Українське товариство охорони пам'яток історії та культури

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
UtopikLogo.jpg

Українське товариство охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК) — добровільна громадська організація, заснована 21 грудня 1966. Українське товариство охорони пам’яток історії та культури на XI зїзді змінило свою назву на  виконання  п.2 ст.10 Закону України № 5026-VI від 22.06.2012 «Про громадські об’єднання». Нова назва – Громадська організація «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури».

Мета[ред.ред. код]

Товариство створювалося з метою «залучити широкі верстви населення до активної участи у виявленні, вивченні, збереженні, реставрації, консервації та популяризації пам'ятників історії, археології, архітектури, мистецтва, літератури й письменності, етнології»;

Діяльність[ред.ред. код]

Головна діяльність Товариства спрямована на збереження пам'яток історії та культури, а також контроль за додержанням законодавства про їх охорону і використання.

Впродовж більш 40 років свого існування Товариство зробило вагомий внесок у справу виявлення і збереження пам'яток в Україні. Громадським коштом реставрувалися і пристосовувалися для нових потреб замки і фортеці у Вінницькій, Закарпатській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій областях, відтворювалися Золоті Ворота в Києві, садиба батьків Т. Шевченка на Черкащині.

Найбільші сплески активності організації припадають на 1970-ті та на 1990-ті роки[1].

В 1970-х під особливою опікою Товариства перебувала сакральна архітектура, яка зазнала значних втрат внаслідок політики войовничого атеїзму, яка проводилася урядом СРСР. За часів войовничого атеїзму лише Товариство осмілювалося фінансувати реставраційні роботи на пам'ятках культової архітектури. Завдяки авторитету і фінансовій підтримці Товариства вдалося врятувати тисячі храмів та монастирських комплексів, унікальні зразки народної дерев'яної архітектури.

Значну увагу товариство приділяло збереженню пам'яток традиційної сільської культури. Зокрема 1969 року зусиллями товариства на околиці Києва було засновано і створено Музей народної архітектури та побуту України, де знайшли прихисток і багато пам'яток сакральної культури. На сьогодні — це один з найбільших скансенів у Європі.

До 1992 року щорічно УТОПІКом фінансувалися ремонтно-реставраційні роботи на суму близько 10 млн карбованців (у той же час з державного бюджету виділялися лише 5-6 млн крб.). На будівництво Музею народної архітектури та побуту були виділені понад 50 млн карбованців, 5 млн залучені на будівництво Музею Великої Вітчизняної війни у Києві. Всього ж з часу свого заснування на охорону пам'яток Товариство витратило суму, еквівалентну 400 млн доларів США.

До кінця 1980-х років Товариство лишалося єдиною в Україні недержавною структурою, що опікувалася збереженням пам'яток історії та культури.

На початку 1990-х з ініціативи керівництва товариства, зокрема академіка Петра Тронька, відбувалася відбудова втрачених за радянського режиму архітектурних пам'яток.

Однак наприкінці 1990-х років активність Товариства і його можливості значно зменшуються. Його склад практично не оновлюється. Не відбувається і залучення молоді до складу організації.

Зазначене товариство охорони пам'яток історії та культури у 1992 р. виступило засновником громадської організації «Київське дворянське зібрання».

Структура[ред.ред. код]

Табличка Українського товариства охорони пам'яток історії та культури на стіні Києво-Печерської лаври

Нині товариство є найбільшою і найструктурованішою інституцією з-поміж інших громадських організацій цього напряму. У складі УТОПІК діють 24 обласні організації, а також прирівнювані до них Київська і Севастопольська міські та Кримська республіканська організації. Організацій низового рівня (міських, районних, міжрайонних) та первинних осередків налічується близько 450.

Вищим органом самоврядування Товариства є з'їзд, який скликається один раз на п'ять років; проведення чергового ІХ-го з'їзду УТОПІК заплановане на грудень 2006 року. У період між з'їздами діяльність Товариства координується Головною радою. Пленуми Головної ради скликаються не рідше одного разу на рік.

Головою республіканського правління в 1967—1978 був — Тронько Петро Тимофійович. За офіційними даними в 1976 Товариство нараховувало 12 млн членів, об'єднаних в обласних, районних і міських комітетах.

Для поглибленої розробки окремих напрямків роботи УТОПІК була створена низка наукових та культурно-просвітницьких центрів:

  • Науково-дослідний центр «Часи козацькі»,
  • Культурологічний центр УТОПІК,
  • Український центр біографічної некрополістики.

З 1991 року діє спільна структура НАН України та УТОПІК — Центр пам'яткознавства.

В межах пам'яткоохоронних програм Товариства проводяться численні публічні та наукові заходи, покликані привернути увагу як офіційних органів, так і широкої громадськості до пам'яткознавчої і пам'яткоохоронної проблематики.

Видавнича діяльність[ред.ред. код]

Товариство традиційно проводить широку просвітницьку діяльність: виступило засновником і видавцем інформаційно-методичних бюлетенів «Пам'ятки України: історія та культура» (1969—1989, з 1989 року — всеукраїнський науковий часопис) та «Вісник УТОПІК» (1997—2003).

З ініціативи Товариства у 1992 році був відновлений науковий історико-філологічний журнал «Київська старовина» — колишній друкований орган Київської Старої Громади (1882—1906).

Нині УТОПІК видає всеукраїнський часопис «Відлуння віків» (з 1997 року) та кілька наукових і науково-популярних видавничих серій.

Керівництво УТОПІК[ред.ред. код]

ХІ  з’їздом Українського товариства охорони пам’яток історії та культури від 21 грудня 2016 року обрано нове керівництво:[ред.ред. код]

  • Голова: БУР’ЯНОВА Марія Іванівна, кандидат історичних наук, Заслужений працівник культури України.
  • Заступник голови: ПАРХОМЕНКО Микола Трохимович, Заслужений працівник культури України.
  • Заступник голови: ТИТОВА Олена Миколаївна,  кандидат історичних наук, Заслужений працівник культури України.
  • Заступник голови: КОЖУШКО Богдан Васильович.
  • Вчений секретар: ГОРЬКОВА Анастасія Олексіївна, кандидат історичних наук.

До грудня 2015[ред.ред. код]

2017

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]