Елен Курагіна
| Елен Курагіна | |
 | |
| Громадянство | Російська імперія |
|---|---|
| Ім'я при народженні | рос. Елена Васильевна Курагина |
| Титул | граф[d] |
| Батько | Vasili Kuragind |
| Брат/сестра | Анатоль Курагін |
| У шлюбі з | П'єр Безухов |
| Похідна робота | Hélène Bezukhovad, Hélène Bezukhovad і Helen Kouraginad |
| Творець | Толстой Лев Миколайович |
| Виконавці | Аніта Екберґ, Скобцева Ірина Костянтинівна, Fiona Gauntd, Марія Віоланте Плачідо і Таппенс Мідлтонd |
| Персонаж твору | Війна і мир |
Еле́н Кура́гіна (Безу́хова) — персонаж роману Л. М. Толстого «Війна і мир». Дочка князя Василя Курагіна, дружина графа П'єра Безухова.
Елен у романі[ред. | ред. код]
Про дитинство і юність Елен в романі не розповідається. Але з її поведінки протягом усього твору можна зробити висновок про те, що її виховання не було зразковим. Вона була немов красива лялька, призначення якої — вести одноманітне веселе життя. Єдине, що потрібно Курагіній від будь-якого чоловіка, — гроші.
Після того, як П'єр Безухов був узаконений як спадкоємець титулу і багатства свого батька, батько Елен, князь Василь, влаштував їхнє одруження. Так в лютому 1806 року Елен виходить заміж за П'єра Безухова. П'єр спочатку в захваті від того, щоб одружитися з такою гарною жінкою, але його сподівання швидко тануть, особливо після того, як Елен каже йому, що у неї ніколи не буде від нього дітей.
Незабаром після того, як вони одружилися, в Елен починається роман з Долоховим. П'єр дізнається про зв'язок дружини з офіцером і викликає його на дуель. П'єр стріляється з Долоховим на дуелі, і, завдяки удачі, перемагає, поранивши його, але не смертельно. Після цього Елен ніхто не засуджує і вважають винним тільки П'єра. П'єр занурюється в депресію, втрачаючи будь-яку любов до своєї дружини. Безухов розуміє, що одружився з бездушною і корисливою жінкою.
Пізніше Елен дізнається про бажання чоловіка поїхати від неї в Петербург. Графиня Безухова не має нічого проти, але готова відпустити П'єра, тільки отримавши його статки. П'єр видає їй довіреність на керування його маєтками, що становлять більшу частину статків Безухова.
Приїхавши в Петербург, Елен Безухова створює собі репутацію нещасної дружини, кинутої напризволяще, яка терпить всі удари долі. Постійним гостем в її будинку стає Борис Трубецькой, якого вона називає власним пажем. Елен їде у Вільно, де знаходить для себе коханця — молодого принца.
Згодом Елен залишає Руську православну церкву і приймає католицизм, вважаючи, що велика пожертва церкві дасть можливість того, що папа анулює її союз з П'єром, щоб вона могла знову вийти заміж. У цей момент у неї було відразу двоє наречених, і вона зовсім заплуталася: П'єр не відповідав на лист, в якому вона просила розлучення, збиралася вийти заміж за старого, але проводила час з молодим принцом, і боялася, що все відкриється.
Після повернення в Петербург графиня потрапляє в незручне становище, так як і принц, і вельможа, під чиїм заступництвом вона перебувала деякий час, виявляються там разом і дізнаються про існування один одного. Але в своїй розмові з вельможею Безухова представляє себе жертвою ситуації і просить його повінчатися з нею. З принцом у Вільно графиня проводить таку саму розмову, і знову успішно. Тепер перед Безуховой стоїть вибір між двома видними чоловіками.
Восени 1812 року Елен померла. Існувало дві версії її смерті: перша — несподіваний напад стенокардії, друга — передозування ліками, виписаними лікарем-італійцем.
Посилання[ред. | ред. код]
- Л.Толстой. Війна і мир (детальний переказ) [Архівовано 30 березня 2018 у Wayback Machine.]
- «Війна і мир» (у перекладі Олексія Кундзіча) [Архівовано 16 квітня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Е-бібліотека «Чтиво»
- Головні герої роману Війна і мир [Архівовано 12 лютого 2018 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||