Віденська конвенція про дипломатичні відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віденська конвенція про дипломатичні відносини
англ. Vienna Convention on Diplomatic Relations
Vienna Convention on Diplomatic Relations published by the United Nations.pdf

Титульний лист видання ООН
Тип договору Міжнародна угода
Підписаний
- місце
18 квітня 1961
Відень
Набуття чинності 24 квітня 1964
Статус Діє

CMNS: Віденська конвенція про дипломатичні відносини на Вікісховищі

Віденська конвенція про дипломатичні відносини — один з основних нормативно-правових актів в області дипломатичного права.

Опис[ред.ред. код]

Конвенцію було прийнято на міжнародній конференції у Відні, яка проходила в період з 2 березня по 18 квітня 1961 року. У конференції взяла участь 81 держава, близько 40 з них підписали конвенцію. Конвенція регламентує всі основні питання дипломатичного права: регламентуються види і функції дипломатичних місій, процедура призначення голови дипломатичного представництва, класи голів таких представництв, розкривається поняття дипломатичного імунітету.

Конвенція складається з 53 статей і включає також два факультативні протоколи: про набуття громадянства співробітниками дипломатичних представництв і членами сімей цих співробітників, що живуть разом з ними, і про обов'язкове розв'язання дискусій відносно тлумачення або застосування Конвенції Міжнародним Судом.

   Країни, що ратифікували угоду
   Країни-члени ООН, що не є учасниками угоди

Віденська конвенція досі є одним з провідних документів дипломатії всього світу.

Віденська конвенція закріпила практику поділу глав дипломатичних представництв на три класи: посли і папські нунції; посланці і папські інтернунціі; повірені в справах. Згідно з Конвенцією 1961 р., між дипломатичними представниками різних класів не повинно проводитися ніякого розрізнення, крім відмінності у ставленні старшинства та етикету. За старшинством в дипломатичному корпусі посли стоять на першому місці.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]