Битва на рівнині Канча-Раяда (1818)
| Битва на рівнині Канча-Раяда (1818) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чилійська війна за незалежність Війна за незалежність Аргентини | |||||||
.jpg) План битви | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Чилі.svg){kind=small} Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати |
 Іспанія | ||||||
| Командувачі | |||||||
|
Бернардо О'Гіґґінс Хосе де Сан-Мартін |
Маріано Осоріо Хосе Ордоньєс | ||||||
| Сили | |||||||
| 7000 | 5000 | ||||||
| Втрати | |||||||
|
150 вбитих 300 поранених 2000 полонених | близько 200 вбитих і полонених | ||||||
Битва на рівнині Канча-Раяда (ісп. Batalla de Cancha Rayada), також Друга битва на рівнині Канча-Раяда — бойове зіткнення іспанських роялістів та чилійських патріотів у ході війни за незалежність Чилі. Відбулася 19 березня 1818 року. Перемогу здобули війська роялістів на чолі з Маріано Осоріо, що викликало резонанс серед чилійців. У зв'язку з цим в чилійській історіографії також поширене найменування Сюрприз на Канча-Раяді (ісп. Sorpresa de Cancha Rayada).
Передумови[ред. | ред. код]
Внаслідок захоплення наполеонівською Францією Іспанії в 1808 році в іспанських колоніях, в тому числі в Чилі, розпочалися активні рухи за незалежність цих утворень від метрополії. 1814 року іспанським роялістам на чолі з Маріано Осоріо вдалося перемогти чилійців у битві при Ранкагуа. Більшість патріотів емігрували до аргентинської провінції Мендоса, де сформували Андську армію на чолі з Хосе де Сан-Мартіном та Бернардо О'Гіґґінсом. 1817 року в битві при Чакабуко чилійці розгромили роялістів та відновили свою владу.
Проте на початку 1818 року віцекороль Перу Хоакін де ла Песуела відправив Маріано Осоріо на Чилі. Його військова експедиція висадилася в Талькауано та почала рух на Сантьяго.
Хід битви[ред. | ред. код]
Напередодні битви роялістські війська Маріано Осоріо чисельністю 5000 осіб розбили табір та створили систему фортифікаційних укріплень поблизу міста Талька. Табір патріотів чисельністю 5000 осіб був за 7 км на рівнині Канча-Раяда. Жодна зі сторін не мала наміру вступати в бій, оскільки в жодної з них не було відповідних вигідних умов. Проте роялістський полковник Хосе Ордоньєс все ж запропонував атакувати табір противника[1].
Іспанська атака розпочалася ввечері 19 березня 1818 року, близько 19:30. Наступ був раптовим. Хосе Ордоньєс розробив хитрий план: обійти місто вночі і вдарити в авангард, де патріотичні сили ще не завершили облаштування позицій. Основні сили роялістів були спрямовані на батальйон, яким командував Бернардо О'Гіґґінс. Його кінь був застрелений, а сам він отримав вогнепальне поранення в руку[2][3].
Через раптовість нападу в таборі патріотів здійнялася паніка. Хосе де Сан-Мартін, один з командувачів патріотичних сил, вирішив утримати позиції якомога довше. Це ще більше сприяло поширенню паніки серед солдатів. Після цього Сан-Мартін віддав наказ відступати. Тил і резерви вже встигли розпочати невеликий відступ, витримавши атаку, проте вони перебували без командування, оскільки їхній полковник Іларіон де ла Кінтана виїхав до штабу для отримання наказів і ще не повернувся. Відступ патріотичних сил очолив полковник Хуан Грегоріо де Лас-Ерас. Полководці Сан-Мартін та поранений О'Гіґґінс також відступали. Роялістські війська переслідували їх[4][5].
Об'єднані чилійсько-аргентинські сили втратили близько 150 солдатів убитими, 2000 полоненими, а ще кількасот військових дезертували. Крім того, вони втратили всю свою артилерію.
Наслідки[ред. | ред. код]
До 21 березня розгромлені патріотичні сили змогли возз'єднатись в місті Сан-Фернандо.
Тим часом звістка про поразку надійшла до Сантьяго. Там поширились чутки про те, що Сан-Мартін та О'Гіґґінс були вбиті. Частина містян почала виїжджати до Мендоси. Охоплену панікою громадськість об'єднав Мануель Родрігес, який проголосив себе Верховним правителем. Цю посаду він посідав до 24 березня, коли О'Гіґґінс повернувся в Сантьяго.
Патріоти змогли відновити свої сили і вже 5 квітня у битві під Майпу завдали вирішальної поразки роялістам Осоріо[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Las Batallas de Cancha Rayada | La guía de Historia. www.laguia2000.com. Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ San Martín - Batalla de Cancha Rayada. www.todo-argentina.net. Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ а б Miguel Luis AMUNÁTEGUI REYES (the Elder.) (1865). Compendio de la historia politica y eclesiástica de Chile ... 5a edicion, correjida y aumentada (ісп.).
- ↑ Pigna, Felipe (6 грудня 2017). La sorpresa de Cancha Rayada, 19 de marzo de 1818. El Historiador (ісп.). Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ San Martín ante la adversidad, entre Cancha Rayada y Maipú. Instituto Nacional Sanmartiniano (англ.). Процитовано 25 січня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Luqui-Lagleyze, Julio Mario (2006). Por el rey, la fe y la patria: el Ejército Realista del Perú en la independencia sudamericana, 1810-1825. Madrid: Ministerio de Defensa de España, Secretaría General Técnica.
- García Camba, Andrés (1846). Memorias para la historia de las armas españolas en el Perú (ісп.). Madrid.
- Scheina, Robert L. (2003). Latin America's Wars: The age of the caudillo, 1791-1899. Brassey.
- Barros Arana, Diego (1850). Estudios históricos sobre Vicente Benavides i las campañas del Sur: 1818–1822 (ісп.). Santiago: Imprenta de Julio Belin i Compañia.
- Barros Arana, Diego (1855). Historia Jeneral de la Independencia de Chile (ісп.). Т. I—IV. Santiago: Imprenta del Ferrocarril.
- Barros Arana, Diego (1884–1902). Historia Jeneral de Chile (ісп.). Т. I—XVI. Santiago: Rafael Jover. ISBN 978-0598482358.
- Castedo, Leopoldo (1954). Resumen de la Historia de Chile de Francisco Antonio Encina (ісп.). Т. 2. Santiago: Empresa Editora Zig-Zag.
- Encina, Francisco Antonio (1940–1952). Historia de Chile: desde la prehistoria hasta 1891 (ісп.). Т. I—XX. Santiago: Editorial Nascimento.
- Gay, Claudio (1856). Historia de la Independencia Chilena (ісп.). Т. I & II. Paris: Imprenta de E. Thunot y Cia.
- Harvey, Robert. «Liberators: Latin America's Struggle For Independence, 1810—1830». John Murray: London (2000). ISBN 0-7195-5566-3
- Herring, Hubert (1968). A History of Latin America. New York: Alfred A Knopf.
- Prago, Albert (1970). The Revolutions in Spanish America. New York: The Macmillan Company.
- Vicuña Mackenna, Benjamín (1849). El sitio de Chillán (ісп.). Santiago: Periodico La Tribuna.
- Vicuña Mackenna, Benjamín (1868). La guerra a muerte: memoria sobre las últimas campañas de la Independencia de Chile (1819–1824) (ісп.). Santiago: Imprenta Nacional. с. 562.
