Кайдановський Олександр Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Кайдановський
рос. КАлександр Кайдановский
Олександр Кайдановський.jpg
Ім'я при народженні Олександр Леонідович Кайдановський
Народився 23 липня 1946(1946-07-23)
Ростов-на-Дону, СРСР
Помер 3 грудня 1995(1995-12-03) (49 років)
Москва, Росія
  • гострий інфаркт міокарда
  • Поховання Кунцевське кладовище
    Громадянство СРСР СРСР
    Росія Росія
    Діяльність актор, кінорежисер, сценарист, актор дубляжу
    Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1969), Вищі курси сценаристів і режисерів[d] (1984) і Школа-студія МХАТ
    Заклад Державний академічний театр імені Є. Вахтангова, Московський художній театр, Театр на Малій Бронній[d] і Театральний інститут імені Бориса Щукіна
    У шлюбі з Симонова Євгенія Павлівна і Inna Janovna Pivars[d]
    Діти Zoya Kaydanovskaya[d]
    IMDb nm0435289
    Нагороди та премії
    Заслужений діяч мистецтв Росії

    Олександр Леонідович Кайдановський (рос. КАлександр Леонидович Кайдановский; 23 липня 1946(19460723), Ростов-на-Дону, РРФСР — 3 грудня 1995, Москва, Росія) — радянський актор, режисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв РФ (1992).

    Життєпис[ред. | ред. код]

    У 1960—1961 роках навчався в Дніпропетровському зварювальному технікумі імені Євгена Патона[1].

    У 1965 році закінчив Ростовське театральне училище (курс М. І. Бушнова).

    Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (1969).

    19691971 рр. — актор Державного академічного театру імені Є. Вахтангова. Працював у МХАТі і Театрі на Малій Бронній.

    У 1967 році дебютував в кіно у фільмі «Таємнича стіна».

    Знімався у фільмах і телеспектаклях; зокрема, в кінокартинах українських кіностудій («Іду своїм курсом» (1974), «Десять негренят» (1987), «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» (1988), а також у ряді іноземних.

    Світову славу акторові принесла головна роль у фільмі Андрія Тарковського «Сталкер» (1979, картина удостоєна ряду міжнародних кінопремій[2]).

    Працював на озвучуванні фільмів і мультфільмів («Повернення» (1980), «Два квитки до Індії» (1985), «Контракт» (1985), «Перевал» (1988) тощо).

    У 1984 році закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів (майстерня А. Тарковського, потім — Сергія Соловйова). Поставив картини «Проста смерть...» (1985, за мотивами повісті Л. Толстого «Смерть Івана Ілліча»), «Дружина керосинника» (1988) та ін.

    1989 р. зняв (а у 1992-93 рр. закінчив монтувати) єдиний серед своїх режисерських робіт документальний фільм-інтерв'ю «Маестро: Сергій Параджанов» (довгий час після смерті О. Кайдановського стрічка вважалася втраченою, була знайдена на Ризькій кіностудії і відреставрована)[3][4][5].

    Викладав режисуру в Театральному училищі імені Б. В. Щукіна; вів сценарну майстерню на Вищих курсах режисерів і сценаристів.

    Пішов з життя 3 грудня 1995, похований на Кунцевському кладовищі Москви.

    Сім'я[ред. | ред. код]

    Батьки одружилися в 1945.

    • Батько: Леонід Львович (Лейб Лейбович) Кайдановський (1921, Катеринослав — грудень 1970, Ленінград), працював начальником радіолокаційної станції в Батайську, згодом заступником начальника ростовського БМУ-5, що спеціалізується на підводному зварюванні[6].
    • Мати: Віра Оніщук (померла в грудні 1990 року), після закінчення Московського бібліотечного інституту (1955) завідувала дитячим сектором в ростовському Палаці енергетиків, була режисером-постановником дитячої театральної студії.

    Після розлучення батьків в 1960 у жив з батьком, з 1962 — в новій сім'ї батька, мачуха — Ірина Пухальська. Єдинокровні сестри — Ольга (нар. 1963) і Тетяна (нар. 1964). Мати вдруге вийшла заміж на початку 1960-х років, займалася надомною працею в комбінаті прикладних мистецтв. Єдиноутробний брат — Михайло Єсіпов (1965—2000), працював ревізором.

    • Перша дружина (1966—1975): Ірина Бичкова (Кайдановська), згодом доцент кафедри психофізіології та клінічної психології російського ПФУ[7].
      • Дочка: Дар'я (р. 1970).
    • Друга дружина (1975—1980): актриса Євгенія Симонова, з якою познайомився на зйомках фільму «Зникла експедиція» (1974).
    • Третя дружина: Наталія Судакова (Кайдановська).
      • Син: Кайдановський Андрій Олександрович.
    • Четверта дружина (1995): Інна Піварс. Шлюб тривав лише три тижні (до смерті актора).

    Фестивалі та премії[8][ред. | ред. код]

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Ролі у кінофільмах:

    Режисер-постановник:

    • «Сад» (1983, за оповіданням Х. Л. Борхеса «Сад розбіжних стежок»)
    • «Іона, або Художник за роботою» (1984, курсова робота, за однойменним оповіданням А. Камю)
    • «Маестро: Сергій Параджанов» (19891992, сценарист і режисер)
    • «Проста смерть...» (1985, режисер-постановник, сценарист; дипломна робота О. Кайдановського по закінченні Вищих курсів сценаристів і режисерів, майстерня С. Соловйова)
    • «Гість» (1987, режисер-постановник, сценарист (за оповіданням Х. Л. Борхеса «Євангеліє від Марка»)
    • «Дружина керосинника» (1988, режисер-постановник, сценарист) та ін.

    Примітки[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    • Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — С.165;
    • Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.723-726;
    • Всемирньїй биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.317;
    • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.14—15;
    • Александр Кайдановский в воспоминаниях и фотографиях. М., 2002.

    Посилання[ред. | ред. код]