Бернардо О'Гіґґінс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернардо О'Гіґґінс Рікельме
ісп. Bernardo O'Higgins Riquelme
ісп. Bernardo O'Higgins Riquelme
Бернардо О'Гіґґінс Рікельме ісп. Bernardo O'Higgins Riquelme
Нині на посаді
На посаді з

Народився20 серпня 1778(1778-08-20)
Чильян, Чилі
Помер24 жовтня 1842(1842-10-24) (64 роки)
Ліма, Перу
Особистий підпис
Firma B.Ohiggins.svg

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Бернардо О'Гіґґінс Рікельме (ісп. Bernardo O'Higgins Riquelme; 20 серпня 1778(17780820), Чильян — 24 жовтня 1842, Ліма, Перу) — революціонер, національний герой Республіки Чилі, керівник боротьби за незалежність іспанських колоній у Південній Америці, Великий Маршал Перу (1828). З 29 листопада 1813 по 14 березня 1814 року входив до 5-ї Урядової Хунти Чилі, до 12 січня 1818 року виконувач обов'язків, а з 12 січня 1818 року — Верховний правитель Чилі (до 28 січня 1823).

Біографія[ред. | ред. код]

Бернардо Рікельме О'Гіґґінс народився 20 серпня 1778 року в родині генерал-капітана Чилі та віце-короля Перу А. О'Гіґґінса. Освіту здобув у Перу, Іспанії та Великій Британії. У Лондоні підтримував зв'язок з Франсиско Мірандою, який вплинув на формування його політичних поглядів. 1802 року повернувся на батьківщину. 1811 року став членом Національного конгресу, тоді ж увійшов до революційної урядової хунти Х. М. Каррері. Створивши селянський загін, виступив проти урядових військ. У 1813 — 1814 роках — командувач військами патріотів. Після поразки у битві при Ранкагуа 1814 року відступив на територію Аргентини. Незабаром приєднався до визвольної армії Хосе де Сан-Мартіна, яка складалася з аргентинців та чилійців, разом з Сан-Мартіном підготував Андську армію, що розгромила іспанців у битві при Чакабуко 1817 року.

Будучи з лютого 1817 по січень 1823 року верховним правителем Чилі, підписав 1 січня 1818 року Декларацію незалежності Чилі. О'Гіґґінс також здійснив ряд прогресивних реформ, зокрема скасував колоніальні податки, заснував державні початкові школи. До кінця правління встановив практично диктатуру. Під тиском опозиції у січні 1823 року був змушений піти у відставку та емігрувати. Помер у Перу. У Чилі його називають «батьком незалежності»[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Латинская Америка» Энциклопедический словарь, «СОВЕТСКАЯ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ», том 2, Москва, 1982 (рос.)