Джон Амброз Флемінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Амброз Флемінг
англ. John Ambrose Fleming
Портрет (1890)
Портрет (1890)
Народився 29 листопада 1849(1849-11-29)
Ланкастер, (Англія)
Помер 18 квітня 1945(1945-04-18) (95 років)
Сідмут (Девон, Англія)
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність винахідник, фізик, інженер, викладач університету
Alma mater Університетський коледж Лондона
Імперський коледж Лондона
Галузь фізика, електротехніка
Заклад Університетський коледж Лондона
Університет Ноттінгема
Кембриджський університет
General Electric
Науковий керівник Фредерік Гатрі[d]
Відомі учні Балтазар ван дер Пол
Член Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки: Електровакуумний діод (вентиль Флемінга)
Нагороди Медаль Г'юза (1910)
Медаль Фарадея (1928)
Медаль пошани IEEE (1933)

Джон Амброз Флемінг у Вікісховищі?

Джо́н Амбро́з Фле́мінг (англ. Sir John Ambrose Fleming; нар. 29 листопада 1849(18491129), Ланкастер — пом. 18 квітня 1945, Сідмут) — англійський вчений в галузі радіотехніки й електротехніки, член Лондонського королівського товариства (1892). Він відомий як винахідник лампи з термокатодом — першої електронної лампи, що отримала назву «кенотрон» або «електровакуумний діод», у 1904 році. Він також запропонував мнемонічне правило правої руки, що використовується в математиці й електроніці.

Походження[ред.ред. код]

Він був старшим з семи синів священика — конгрегаціоналіста Джеймса Флемінга (помер в 1879 році) і його дружини Марі Енн, і хрещений 11 лютого 1850. Батько був побожним християнином, і одного разу проповідував у храмі Святого Мартіна в Лондоні на тему докази воскресіння. У 1932 році разом з Дугласом Дьюаром і Бернаром Акворт він допомагав в організації Руху Еволюційного Протесту. Не маючи дітей, він заповідав велику частину своєї нерухомості християнським благодійним організаціям, особливо тим, які допомагали бідним. Він був хорошим фотографом, писав акварелі, брав участь у сходженнях в Альпах.

Ранні роки[ред.ред. код]

Амброз Флемінг народився в Ланкастері, отримав освіту в школі й Університетському коледжі Лондона. Він виборов стипендію коледжу Святого Іоанна в Кембриджі у 1877 році та відвідував лекції у декількох університетах, включаючи Університет Кембриджа, Університет Ноттінгема та Університетський коледж Лондона, де він став згодом першим професором електротехніки. Він був також консультантом компаній Безпровідної Телеграфії Марконі, Swan, Ferranti, Телефон Едісона, і пізніше, компанії General Electric. У 1892 році Флемінг представив важливу працю по теорії електричних трансформаторів для Інституту інженерів х електротехніки у Лондоні.

Освіта і сімейне життя[ред.ред. код]

Флемінг почав відвідувати приватну школу у віці близько десяти років. Улюбленим предметом була геометрія. До цього мати займалась з ним, і він знав майже напам'ять книгу під назвою «Керівництво до знань для дітей» — популярну книгу для щоденного читання. Навіть у дорослому віці він цитував її. Його шкільна освіта продовжилась в університетському коледжі, де він досягнув успіхів у математиці, але з латині зазвичай був серед найостанніших в класі.

Ще дитиною він поступово ставав інженером. В 11 років він мав власну майстерню, де будував моделі катерів і двигунів. Він навіть побудував свій власний фотоапарат, зберігаючи інтерес до фотографії усе життя. Можливість стати інженером була за межами фінансових ресурсів сім'ї, але він досяг своєї мети шляхом чергування навчання з оплачуваною роботою.

У 1870 Флемінг отримав степінь бакалавра в університетському коледжі і став студентом хімічного факультету Королівського Наукового коледжу в Лондоні (тепер Імперіал коледж). Тут він вперше вивчив будову батареї Алессандро Вольта, котра стала темою його першої наукової роботи. Це була перша робота, яку він доповів у новому Фізичному Товаристві Лондона (тепер Інститут Фізики), а згодом її було опубліковано на сторінках його праць. Фінансові проблеми знову заставили його працювати, і влітку 1875 року він став науковим співробітником у громадській школі, заробляючи 400 фунтів на рік. Його власні наукові дослідження продовжувались, почалось листування з Джеймсом Максвеллом з Кембриджського університету. Накопичивши 400 фунтів й отримавши грант на 50 фунтів на рік, Флемінг у жовтні 1877 у віці 27 років знову став студентом, цього разу у Кембриджі. Він визнавав, що лекції Максвелла були важкими йому для розуміння. Максвелл, за його словами, часто «віддає перевагу парадоксальним та алегоричним способам вираження думок». З часом Флемінг став відвідувати лише ці лекції. Після закінчення навчання він знову отримав ступінь в галузі фізики та хімії, цього разу ступінь Почесного Першого Класу. Невдовзі він отримав ступінь доктора, далі протягом року перебував на службі у Кембриджському університеті як демонстратор з прикладної механіки до призначення на посаду першого професора фізики й математики в Університеті Ноттінгема, яку він покинув менше ніж за рік.

11 червня 1887 року він оженився на Кларі Ріплі (1856–1917), дочці Вальтера Пратта, адвоката з м. Бас. 27 липня 1928 року женився вдруге на молодій популярній співачці Олів'є Франкс (нар.1898), дочці Георгія Франкса, Кардіффського бізнесмена.

Наукова діяльність та досягнення[ред.ред. код]

Патент США на вентиль Флемінга

В листопаді 1904 він винайшов випрямляч на двоелектродній електронній лампі, який він назвав осциляторний вентиль. Пізніше він запатентував свій винахід. Винахід має також назви: лампа з термокатодом, вакуумний діод, кенотрон, термоіонна лампа, вентиль Флемінга. Верховний суд Сполучених Штатів пізніше визнав патент недійсним внаслідок неприйнятних обмежень, і, крім того, з причини того, що на момент подачі заявки запропоновані технології вже були відомі. Такого роду винаходи, на базі електровакуумних ламп, розглядалися на зорі електроніки. Проте, діоди Флемінга використовувалися в радіоприймачах і радарах протягом багатьох років, і тільки через 50 з лишком років вони були замінені твердотільними елементами.

У 1906 році американець Лі де Форест додав в електронну лампу керувальну «сітку» і створив радіочастотний детектор, що отримав назву аудіон, але Флемінг звинуватив його у копіювання своїх ідей. Прилад де Фореста невдовзі був доопрацьований ним і Едвіном Армстронгом й застосований у першому електронному підсилювачі, а сама лампа названа тріодом. Тріод мав дуже важливе значення у справі створення віддаленого телефонного і радіозв'язку, радарів і перших електронних цифрових обчислювальних машин (механічні й електромеханічні обчислювачі, що існували на той час, використовували інші технології). Флемінг вніс також вклад в галузі фотометрії, електроніки, безпровідного зв'язку (радіо) та електричних вимірювань.

Флемінг отримав титул сера у 1929 році. Помер у своєму будинку в Сідмуті у 1945 році.

Флемінг був нагороджений Медаллю пошани IRE в 1933 році за «помітну роль, яку він відіграв у справі впровадження фізичних та інженерних принципів у радіотехніці». Його вклад у розвиток електронних комунікацій і радари мав життєво важливе значення для перемоги у другій світовій війні.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Храмов Ю. А. Физики: Биографический справочник. — Киев: Наукова думка, 1977. — 512 с. (рос.)
  • John Fleming. Biography на сайті «IEEE Global History Network» (англ.)
  • Department of Electronic & Electrical Engineering, UCL — сайт компанії, де вперше було створено вентиль Флемінга (англ.)
  • Sir John Ambrose Fleming — на сайті Department of Electronic & Electrical Engineering (англ.)