Бат (Англія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бат
англ. Bath

Королівський палац
Королівський палац
Основні дані
51°22′49″ пн. ш. 2°21′43″ зх. д. / 51.38028° пн. ш. 2.36194° зх. д. / 51.38028; -2.36194Координати: 51°22′49″ пн. ш. 2°21′43″ зх. д. / 51.38028° пн. ш. 2.36194° зх. д. / 51.38028; -2.36194
Країна Велика Британія Велика Британія
Регіон Сомерсет
Столиця для Бат і Північно-Східний Сомерсет (унітарна одиниця Англії, borough in the United Kingdom)
Площа 29 км²
Населення 83 992 осіб (2001)[1]
Міста-побратими Брауншвейг (1971), Алкмар, Екс-ан-Прованс
Телефонний код 01225
GeoNames 2656173
OSM пошук у Nominatim 81941 ·R (Бат і Північно-Східний Сомерсет, Сомерсет)
Поштові індекси BA1, BA2
Міська влада
Веб-сторінка bathnes.gov.uk
Мапа


Бат у Вікісховищі?
Міст Пултіні в Бат
Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №428
(англ.)рос.

Бат (англ. Bath, дослівно купальня, басейн) — місто на південному заході Великої Британії, на річці Ейвон, головне місто графства Сомерсет. Розміщене за 156 км на захід від Лондона та за 18 км на південний схід від Бристоля. 83 992 мешканців (2001).

Бальнеологічний курорт. Термальні (45—49°C, єдині в країні) радонові мінеральні води (використовувались ще римлянами, які заснували тут у 1 столітті поселення Води Суліс (лат. Aquae Sulis), збереглись залишки давньоримських терм і храму). Едгар був проголошений королем Англії в Батському абатстві в 973 році. Значно пізніше, місто стало популярним, як спа-курорт у час георгіанської епохи, що призвело до значного розширення, залишаючи неймовірну архітектурну спадщину побудовану з місцевого каменю.

Місто Бат є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1987 року. Має багато театрів, музеїв та інших культурних і спортивних закладів, які допомогли зробити місто центром туризму, який за рік відвідує більше одного мільйона відвідувачів тривалого перебування, і більше, ніж 3 800 000, які залишаються тільки на вихідні. Місто має два університети і багато шкіл.

Залізнична станція

Машинобудування, швейні, поліграфічні підприємства. Музей костюму. Художня галерея. Готична церква Батського абатства (1517 століття), ансамблева міська забудова. Щорічні музичні фестивалі.

Історія[ред. | ред. код]

Римляне называли здешние воды Aquae Salis (также Aquae Calidae); саксы — Hat Bathun («горячее купанье») или Acemaner Ceaster («город больных»). В основанном последними аббатстве в 973 г. венчан на царство Эдгар, первый король объединённой Англии. Норманны перестроили и расширили аббатство, которое до 1206 г. оставалось резиденцией епископа Уэллского. Вековое соперничество Бата и Уэлса не расстроило, впрочем, местной экономики, которая основывалась на торговле шерстью и тканями.

В 1775 г., когда в Бате открыты следы римских терм (впоследствии музеефицированные), он уже был фешенебельным курортом. Тогда в город зачастили лондонские денди во главе с «королём щёголей» Ричардом Нэшем[en]. Под наблюдением Ральфа Аллена и двух Джонов Вудов (отца и сына) Бат обращён в витрину входившего тогда в моду палладианства, а крупнейший мастер этого направления — Роберт Адам — спроектировал элегантный мост Палтни через Эйвон.

Каждое лето на протяжении второй половины XVIII и большей части XIX века Бат служил неофициальной столицей британской общественной жизни, поскольку именно сюда перемещались аристократия и знаменитости. Повседневная жизнь обитателей Бата живо описана в романах Смоллетта и пьесах Шеридана. В Бате происходит действие двух романов Джейн Остин — «Нортенгерское аббатство» и «Доводы рассудка».

Бат фигурирует также в романе Чарльза Диккенса «Посмертные записки Пиквикского клуба»: после поражения в судебном процессе против миссис Бардль мистер Пиквик уговаривает своих друзей посетить Бат, где он активно приобщается к лечению водами, тогда как его слуга Сэмюэль Уэллер находит воды гадкими на вкус. Интересна глава книги, в которой Диккенс описывает общество избранных служителей Бата (картель слуг), как в высшей степени чванливое и изнеженное сообщество.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні помер:

  • Вільям Крофт (1678—1727) — відомий англійський органіст та композитор епохи бароко.

Гарячі джерела[ред. | ред. код]

Гарячі джерела, яким місто завдячує своїм існуванням, стало відоме вже в 44 р., ще до появли в цих місцях римських легіонів. Джерел — 4, із середньою температурою 46 °C. Допомагає в лікуванні ревматизма, паралічу; воду пють і використовують для ванних і душів. Сезон триває з листопада до квітня. Середня температура міста становить 10 °C, що вище, ніж в більшості англійських міст. Літо помірне, зима дощова, але мягка.

Населення[ред. | ред. код]

Район[ред. | ред. код]

Відповідно до перепису населення у 2011 , Бат, разом з Північно Східним Самерсетом, котрий включає територію навколо Бату аж до Жувальної долини, мав населення 176,015. Кількість населення відповідно до статистики показує, що район в більшій мірі заселений білошкірими людьми,тобто на 94.6% – значно більше ніж загальнонаціональне значення 87.17%. Інші етнічні групи в районі, згідно з розміром населення, є мультирасовими 1.6%, азіатами 2.6% і чорними 0.8% (середні показники по країні - 1.98%, 6.92% та 3.01% відповідно).[2]

Район населяє 56,5% християн, а жодна інша релігія не досягає навіть 0,7%. 83,9% жителів оцінюють своє здоров'я як добре або дуже добре, вище за національний рівень (81,40%). На національному рівні 18% людей описали себе як такі, що мали довготривалу хворобу; у Баті таких 16.10%.[2]

Місто[ред. | ред. код]

Перепис населення за 2011 рік зафіксував 94 782 осіб,що проживають у міському районі Бату та 88 859 ,які населяють місто. Мешканці Бату відомі як батоняни.

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 59(рос.)