Дипломатія канонерок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дипломатія канонерок — спосіб досягнення цілей зовнішньої політики шляхом демонстрації військово-морської сили. Сильніша держава у такий спосіб загрожує застосуванням військової сили чи веде обмежені бойові дії проти слабшої, аби примусити її пристати на висунуті умови[1].

Термін з'явився у кінці 19 століття у добу імперіалізму. Того часу європейські держави та США забезпечували свої інтереси щодо слабших держав шляхом направлення до їх берегів ескадр чи окремих військових кораблів. Канонерки як найменші артилерійські кораблі, використання яких було найдешевшим, справді стали основним інструментом у таких епізодах як Агадірська криза чи відділення Панами від Колумбії. Водночас у випадку якщо різниця військових потенціалів сторін менш помітна, для досягнення необхідного ефекту може знадобитися залучення ескадр, що включають основні кораблі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cable, James (1971). Gunboat Diplomacy: Political Applications of Limited Naval Force (англійська). Chatto and Windus for the Institute for Strategic Studies. с. 10.