ↑ «Why Demi Moore's wild new erotic podcast is an essential listen» today.com Процитовано 2 травня 2025
  142. ↑ «Demi Moore to Star in Podcast Series Adaptation 'Dirty Diana' in the Works at Amazon» variety.com Процитовано 2 травня 2025
  143. ↑ «What Demi Moore Hopes Her New Erotic Podcast 'Dirty Diana' Will Teach People About Sex» variety.com Процитовано 2 травня 2025
  144. ↑ «Please Baby Please» rogerebert.com Процитовано 2 травня 2025
  145. ↑ «Please Baby Please: The most confounding film of the year benefits from a never-better Andrea Riseborough» irishtimes.com Процитовано 2 травня 2025
  146. ↑ «'Please Baby Please' Review: Andrea Riseborough Is Transfixing in Genderqueer Pseudo-Musical Extravaganza» variety.com Процитовано 2 травня 2025
  147. ↑ «The Unbearable Weight of Massive Talent» (2022) imdb.com Процитовано 2 травня 2025
  148. ↑ «Meet Capote's 'Swans.' From Naomi Watts to Demi Moore, a guide to who's who in the latest 'Feud' series» yahoo.com Процитовано 2 травня 2025
  149. ↑ «Demi Moore, Jon Hamm sizzle as oil tycoon couple in 1st pics from Yellowstone' creator's new show» today.com Процитовано 2 травня 2025
  150. ↑ «Demi Moore & Margaret Qualley To Star In Universal/Working Title's 'The Substance'; 'Revenge' Helmer Coralie Fargeat Directs Her Script» deadline.com Процитовано 2 травня 2025
  151. ↑ «Review: 'The Substance' is Demi Moore's supremely gory 'Sunset Boulevard'» timeout.com Процитовано 2 травня 2025
  152. ↑ «Demi Moore wins first-ever acting award for 'The Substance': Read her Golden Globes speech» latimes.com Процитовано 2 травня 2025
  153. ↑ «Oscars: Full List of Nominees» hollywoodreporter.com Процитовано 2 травня 2025
  154. ↑ «BAFTA Nominations: 'Conclave' & 'Emilia Pérez' Lead The Field As Open Awards Race Takes Shape» deadline.com Процитовано 2 травня 2025
  155. ↑ «The 31st Annual Screen Actors Guild Awards | Screen Actors Guild Awards» sagawards.org Процитовано 2 травня 2025
  156. ↑ «Keke Palmer, Demi Moore, LaKeith Stanfield And Naomi Ackie To Star In Boots Riley's Next Movie 'I Love Boosters' At Neon» deadline.com Процитовано 2 травня 2025
  157. ↑ «World's Most Beautiful: Of Course It's Demi! Read Her Candid Interview and See the Stunning Photos» people.com Процитовано 2 травня 2025
  158. ↑ «Demi Moore & Colman Domingo Board Roger Ross Williams' 'Strange Arrivals' For See-Saw Films» deadline.com Процитовано 2 травня 2025
  159. ↑ «15 Interesting Facts About Demi Moore | OhFact!» ohfact.com Процитовано 5 травня 2025
  160. ↑ «Every Bombshell Confession from Demi Moore's Memoir, Inside Out» people.com Процитовано 5 травня 2025
  161. ↑ «Demi Moore gets a payraise, and other actresses benefit» ew.com Процитовано 5 травня 2025
  162. ↑ «Demi Moore» lifetimetv.co.uk Процитовано 5 травня 2025
  163. ↑ «Film History of the 1990s» filmsite.org Процитовано 5 травня 2025
  164. ↑ «Demi Moore Confronts the Price of Fame» news.google.com Процитовано 5 травня 2025
  165. ↑ «Slowing down in While You Were Sleeping, Speed's Sandra Bullock Has Become the Next Big Thing» nl.newsbank.com Процитовано 5 травня 2025
  166. ↑ «Interview: Chrissy Iley meets Demi Moore» theguardian.com Процитовано 5 травня 2025
  167. ↑ «Demi Moore» tvguide.com Процитовано 5 травня 2025
  168. ↑ а б Goodall, Nigel (2012). Demi Moore — The Most Powerful Woman in Hollywood. Andrews UK Limited.
  169. ↑ «Demi Moore on Writing Her Highly Personal New Book» wsj.com Процитовано 5 травня 2025
  170. ↑ «People magazine crowns World's Most Beautiful of 2025» seattletimes.com Процитовано 5 травня 2025
  171. ↑ TIME Reveals the 2025 TIME100 List of the 100 Most Influential People in the World prnewswire.com Процитовано 5 травня 2025
  172. ↑ «Demi Moore Magazine Cover Photos — List of magazine covers featuring Demi Moore — FamousFix» famousfix.com Процитовано 10 травня 2025
  173. ↑ «Throwback Thursday?! Demi Moore Recreates Iconic Nude 1991 Vanity Fair Cover in New Shoot for Harper's Bazaar» parade.com Процитовано 10 травня 2025
  174. ↑ «Demi Moore — Biography» imdb.com Процитовано 10 травня 2025
  175. ↑ «Demi Moore» imdb.com Процитовано 10 травня 2025
  176. ↑ Демі Мур: актриса, яка знає секрет вічної молодості tsn.ua Процитовано 1 січня 2026
  177. ↑ «Chronicle» nytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  178. ↑ «Shooting the mother: Fetal photography and the politics of disappearance» cas.buffalo.edu Процитовано 11 травня 2025
  179. ↑ «Big bold bellies flaunting one's pregnancy becomes a fashion trend» eastbaytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  180. ↑ а б «A Parody of a Pregnant Actress Stands Up in Court» nytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  181. ↑ «I Am Pregnant And I Exist» cabalamuse.wordpress.com Процитовано 11 травня 2025
  182. ↑ «A Egos & Ids; It's Demi Vu All Over Again» nytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  183. ↑ «Demi Moore Biography» people.com Процитовано 3 травня 2025
  184. ↑ «Songwriter Biography: Frederick George Moore aka Freddy Moore, Rick Moore, Skogie Moore» demophonic.com Процитовано 3 травня 2025
  185. ↑ «Шлях до слави Демі Мур: через що пройшла і як живе акторка» tabloid.pravda.com.ua Процитовано 3 січня 2025
  186. ↑ «Show Biz Q&A» newspapers.com Процитовано 3 травня 2025
  187. ↑ See «Demi Moore's wedding might coincide with trial», Daily News, Oct. 16, 1986
  188. ↑ «Ring in the New, Wring Out the Old» people.com Процитовано 3 травня 2025
  189. ↑ «Demi Moore at People.com» people.com Процитовано 3 травня 2025
  190. ↑ «Baby Girl Is a Rumer» news.google.com Процитовано 3 травня 2025
  191. ↑ «Demi Moore Has Her Baby» nl.newsbank.com Процитовано 3 травня 2025
  192. ↑ Moore, 2019, p. 166.
  193. ↑ «Dreams Die Hard» people.com Процитовано 3 травня 2025
  194. ↑ «That's a Wrap» people.com Процитовано 3 травня 2025
  195. ↑ «Demi Moore» people.com Процитовано 3 травня 2025
  196. ↑ а б «Возможные причины развода Деми Мур и Брюса Уиллиса. Как сейчас выглядят их дети» myseldon.com Процитовано 3 січня 2025
  197. ↑ а б «Changing of the 'Guardian'» usatoday.com Процитовано 3 травня 2025
  198. ↑ «Demi Moore's Past Relationships» huffpost.com Процитовано 3 травня 2025
  199. ↑ «Demi Moore Lets Her Guard Down (Published 2019)» nytimes.com Процитовано 3 травня 2025
  200. ↑ «Ashton & Demi Get Married» people.com Процитовано 3 травня 2025
  201. ↑ «В браке с Эштоном Кутчером Деми Мур пережила выкидыш, наркотики и алкогольную зависимость» mainstyles.ru Процитовано 3 січня 2026
  202. ↑ «Demi Moore, Ashton Kutcher to Divorce» people.com Процитовано 3 травня 2025
  203. ↑ «Ashton Kutcher Files for Divorce from Demi Moore» people.com Процитовано 3 травня 2025
  204. ↑ «Ashton Kutcher and Demi Moore Divorced. Finally» omg.yahoo.com Процитовано 3 травня 2025
  205. ↑ Demi Moore Sends a Bold Political Message and Reveals Endorsement in Upcoming Election yahoo.com Процитовано 11 травня 2025
  206. ↑ «Demi Moore Credits Good Health to Raw Vegan Diet» vegnews.com Процитовано 11 травня 2025
  207. ↑ «A Star is Born, and She's a Doll» nytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  208. ↑ «Domestic Drama» peoplepets.com Процитовано 11 травня 2025
  209. ↑ «Bar Mitzvah Nation» thejewishweek.com Процитовано 11 травня 2025
  210. ↑ «Demi Moore Lets Her Guard Down (Published 2019)» nytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  211. ↑ «Demi Moore: Charity Work & Causes» looktothestars.org Процитовано 10 травня 2025
  212. ↑ «Why Demi Moore Is No Dumbo» eonline.com Процитовано 2 січня 2026
  213. ↑ а б «Demi Moore: 5 of Her Most Charitable Causes» hollywoodreporter.com Процитовано 10 травня 2025
  214. ↑ «'Nepal's Stolen Children' airs Sunday @ 8pm (ET)» cnnpressroom.blogs.cnn.com Процитовано 10 травня 2025
  215. ↑ а б «Demi Moore to Host Documentary on Child Trafficking for CNN» hollywoodreporter.com Процитовано 10 травня 2025
  216. ↑ «Nepal's Stolen Children» thecnnfreedomproject.blogs.cnn.com Процитовано 10 травня 2025
  217. ↑ «Ashton Kutcher Acts As Observer During Marin County Child Porn Raids» cbsnews.com Процитовано 2 січня 2026
  218. ↑ «Ashton Kutcher and Demi Moore Launch 'Real Men Don't Buy Girls' Campaign» huffpost.com Процитовано 10 травня 2025
  219. ↑ Thorn: Digital Defenders of Children mccaininstitute.org Процитовано 10 травня 2025
  220. ↑ «Ashton Kutcher Helps Save 6,000 Kids from Sex Trafficking Via His Organization with Demi Moore» people.com Процитовано 10 травня 2025
  221. ↑ «Thorn 2022 Impact» thorn.org Процитовано 10 травня 2025
  222. ↑ «Demi Moore Hopes Her Charity Work Inspires Her Daughters to Be 'Powerful Young Women' (Exclusive)» [Архівовано 2020-08-15 у Wayback Machine.] yahoo.com Процитовано 10 травня 2025
  223. ↑ «Demi Moore Honored at Women's Cancer Research Fund Dinner, With Support From Tom Hanks and Rita Wilson» hollywoodreporter.com Процитовано 10 травня 2025
  224. ↑ «Demi Moore (@justdemi) | Twitter» x.com Процитовано 10 травня 2025
  225. ↑ «Rachel Zoe Creates Demi Moore's Dream Life» harpersbazaar.com Процитовано 10 травня 2025
  226. ↑ «Demi Moore on Instagram» instagram.com Процитовано 10 травня 2025
  227. ↑ «Demi Moore» imdb.com Процитовано 3 січня 2026
  228. ↑ GEICO TV Spot, 'Sundance: Corporate Animals' Featuring Ed Helms, Demi Moore, Jessica Williams (англ.). Процитовано 9 лютого 2025 — через www.ispot.tv.
  229. ↑ Demi Moore, Mila Kunis share awkward moment in new commercial. TODAY.com (англ.). 25 січня 2022. Процитовано 9 лютого 2025.
  230. ↑ а б в г «Demi Moore — Awards» imdb.com Процитовано 3 січня 2026

Посилання

[ред. | ред. код]
Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Демі_Мур&oldid=48009383