Дубовий Олексій Мусійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дубовий Олексій Мусійович
Народився2 травня 1933(1933-05-02)
Погибляк, Лисянський район, Київська область, Українська СРР, СРСР
Помер8 жовтня 2004(2004-10-08) (71 рік)
Черкаси, Черкаська область, Україна
Країна УРСРУкраїна Україна
Діяльністьісторик
Alma materПолтавський педагогічний інститут
Посадазаступник голови Черкаського обласного виконавчого комітету в 1976–1994 роках
Відомий завдяки:здійснення проектування і звершення нової експозиції обласного історико-краєзнавчого музею у Черкасах
Нагороди
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1987

Дубовий Олексій Мусійович (2 травня 1933(1933-05-02), Погибляк, Лисянський район, Київська область, Українська СРР, СРСР — 8 жовтня 2004(2004-10-08), Черкаси, Черкаська область, Україна) — український історик та краєзнавець, почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців, Лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, Лауреат премії ім. В. Б. Антоновича,

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 2 травня 1933 року в селі Погибляк, тепер Лисянський район, Черкаська область, Україна.

Працював у селі завідувачем бібліотеки, головою сільради. 1958 року закінчив Полтавський педагогічний інститут, очолював Лисянський райком комсомолу.

В 1976-94 роках — заступник голови Черкаського обласного виконавчого комітету, заступником голови обласної державної адміністрації.

Лауреат Шевченківської премії 1987 — разом з Л. Кондратовським, М. Собчуком, С. Фурсенком, О. Стеценко — за здійснення проектування і звершення нової експозиції обласного історико-краєзнавчого музею у Черкасах.

В часі створення обласного краєзнавчого музею був керівником будівництва, рівночасно надавав практичну допомогу як науковий консультант в питаннях формування функційно-планувальної та тематичної структури музею.

Консультував створення об'єктів культури Черкащини: Чигиринський — на Замковій горі, і Суботівський туристичні комплекси, скульптурну композицію п'ятисотенному руху в селі Старосілля, Пагорба Слави в Черкасах — разом з архітектором Олександром С. Ренькасом, пам'ятників Т. Шевченку в Умані і Звенигородці, меморіального комплексу на честь Корсунь-Шевченківської битви, приклався до створення багатьох музеїв області.

З 1994 року є головою обласної організації Товариства охорони пам'яток культури.

Помер 8 жовтня 2004 року в Черкасах.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани» та медалями.

Джерела

[ред. | ред. код]