Джевага Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джевага Сергій Олександрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Джевага Сергій Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 28 вересня 1971(1971-09-28)
УРСР, Прилуки
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (42 роки)
Україна Україна, Червоносільське
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет ДУТ
Псевдо «Серж»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
Emblem of the Donbas Battalion.svg
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Олекса́ндрович Джева́га (28 вересня 1971(19710928), Прилуки, Чернігівська область, Українська РСР — 29 серпня 2014, с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область, Україна) — солдат резерву Національної гвардії України, батальйон «Донбас». Учасник російсько-української війни, позивний «Серж».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1971 року в місті Прилуки. 1988 року закінчив 10 класів Прилуцької середньої школи № 2, зі срібною медаллю. Неодноразово брав участь в олімпіадах з математики, був нагороджений за активну участь у житті школи, мав безліч грамот. У шкільні роки займався боксом, отримав Обласну грамоту за перше місце в змаганнях.

Після закінчення школи вступив до Коломенського вищого артилерійського командного училища (м. Коломна, РРФСР), але залишив навчання і повернувся у Прилуки. Одружився. З 1991 року працював електромеханіком Прилуцького центру електрозв'язку. Навчався у Державному університеті телекомунікацій, отримав диплом бакалавра і вступив до магістратури.

Під час Революції Гідності займався волонтерством, збирав гроші на ліки для постраждалих у протистояннях.

З початком російської збройної агресії проти України залишив навчання на 6-му курсі і 16 червня 2014 року добровольцем пішов на фронт. Дружині сказав, що поїхав на сесію[1].

Солдат, командир мінометного розрахунку мінометного взводу 2-го резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» в/ч 3027 Національної гвардії України. Зі своїм підрозділом брав участь у боях за звільнення Іловайська.

Ранком 29 серпня 2014 року загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у «Газелі» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з Многопілля до Червоносільського, внаслідок обстрілу зазнав смертельного поранення, помер на руках побратима. Разом із Сергієм загинули Олексій Затилюк («Бриз») та Олексій Бакка («Детройт»). У вересні 2014 пошуковці віднайшли це місце та вивезли останки бійців.

7 травня 2015 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду оголошений померлим як загиблий у бою. У вересні 2018 ідентифікований за результатами ДНК-експертизи.

4 жовтня 2018 року похований на Алеї Героїв прилуцького кладовища «Горова Білещина»[2].

Залишились батьки, сестра, дружина Людмила і син Олександр.

Пошук тіла[ред. | ред. код]

Довгий час Сергій Джевага вважався зниклим безвісти, не було збігів за базою ДНК загиблих. Як розповів історик і журналіст Ярослав Тинченко, 12 вересня 2014 року пошуковці Місії «Евакуація-200» неподалік від Новокатеринівки (за даними Книги пам'яті, — біля села Любівка, що неподалік Новокатеринівки[3]) обслідували вантажну машину ЗіЛ з номером 6967 Н9, де було знайдено двох загиблих. У мобільному телефоні одного з них були фотографії військовослужбовця 42-го батальйону територіальної оборони «Рух Опору» Олександра (автор не називає прізвища, але очевидно, що йдеться про снайпера 42 БТО Олександра Сорокового). На той час брат Олександра вже забрав з дніпровського моргу тіло, ідентифіковане ним за зубами та кістками пальців ніг, без проведення ДНК-експертизи. Другий загиблий, Сергій (йдеться про Сергія Соловйова[4]), був ідентифікований за ДНК, проте родина цього не визнала. Зразки ДНК матері Олександра збіглися зі зразками ДНК тіла, знайденого у вантажівці, 6 липня 2018 року його перепоховали у Дніпрі[5]. Також було проведено ексгумацію тіла, яке поховала родина Олександра, результати ДНК-експертизи підтвердили, що це Сергій Джевага[6].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[7].

18 вересня 2015 року на будівлі Прилуцької ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 відкрили меморіальну дошку полеглому на війні випускнику школи[8][9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Без жетонів впізнати не можуть сотні тіл українських військових // «Подробиці», 29 вересня 2014
  2. Вічна пам'ять Герою-земляку! // Прилуцька міська рада, 4 жовтня 2018
  3. Загиблі, зібрані пошуковцями Місії «Евакуація-200»
  4. Допомога сім'ї Сергія Соловйова, зниклого безвісти в АТО: Дружина зниклого безвісти Юлія і донька
  5. У п'ятницю в Дніпрі перепоховають останки воїна 57-ї ОМБр Олександра Сорокового, який загинув на Донбасі 27 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій з «Граду» // «Цензор.нет», 4 липня 2018
  6. Як знайшли донбасівця «Сержа», який загинув під Іловайськом // «Український тиждень», 5 жовтня 2018
  7. Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/2015 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України»
  8. Герої не вмирають! (відео) // ТК «Прилуки», 18 вересня 2015
  9. Меморіальна дошка герою // Сайт ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, 29 жовтня 2015

Джерела[ред. | ред. код]