Експлорер-7

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Експлорер-7
Installing Explorer VII.jpg
Основні параметри
COSPAR ID 1959-009A
NORAD ID 00022
Виготівник Лабораторія реактивного руху
Оператор НАСА
Тип апарата науковий
Штучний супутник Землі
Дата запуску 13 жовтня 1959,
Ракета-носій Джуно-2
Номер запуску AM-19A
Космодром Мис Канаверал, СК-5
Тривалість польоту понад 50 років
Технічні параметри
Маса 41,4
Розміри діаметр 75 см, висота 75 см
Час активного існування 2 роки
Орбітальні дані
Ексцентриситет 0,035
Нахил орбіти 50,27°
Період обертання 101,38 хв
Апоцентр 1073 км
Перицентр 573 км

Експло́рер-7 (англ. Explorer 7 — дослідник), інша назва Експлорер С-1А (англ. Explorer S-1A) — американський науковий космічний апарат типу С-1, запущений за програмою Експлорер. Апарат вимірював сонячне випромінювання в рентгенівській і водневій лініях спектру, досліджував енергетичні частинки і важкі первісні промені. Додатково апарат вивчав пробивну здатність мікрометеоритів, розпилення молекул і тепловий баланс Землі.

Опис[ред. | ред. код]

Апарат складався з двох зрізаних конусів зі скловолокна, приєднаних до центральної циліндричної алюмінієвої секції. Найбільший діаметр був 75 см, висота усього апарата 75 см. Дві перехрещені дипольні антени для телеметрії з потужністю 1 Вт і робочою частотою 20 МГц розташовувались всередині центральної секції і частково стирчали назовні. На нижній частині апарата була змонтована антена з робочою частотою 108 МГц, що використовувалась для роботи радіомаяка, На поверхні центральної секції розташовувались п'ять болометрів для вимірювання випромінювання сонячної енергії і три детектори мікрометеоритів з сульфіду кадмію. В основі верхнього конуса розташовувались циліндрична іонна камера з віконцем зі фториду літію і циліндрична камера рентгенівського випромінювання з берилієвим віконцем. Біля вершини верхнього конуса розташовувався лічильник Гейгера. В центральній частині верхнього конуса розташовувалась іонізаційна камера для реєстрації первісних космічних променів.

Живлення забезпечували приблизно 3000 сонячних елементів, прикріплених до верхнього і нижнього конусів. Додатковим джерелом живлення були 15 нікель-кадмієвих акумуляторів, розташовані вздовж внутрішньої поверхні циліндричної секції, вони також допомагали підтримувати необхідну швидкість обертання, оскільки стабілізація здійснювалась обертанням апарата навколо поздовжньої осі.

Політ[ред. | ред. код]

13 жовтня 1959-го року о 15:30:04 UTC ракетою-носієм Джуно-2 з космодрому Мис Канаверал відбувся запуск апарата Експлорер-7. До лютого 1961-го року апарат постійно наживо передавав дані. До 24 серпня 1961-го року дані передавались з перервами. Апарат досі на орбіті.

Джерела[ред. | ред. код]