Драхтік (Гадрут)
| Село | |
|---|---|
| Драхтік вірм. Դրախտիկ | |
| Координати 39°37′40″ пн. ш. 47°00′00″ сх. д.H G O | |
| Країна | |
| Район | Гадрутський |
| Голова | Норік Осіпян |
| Населення | 417 осіб (2005) |
| Національний склад | вірмени |
| Конфесійний склад | Вірменська апостольська церква |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Телефонний код | 994 26 (Ходжавендський район) |
| Автомобільний код | 28 (Ходжавендський район) |
| GeoNames | 147042 |
| OSM | ↑11822487 ·R (Ходжавендський район) |
![]() | |
| | |
| * вірменська мова | |

Драхтік (вірм. Դրախտիկ), Зогалбулак (азерб. Zoğalbulaq) — село у Гадрутському районі Нагірно-Карабаської Республіки.
Село розташоване на трасі «Північ-Південь», що зокрема з'єднує райцентр Гадрут зі столицею Степанакертом. Село є газифікованим. Основним заняттям місцевих жителів, як і в інших селах району, є тваринництво і землеробство. Після війни з села ніхто не виїхав, але з року в рік зменшується кількість шлюбів. Це пов'язано з браком робочих місць і житла.[1] Благодійним фондом «Айастан» була проведена програма будівництва систем водопостачання села Драхтік, Мец Тахлар та Азох.[2]
22 квітня 1992 року біля села Драхтік на пасажирський автобус, який їхав до сусіднього села Азох Національною армією Азербайджану було здійснено диверсію, внаслідок чого загинуло 18 цивільних осіб.[3] Під час війни село постійно обстрілювалось азербайджанцями.[4]
- У селі розташована церква Св. Грігора Нарекаці 1645 р., кладовище 17-19 століття, селище 17-19 століття, хачкар 17-18 століття.
- World Gazetteer[недоступне посилання] — World-Gazetteer.com(англ.)
- Population of Nagorno-Karabakh Republic (2005) [Архівовано 2 березня 2011 у Wayback Machine.](вірм.)(англ.)(рос.)
- ↑ Основная проблема села Драхтик Гадрутского района Нагорного Карабаха - нехватка рабочих мест и жилья
- ↑ Офіційний сайт Республіки Вірменія. Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 14 жовтня 2010.
- ↑ Армине Балаян. Сегодня моей собеседницей стала Карине. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 14 жовтня 2010.
- ↑ Карапетян Бакур. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 18 березня 2022.

