Перейти до вмісту

Добаш світлочеревий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Добаш світлочеревий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Рід: Добаш (Picumnus)
Вид: Добаш світлочеревий
Picumnus spilogaster
Sundevall, 1866
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Picumnus spilogaster
Віківиди: Picumnus spilogaster
EOL: 1177560
ITIS: 553957
МСОП: 22680723
NCBI: 381873

Доба́ш світлочеревий[2] (Picumnus spilogaster) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Південній Америці.

Довжина птаха становить 9 см. Верхня частина тіла світло-коричнева, махові пера мають білі краї. Груди коричневі, поцятковані білими смужками, живіт коричнювато-білий. Голова чорна, поцяткована білими плямками, на тімені червона пляма.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють три підвиди:[3]

  • P. s. orinocensis Zimmer, JT & Phelps, 1950 — Центральна Венесуела (від південно-східного Апуре до Дельти-Амакуро);
  • P. s. spilogaster Sundevall, 1866 — Північна Бразилія (Рорайма) і Північна Гаяна;
  • P. s. pallidus Snethlage, E, 1924 — північно-східна Бразилія (в районі Белену на сході Пари).

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Світлочереві добаші мешкають у Венесуелі, Гаяні і Бразилії. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах, мангрових лісах, сухих чагарникових заростях і саванах Льяносу. Зустрічаються переважно на висоті до 100 м над рівнем моря.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. Світлочеревим добашам загрожує знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Picumnus spilogaster. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 8 березня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 08 березня 2022.