Десять негренят (фільм, 1987)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Десять негренят Picto infobox cinema.png
Десять негритят
371px-Desyatnegrityat.jpg
Жанр детектив
трилер
Режисер Станіслав Говорухін
Сценарист Станіслав Говорухін
Агата Крісті
На основі Десять негренят
У головних
ролях
Олександр Кайдановський
Тетяна Друбич
Людмила Максакова
Олександр Абдулов
Володимир Зельдін
Михайло Глузький
Олексій Жарков
Анатолій Ромашин
Оператор Геннадій Енгстрем
Композитор Микола Корндорф
Художник з костюмів Наталія Харнас
Кінокомпанія Одеська кіностудія
Тривалість 137 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1987
IMDb ID 0092879

«Десятеро негренят» — російськомовний український радянський психологічний детектив Одеської кіностудії 1987 року, знятий за романом Агати Крісті «І не лишилось жодного». рос. «Десять негритят» — під такою назвою роман був відомий в СРСР.

Лідер прокату СРСР 1988 (6 місце) — 33,7 млн глядачів.

Сюжет[ред. | ред. код]

Назва та сюжет базується на англійській дитячій лічилці з вибуванням учасників. Десятеро англійців, незнайомих один з одним, отримують запрошення відвідати особняк на віддаленому острові. Серед них відставний військовий, лікар, вчителька, поліцейський, суддя, немолода леді — люди з різних прошарків суспільства. Більшість з них приїхали за запрошенням від імені не дуже близьких знайомих, причому у всіх випадках ініціали запрошуючого — А. Н., а прізвище — Онім. Приїхавши, вони із здивуванням дізнаються, що господаря, який надіслав запрошення, на острові немає, а в будинку господарюють слуги, що не мають уявлення про те, хто їх найняв. Через штормову погоду, зв'язатися з материком неможливо; човен, який привіз гостей, не повертається. Вони розміщуються у будинку, вирішивши зачекати, поки ситуація не проясниться. Але вже під час першого ж сумісного обіду стається непередбачуване: незнайомий голос зачитує звинувачення, кожен з присутніх звинувачується у вбивстві одного або кількох людей, яке він скоїв у минулому. Виявляється, що текст було записано на платівку і озвучено з допомогою грамофону, встановленого в сусідній кімнаті. Всі приголомшені і ніхто, окрім відставного солдата, не хоче визнавати, що сказане про нього — правда, але обізнаність невідомого промовця вражає. Потім один з гостей, скуштувавши вина, падає мертвим. Стає очевидним, що вино отруєне.

За деякий час виявляється, одна з десяти фігурок негренят, які стояли на каміні, зникла. До того ж гості згадують, що у них в спальнях на стіні висить листок з дитячим віршиком про десять негренят, які одне за одним гинуть. Згодом гине другий гість, потім третій. Кожен наступний вмирає смертю, яка відповідає черговому рядку з дитячого віршика. Після кожної смерті з каміну зникає ще одна фігурка. Ніяких збігів бути не може — на острові діє маніяк, який вирішив вбити усіх запрошених. Спроба обшукати острів ні до чого не приводить. Гостям стає зрозуміло, що вбивця — один з них. Взаємні підозри зростають у міру того, як вбивають кожну нову жертву. Поступово з'ясовується також і те, що усі висловлені звинувачення — правда. Кожен із запрошених на острів винний в смерті, принаймні, однієї людини, і раніше не був за це покараний.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Це єдина у світі екранізація, яка зберегла початкову назву роману Агати Крісті. Адже хоча спочатку роман називався «Десять негренят» (англ. Ten Little Niggers) і саме під такою назвою його було опубліковано в 1939 році, усі подальші публікації були під більш політкоректною назвою «І не лишилось жодного» (англ. And Then There Were None — рядок дитячого віршика з роману), а «негренята» (Little Niggers) в тексті були замінені на «маленьких індіанців» (Little Indians) або «солдатиків».
  • Це єдина у світі екранізація, яка зберегла песимістичний характер кінцівки романа і в якій не були змінені ні персонажі, ні їхнє минуле.
  • Два значні відступи від оригіналу — любовна сцена між Вірою і Філіпом і мотивація справжнього вбивці. У романі Агати Крісті він тішив себе пихатою мрією скоїти злочин, який ніхто не зуміє розкрити.
  • У 1987 році в Одесі на Всесоюзному кінофестивалі «Одеська альтернатива» стрічка «Десять негренят» отримала диплом «За найкращий кольоровий фільм для білих».

Посилання[ред. | ред. код]