Канонерський човен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Американський канонерський човен USS Cairo, 1862 р.

Каноне́рський чо́вен, або каноне́рка[1] (фр. canonniere, від canon — гармата), бойовий артилерійський корабель, призначений для ведення бойових дій у прибережних районах моря, на мілководді й на річках та озерах.

Виконувані бойові завдання[ред. | ред. код]

Канонерські човни поділяються на морські і річкові. Вони бувають спеціальної конструкції, але у воєнний час їхня кількість зазвичай збільшується за рахунок переобладнання судів торгового, промислового і технічного флоту з малою осадкою. Канонерські човни використовуються для завдання артилерійських ударів по берегових об'єктах, живій силі й бойовій техніці противника, знищення малих прибережних кораблів і суден, артилерійської підтримки приморських флангів сухопутних військ. Крім того, вони можуть використовуватися у десантних і протидесантних діях, для постановки мін, перевезення військ, конвойної, дозорної служб і рішення інших завдань[2].

Історія[ред. | ред. код]

Німецький канонерський човен «SMS Panther», побудований у 1901 р.
Модель канонерського човна (1808 рік). Національний морський музей, Лондон
Модель гребного канонерського човна залізним корпусом, що був збудований в 1842 р. в Данцігу на верфі Йогана Вільгельма Клавіттера за заказом уряду Російської Імперії. Озброєння: 3 носових та 1 кормова гармати. Німецький музей, м. Мюнхен, ФРН.

Вперше введені французами в XVII столітті, при бомбардуванні Дюнкірхена, у вигляді 30–40-весельних шлюпок з 2–3 великими гарматами; потім прийняті англійцями, голландцями та іншими. У 1805 р. Наполеон I звелів побудувати кілька сотень канонерських човнів, щоб напасти на Англію, але континентальна війна, що виникла в цей час, не дала йому закінчити розпочате. Представляючи незначну мішень для ворожих пострілів, канонерські човни могли завдати великої шкоди своїми великокаліберними снарядами, а невелика осадка давала їм змогу ховатися в такі місця, куди великі кораблі не мали доступу[3]. Цей тип бойових кораблів широко використовувався в Швеції та Росії для дій в шхерах на невеликих глибинах і був важливим учасником морських протистоянь на Балтиці у 18-му столітті[4].

Після введення парового двигуна у флот їх стали робити паровими (гвинтовими), збільшили їхні розміри, артилерію обмежили однією носовою установкою великого калібру (до 12 дюймів) і кількома скорострілами. Корпус канонерських човнів спочатку будувався з дерева, потім з заліза або з того й того разом (змішана споруда). Машини ставилися горизонтального типу, спершу одногвинтові, потім скрізь двогвинтові.

Характеристики[ред. | ред. код]

Водотоннажність канонерських човнів не перевищує 2,5 тис. т; швидкість ходу 9–20 вузлів (17–37 км на годину). Головне озброєння 2-5 артилерійських установок калібром 76-152 мм. Для оборони від повітряного противника канонерський човен можуть мати малокаліберні (20–37-мм) зенітні автоматичні гармати і великокаліберні зенітні кулемети. Після Другої світової війни 19391945 у зв'язку з розвитком берегової ракетної артилерії роль канонерських човнів як морських артилерійських кораблів прибережного дії знизилася. Водночас на озерах та річках канонерські човни використовуються для патрулювання.

Галерея[ред. | ред. код]

Дивись також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Канонерка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. «Велика радянська енциклопедія», головний редактор — академік О. М. Прохоров. Третє видання. Томи 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978.
  3. Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона, під редакцією професорів И.Е. Андреєвського, К.К. Арсеньєва та Ф.Ф. Петрушевського - С.-Петербург, 1890—1907.
  4. Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 2002. — Т. 2. — С. 306. — 480 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 5000 экз. — ISBN 5-203-01789-1.