Диво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Воскресіння Лазаря — непоясненна, а тому чудесна подія

Ди́во, чу́до — явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили. В переносному значенні — те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою[1].

Етимологія[ред.ред. код]

Найімовірніше походить від дієслова дивитися, яке коріниться в давньоіндійському dhī — споглядати, спостерігати.

Підходи до визначення дива[ред.ред. код]

Цицерон відкидав існування чудес як наслідків наприродного втручання, пояснюючи незвичайні події випадковостями і незнанням дійсних причин. «Те, що не може статися, ніколи не відбувається; то, що може, — це не диво» — писав він[2]. Німецький філософ Фрідріх Гегель так визначав чудо: «Чудо означає, що перервався природний хід речей; але те, що називається природним ходом речей дуже відносне, наприклад дію магніту можна було б назвати чудом»[3]. П'єтро Помпонацці писав, що «Чудеса ж — не тому чудеса, що вони відбуваються повністю проти природи і всупереч порядку небесних тіл, але тому вони називаються чудесами, що незвичні і трапляються вкрай рідко і не в звичайному ході природи, а з тривалою періодичністю»[4]. За Людвігом Вітенгштайном, «Що в звичайному житті називається дивом, це, очевидно, просто подія, подібної якій ми ще ніколи не бачили»[5].

За визначенням російського філософа Олексія Лосєва «Збіг випадково протікаючої емпіричної історії особистості з її ідеальним завданням і є чудо». Тобто, інтерпретувати явище як чудо можна тоді, коли воно має для особистості важливий ціннісний характер[6].

Релігійні дива[ред.ред. код]

У християнському богослов'ї вважається, що чудо завжди твориться Богом чи святим, якого Бог наділив певними силами, і завжди має духовне і символічне значення. Люди чи демони здатні певним чином самостійно використовувати невідомі іншим або неочевидні механізми природи, проте такі дії не порушують законів світу, на відміну від чуда[7].

Вичерпне визначення християнського чуда дав єпископ Феофан Кронштадтський: «Християнське чудо є видиме, вражаюче, надприродне явище (у фізичному світі, в тілесній, в духовній природі людини і в історії народу), створене особисто живим Богом для досягнення людиною релігійно-морального вдосконалення»[8].

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ЧУДО – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua (uk). Процитовано 2017-07-11. 
  2. Цицерон (1985). Философские трактаты. Москва. с. 265. 
  3. Гегель, Г.Ф.Г. (1993). Философия истории. Санк-Петербург. с. 345. 
  4. Помпонацци, П. (1990). «О бессмертии души», «О причинах естественных явлений». Москва. с. 272. 
  5. Витгенштейн, Л. (1989). Лекция об этике №2. Даугава. 
  6. Лосев, А.Ф. (1990). Из ранних произведений. Москва. с. 555. 
  7. Важкі питання: Як пояснити чудеса, що відбуваються за межами християнства?. Католицький оглядач. 22/02/2016. Процитовано 11 липня 2017. 
  8. Феофан еп. Кронштадтский (1915). Чудо. Христианская вера в чудо и ее оправдание. Опыт апологетически-этического исследования. Петербург. с. 96. 

Посилання[ред.ред. код]