Едуардо Гонсалес Валіньйо
 | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Едуардо Гонсалес Валіньйо | |||||||||||||||||
| Народження | 14 квітня 1911 | |||||||||||||||||
| Кастехон, Іспанія | ||||||||||||||||||
| Смерть | 21 жовтня 1979 (68 років) | |||||||||||||||||
| Ла-Корунья | ||||||||||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Іспанія
| |||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||
Едуардо Гонсалес Валіньйо (ісп. Eduardo González Valiño, нар. 14 квітня 1911, Кастехон, Іспанія — пом. 21 жовтня 1979, Ла-Корунья) — іспанський футболіст, нападник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. У футбольних колах більше відомий як Чачо.
Учасник чемпіонату світу 1934 року. Має один з найкращих показників у збірній Іспанії за середньою результативністю — 2,33 гола за матч.
Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]
1927 року дебютував за команду «Депортіво», яка з моменту заснування професіональної ліги виступала в другому дивізіоні.
Свій найкращий матч провів 21 травня 1933 року, дебютний у складі національної збірної. Гравець з Сегунди вже на дев'ятій хвилині оформив хет-трик у ворота болгарської команди, а в підсумку — іспанці здобули найбільшу перемогу в своїй історії — 13:0. До фінального свистка Чачо забив ще три голи. У складі піренейської команди також відзначилися Хуліо Елісегі (тричі), Луїс Регейро (двічі) і Крісант Боск.
У тому матчі за переможців грали: воротар — Рікардо Самора; захисники — Сіріако Еррасті, Хасінто Кінкосес (усі — «Мадрид»); півзахисники — Леонардо Сілауррен («Атлетік»), Франсіско Гамборена («Уніон»), Мартін Маркулета («Доностія»); нападники — Хосе Прат («Еспаньйол»), Луїс Регейро («Мадрид»), Хуліо Елісегі («Уніон»), Чачо («Депортіво»), Крісант Боск («Еспаньйол»).
У березні наступного року вдруге зіграв за головну команду країни, у відбірковому матчі чемпіонату світу з португальцями. Вже на третій хвилині Едуардо Гонсалес Валіньйо відкрив рахунок. До фінального свистка іспанці домінували на полі і забили ще вісім голів (Ісідро Лангара — 5, Луїс Регейро — 2, Марті Вентольра — 1). Сім забитих м'ячів у двох матчах дали змогу потрапити до заявки на світову першість в Італії.
Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. На першому етапі іспанці впевнено перемогли збірну Бразилії, а в чвертьфіналі поступилися господарям змагань (1:1, 0:1). Едуардо Гонсалес Валіньйо грав в останньому матчі.
Після «мундіаля» перейшов до столичного «Атлетіко». За два сезони у Прімері провів 39 ігор (13 голів).
1936 року в Іспанії почалася громадянська війна. Чачо повернувся до Галісії, за клуб з Ла-Коруньї виступав до 1946 року. Два сезони був граючим тренером. В турнірі 1940/41 «Депортіво» здобуло путівку до елітної іспанської ліги. В Прімері провів 28 ігор, 6 забитих м'ячів.
В сезоні 1951/52 був головним тренером команди з Ла-Коруньї.
Статистика[ред. | ред. код]
Статистика виступів у Прімері:
| Сезон | Команда | Чемпіонат | ||
|---|---|---|---|---|
| Л | І | Г | ||
| 1934/35 |  «Атлетіко» |
Д-1 | 21 | 6 |
| 1935/36 | «Атлетіко» |
Д-1 | 18 | 7 |
| 1941/42 | .svg){kind=small} «Депортіво» |
Д-1 | 11 | 2 |
| 1942/43 | «Депортіво» |
Д-1 | 9 | 2 |
| 1943/44 | «Депортіво» |
Д-1 | 8 | 2 |
| Усього за кар'єру | 67 | 19 | ||
Посилання[ред. | ред. код]
- Едуардо Гонсалес Валіньйо на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 31 серпня 2016.
- Профіль (ісп.) . BDFutbol.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
| |||||||
