Науковий скептицизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл Саган, автор концепції наукового скептицизму.

Науковий скептицизм (англ. scientific skepticism, rational skepticism, інколи skeptical inquiry) — філософська позиція, за якою всі твердження, що не мають емпіричних доказів, слід поставити під сумнів, це також громадський рух, що стоїть на згаданій позиції та має на меті критичне вивчення пара- і псевдонаукових вчень[1][2].

Науковий скептицизм — практика ставити під сумнів достовірність концепцій, у яких відсутні експериментальні докази і відтворюваність результатів — є частиною методологічної наукової норми, покликаної забезпечувати приріст перевіреного знання. Наукові скептики використовують критичне мислення і дедуктивну логіку для оцінки заяв, у яких відсутнє експериментальне підтвердження. На практиці термін «науковий скептицизм» частіше застосовується до перевірки фактів, явищ і теорій, що перебувають поза основними течіями науки, ніж до вивчення загальноприйнятих наукових проблем. Найчастіше такої позиції дотримуються вчені щодо нових псевдонаукових тверджень або теорій.

Науковий скептицизм відрізняється від філософського скептицизму — напрямку в філософії, в рамках якого виражається сумнів у можливості достовірного знання, в існуванні будь-якого надійного критерію істини[3]. Термін «науковий скептицизм» вперше був використаний в роботах К. Сагана («Контакт», 1985[4] и «Миллиарды и миллиарды», 1998[5]). Пол Куртц в своїх працях використовував аналогічний термін — «Новий скептицизм»[6].

Науковий скептицизм як громадський рух оформився в 1970-х роках в США на хвилі зростаючого інтересу до паранормальних явищ, уфології, астрології і т. п. проблемам. Науковий скептицизм був тісно пов'язаний з гуманістичним рухом. В 1980-ті роки товариства наукових скептиків з'являються і в інших країнах[1][2].

Наукові скептики[ред.ред. код]

Як всякий учений, науковий скептик намагається оцінити гіпотезу, ґрунтуючись на верифікованості і фальсифікації, а не приймає гіпотезу на віру. Наукові скептики часто спрямовують свою критику на адресу сумнівних або явно суперечачих загальноприйнятій науці гіпотез, теорій і вчень. Популярними об'єктами критики наукових скептиків є НЛО, астрологія, гомеопатія, парапсихологія та інші сучасні міфи і лженауки.

Багато наукових скептиків є атеїстами або агностиками, однак деякі (наприклад Мартін Гарднер) вірять в бога[7].

Найвідоміші такі наукові скептики, як Айзек Азимов, Джеймс Ренді, Мартін Гарднер.

Засоби поширення наукового скептицизму[ред.ред. код]

Науковими скептиками видається ряд книг і журналів[1]. У їх числі:

Телепередача «Руйнівники легенд» розглядається скептиками як така, що «відкрила новий фронт у боротьбі за наукову грамотність»[8].

Методи наукового скептицизму[ред.ред. код]

  • Сліпий метод — процедура проведення дослідження реакції людей на будь-який вплив, що полягає в тому, що випробувані не присвячуються у важливі деталі проведеного дослідження. Метод застосовується для виняток суб'єктивних факторів, які можуть вплинути на результат експерименту.
  • Критерій Поппера
  • Бритва Оккама

Науково-скептичні організації[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Hansen G. P. CSICOP and the Skeptics: An Overview / The Journal of theAmerican Society for Psychical Research, Volume 86, No. 1, January 1992, pp. 19-63.
  2. а б Grothe D. J. Skepticism 2.0 // Skeptical Inquirer, Volume 33.6, November/December 2009
  3. Скептицизм // БСЭ, 1969—1978.
  4. Саган К. Контакт (англ. Contact). Simon and Schuster, 1985; Переиздано в августе 1997 видавництвом Doubleday Books, ISBN 1-56865-424-3, 352 стр.
  5. Саган К., Друян Э. Миллиарды и миллиарды: Мысли о жизни и смерти на краю тысячелетия (англ. Billions and Billions : Thoughts on Life and Death at the Brink of the Millennium). Ballantine Books, 1998, ISBN 0-345-37918-7, 320 стр.
  6. Kurtz, Paul (1992). The New Skepticism: Inquiry and Reliable Knowledge. Prometheus Books. с. 371. ISBN 0879757663. 
  7. Hansen G. P. «CSICOP and the Skeptics: An Overview» (1992)(англ.)
  8. Skeptic Magazine, Volume 12 Number 1
  9. См. Организационная структура Российской Академии Наук, раздел Научно-координационные организации

Література[ред.ред. код]

  • Carroll, Robert Todd (2003). The Skeptic's Dictionary: A Collection of Strange Beliefs, Amusing Deceptions, and Dangerous Delusions. John Wiley & Sons. ISBN 0-471-27242-6. 
  • Randi, James (June 1982). Flim-Flam! Psychics, ESP, Unicorns, and Other Delusions. Prometheus Books. с. 342. ISBN 0-345-40946-9. 
  • Randi, James; Arthur C. Clarke (1997). An Encyclopedia of Claims, Frauds, and Hoaxes of the Occult and Supernatural. St. Martin's Griffin. с. 336. ISBN 0-312-15119-5. 
  • Sagan, Carl; Ann Druyan (1997). The Demon-Haunted World: Science as a Candle in the Dark. Ballantine Books. с. 349. ISBN 0-345-40946-9. 
  • Gardner, Martin (1957). Fads and Fallacies in the Name of Science. Dover Publications. с. 373. ISBN 0-486-20394-8. 
  • Shermer, Michael (1997). Why People Believe Weird Things. St Martins Griffin and Company. с. 349. ISBN 978-0-8050-7089-7.