Едмон де Гонкур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
trumb

Едмо́н де Гонку́р (фр. Edmond Huot de Goncourt 26 травня 1822, Нансі — 16 липня 1896 Шанрозе (сучасний Дравей) — французький письменник, відомий разом з рідним братом Жулем де Гонкуром, як романист, історик, художній критик и мемуарист.

Після серті Жуля у 1871 році продовжив займатися літературною працею один, та видав декілка романів «Дівка Еліза» (фр. La fille Élisa, 1875), «Брати Земганно» (фр. Les frères Zemganno, 1879) — історія двох циркових акробатів; «Актриса Фостен» (фр. La Faustin, 1882) — історія, що грунтується на обставинах життя актриси Рашель (1821–1858).

Крім того, він видав ілюсторовані монографії про Утамаро (1891) та Хокусая (1896).

За заповітом Едмона де Гонкура, складеним у 1896 році, в 1900-му році було засновано «Ґонкурівську академію»[1], і 21 грудня 1903 року була вручена перша Ґонкурівська премія.

Похований на цвинтарі Монмартр.

Джерела[ред.ред. код]

  • Зарубежная литература 20 века 1871—1917. Хрестоматия, часть 1. Под ред. проф. Н. П. Михальской и проф. Б. И. Пуришева. Москва «Просвещение» 1980.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]