Говорухін Станіслав Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Станіслав Говорухін
Станислав Говорухин
Зображення
Ім'я при народженні Станислав Сергеевич Говорухин
Дата народження 29 березня 1936(1936-03-29)
Місце народження Березники, Пермська область, РРФСР
Дата смерті 14 червня 2018(2018-06-14) (82 роки)
Місце смерті Барвиха, Сільське поселення Барвихинське[d], Одинцовський район, Московська область, Росія
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Alma mater Казанський державний університет і Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія актор
кінорежисер
сценарист
політик
Член Спілка кінематографістів СРСР і Російська академія мистецтв[d]
Нагороди
Народний артист Росії
Заслужений діяч мистецтв України — 1986
IMDb ID 0332892
govoruhin.ru
Говорухін Станіслав Сергійович у Вікісховищі?

Станісла́в Сергійович Говору́хін (рос. Станисла́в Серге́евич Говору́хин; 29 березня 1936, Березники, Пермська область, Російська РФСР — 14 червня 2018, Барвиха, Одинцовський район, Московська область, Росія) — режисер, актор, сценарист, публіцист, громадський діяч, політик. Зняв близько двох десятків художніх, п'ять публіцистичних фільмів, написав 14 сценаріїв і три книжки, має ряд акторських робіт.

Життєпис[ред.ред. код]

1958 року закінчив геологічний факультет Казанського університету. Працював геологом, був альпіністом.

1966-го відмінно закінчив Всесоюзний інститут кінематографії (ВДІК), режисерський факультет. З 1966-го по 1986-й — режисер Одеської кіностудії. У 1987—2000 — режисер концерну «Мосфільм».

1993 року обраний до Державної Думи РФ. Член фракції Демократичної партії Росії. 1995-го очолив думський комітет з питань культури та комісію з розслідування Першої російсько-чеченської війни, увійшов в депутатську групу «Народовладдя». 1999 року втретє став парламентарем від блоку «Вітчизна — вся Росія».

Володів німецькою та французькою мовами, любив симфонічну музику й твори Оскара Уайльда. 1994-го захопився живописом — одна з написаних картин висіла у службовому кабінеті.

Найщасливішим днем свого життя вважав 26 липня 1969 року, коли дивом вцілів після аварії гвинтокрила, який врізався в гору під час зйомок фільму «Вертикаль».[1] Після авіакатастрофи Говорухін переконаний, що бог залишив йому життя, призначаючи його для виконання особливої місії.[2]

Помер 14 червня 2018 року в санаторії Барвиха після тривалої хвороби.

Творчість[ред.ред. код]

Режисерські роботи[ред.ред. код]

У режисерському архіві кіноробіт Говорухіна екранізація бібліотечки романтики мандрівок: «Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо», «Пригоди Тома Сойєра», «Діти капітана Гранта».

Також знявся в фільмі «Місце зустрічі змінити не можна».

Під час перебудови зняв художньо-документальний фільм «Так жити не можна», що отримав 1990 року премію «Ніка».[2]

Сценарії кінофільмів[ред.ред. код]

  • 1969 — Білий вибух
  • 1978 — Вторгнення
  • 1978 — Пірати XX століття
  • 1981 — Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна
  • 1986 — У пошуках капітана Гранта
  • 1990 — Так жити не можна
  • 1990 — Росія, яку ми втратили
  • 1992 — Підмосковні вечори
  • 1993 — Велика кримінальна революція
  • 1993 — Російський бунт
  • 1995 — Чорна вуаль
  • 1998 — Ворошилівський стрілець[3]

Акторські роботи в кіно[ред.ред. код]

Театральні постановки[ред.ред. код]

  • «Контрольний постріл» автори п'єси С. Говорухін, Ю. Поляков. МХАТ ім. Горького.
  • «Па-де-де» автор п'єси Т. Москвіна. Театр «Школа сучасної п'єси».

Документальне кіно[ред.ред. код]

У кінці 1980-их відізняв фільм «Олександр Солженіцин» — інтерв'ю з відомим письменником про його життя і творчість. Потім один за іншим вийдуть документальні фільми «Так житі не можна» (отримав приз Союзу кінематографістів «Ніка» за найкращий фільм 1990 року), «Вторгнення», «Росія, яку ми втратили», «Час негідників» і «Велика кримінальна революція».

Політична діяльність[ред.ред. код]

У 1990-х роках Говорухін повністю занурюється в політику, стає депутатом Державної думи РФ, очолює Комітет із культури. 2000 року став кандидатом в президенти Росії. З 2005 року — член партії «Єдина Росія».[4] На думку деяких, політиком він був не гнучким — його висловлювання різкі, позиція непримиренна. Його внесок політика в «розконсервування» індустрії російського кінематографу неоцінимий.

Ставши керівником виборчого штабу Путіна Говорухін почав робити неоднозначні заяви, які межують з великодержавним шовінізмом та історичним ревізіонізмом.[5]

« Здобуваючи і обороняючи Крим і відводячи тим самим дамоклів меч від наших предків на землях, що стали нині Україною і Російською Федерацією, Російська Імперія і Радянський Союз втратили за 250 років не менше 4 мільйонів осіб. Чи можуть кілька крапель чорнила в 1954, 1991 і 1997-99-му роках (при підписанні та ратифікації Договору про дружбу між Україною і РФ) розчинити в собі ці потоки крові?
Оригінальний текст (рос.)

Завоевывая и обороняя Крым и отводя тем самым дамоклов меч от наших предков на землях, ставших ныне Украиной и Российской Федерацией, Российская Империя и Советский Союз потеряли за 250 лет не менее 4 млн человек. Могут ли несколько капель чернил в 1954, 1991 и 1997-99-м гг. (при подписании и ратификации Договора о дружбе между Украиной и Российской Федерацией) растворить в себе эти потоки крови?

»

— Станіслав Говорухін, Лист до українських ЗМІ[6]

Також будучи представником інтелігенції, він назвав своїх колег зрадниками, на яких не варто опиратися Путіну[7], крім того зайняв чітку антиукраїнську позицію.[8][9]

« Ми повинні розуміти, що можливості повернення Криму і Севастополя мирним, а тим більше, військовим (про таке не заговорювали навіть найрадикальніші російські "українофіли") шляхом в наш час скрутні, якщо не неможливі в принципі. Крим можна повернути тільки разом з Україною... Найкраще з того, що ми можемо придумати: зробити все, щоб Україна збереглася в загальному економічному, релігійному, культурно-історичному просторі з Росією. Суверенітет можна потерпіти, відсутність спільної історичної долі - ні.
Оригінальний текст (рос.)

Мы должны понимать, что возможности возвращения Крыма и Севастополя мирным, а тем более, военным (о таком не заговаривали даже самые радикальные российские "украинофилы") путем в наше время затруднительны, если не невозможны в принципе. Крым можно вернуть только вместе с Украиной… Самое лучшее из того, что мы можем придумать: сделать все, чтобы Украина сохранилась в общем экономическом, религиозном, культурно-историческом пространстве с Россией. Суверенитеты можно потерпеть, отсутствие общей исторической судьбы – нет.

»

— Станіслав Говорухін, Лист до українських ЗМІ[6]

11 березня 2014 року підтримав чергову Російську анексію Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції президента по Україні та Криму».[10]

Скандали[ред.ред. код]

У червні 2014 року в Талліні під час знімань фільму «Кінець прекрасної епохи» режисер Говорухін у нетверезому стані разом із членами знімальної групи напали на двох громадян України та побили їх. Сталося це після того, як українці підійшли до Говорухіна із запитанням про причини підписання ним листа на підтримку дій президента РФ Путіна у Криму та в Україні. За словами потерпілих, ініціатором бійки був п'яний російський актор Федір Добронравов.[11][12]

Вшанування[ред.ред. код]

У березні 2014 року активісти Одеського Євромайдану саркастично увіковічнили пам'ять актора на кіностудії на Французькому бульварі. Активісти привезли із собою зроблену з твердого пластику дошку, шириною приблизно 1,5 м і висотою 2 м. На ній зобразили Говорухіна у вигляді скорпіона з головою людини та трубкою. На дошці дві цитати актора, різних часів:[13]

« Двадцять років я жив і працював в Одесі, на Одеській кіностудії, і добре знаю, що таке український націоналізм. На собі неодноразово відчував.
Оригінальний текст (рос.)

Двадцать лет я жил и работал в Одессе, на Одесской киностудии, и хорошо знаю, что такое украинский национализм. На себе неоднократно испытывал

»

— Станіслав Говорухін

« Путін отримав перемогу завдяки рабській психології народу: покажи йому нового царя, він за нього і голосує.
Оригінальний текст (рос.)

Путин обязан свой победе рабской психологии народа: покажи ему нового царя, он за него и голосует.

»

— Станіслав Говорухін, 2000 рік

Завершення творчої діяльності[ред.ред. код]

26 серпня 2017 року публічно повідомив про припинення творчої діяльності на ниві кінознімального процесу.[14]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інтерв'ю «Громадянин, якщо він не пофігіст, уже політик…»
  2. а б Станіслав ГОВОРУХІН: «Я противник етичного прогресу…»
  3. а б в Офіційний сайт Станіслава Говорухіна
  4. Помер Станіслав Говорухін: біографія російського режисера, який активно підтримував Путіна - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-06-19. 
  5. Говорухін договорився… а регіонали нарешті почули Володимир ОЛІЙНИК: «Росіяни повинні відмовитися від свого великодержавного шовінізму» Іван КАПСАМУН, Ігор САМОКИШ, «День»
  6. а б Сайт «Независимое Бюро Новостей»: Передача Крыма Украине — самая яркая историческая несправедливость — Говорухин(рос.)
  7. Радіо Свобода Говорухін радить Путіну не спиратися на «зрадницьку інтелігенцію»
  8. Сайт Главред: Начальник штаба Путина рассказал, как вернуть Крым(рос.)
  9. Сайт Finance.ua: Бойовий сир, або Чому Росія знову хоче Крим
  10. Главком(рос.)
  11. Знімальна група Говорухіна побила українських активістів в Талліні. espreso.tv. 23.06.2014
  12. В Таллинне пьяные Говорухин и актер из «Сватов» избили украинцев за замечание. ФОТО. ЦензорНЕТ. 22.06.2014
  13. В Одессе увековечили «жертву националистов» Говорухина в виде скорпиона. УНІАН. 23.03.2014
  14. Станислав Говорухин больше не будет снимать кино /Новости России-24, 27.08.2017/
  15. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]