Кутузов Михайло Іларіонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кутузов Михайло Іларіонович
Taras Shevchenko painting 0105.jpg
Портрет Кутузова авторства Тараса Шевченка.
Народження 5 (16) вересня 1745(1745-09-16)
Санкт-Петербург,
Російська імперія
Смерть 16 (28) квітня 1813(1813-04-28) (67 років)
Бунцлау, Сілезія, Пруссія
Поховання Санкт-Петербург
Освіта Другий кадетський корпус[d]
Роки служби 1759–1813
Звання генерал-фельдмаршал
Командування Луганський пікінерний полк
Війни / битви Взяття Ізмаїлу (1790)
Битва під Аустерліцем (1805)
Бородінська битва (1812)
Титул Князь
Рід Голенищеви-Кутузови[d]
Автограф Кутузов Михаил автограф.svg
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія 2 ступеня орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія 4 ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Володимира 2 ступеня орден Святої Анни 1 ступеня Order of the Red Eagle 1st Class орден Чорного орла кавалер Великого Хреста ордена Марії Терезії Орден Святого Олександра Невського Георгіївська зброя Орден Святого Іоанна Єрусалимського
Кутузов Михайло Іларіонович у Вікісховищі?
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кутузов Михайло Іларіонович
Rodovid.org

Голени́щев-Куту́зов Миха́йло Іларіо́нович (5 (16) вересня 1745(17450916) — 16 (28) квітня 1813) — російський полководець і дипломат, генерал-фельдмаршал і світлійший князь (з 1812). Герой франко-російської війни 1812.

Біографія[ред. | ред. код]

Єдиний син генерал-поручник сенатора Іларіона Матвійовича Голенищева-Кутузова (1717—1784) та його дружини Беклемішевої.

З семи років Михайло навчався вдома, в липні 1759 року вступив до Дворянської артилерійської та інженерної школи, де викладав його батько. Вже в грудні того ж року Кутузову дають чин кондуктора 1-го класу.

В лютому 1761 року Михайло закінчив школу та з чином інженер-прапорщик залишився при школі, як викладач математики. Через п'ять місяців став флігель-ад'ютантом равельського генерал-губернатора Гольштейн-Бекського. Здібно керуючи канцелярією Гольштейн-Бекського, зумів швидко заслужити чин капітана в 1762 р. В тому ж році призначений командиром роти Астраханського піхотного полку, яким в той час командував О. В. Суворов в 1770 переведений в 1-у армію генерал-фельдмаршала П. О. Румянцева, що розташовувалася на півдні, та взяв участь у війні з Туреччиною, що розпочалася 1768 р.

Командував корпусом під час Російсько-польської війни 1792 року.

Відгуки сучасників[ред. | ред. код]

  • Генерал граф Олександр Ланжерон: «Кутузов… поєднував у собі спритність, хитрість і справжні таланти із вражаючою аморальністю… Його жорстокість, грубість, коли він гарячкував або мав справу з людьми, яких нема чого боятись, і водночас його підлесливість, котра доходила до раболіпства стосовно поставлених вище, непоборна лінь, яка поширювалася на все, апатія, егоїзм і неделікатне ставлення у грошових справах були протилежними сторонами цієї людини»[1].
  • Генерал Петро Багратіон: «Кутузов має особливий дар битися невдало»[1].

Критика[ред. | ред. код]

Був відомим своїми ексцентричними сексуальними девіаціями. Зокрема, мав цілий "гарем" 14-літніх дівчат, яких до нього приводили у формі "козаків" як мирний час, так і під час військових походів.[2]

Військові чини і звання[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Михайло Кутузов 1778 року був вінчаний з Катериною Іллівною, уродженою Бібіковою. У подружжя народилися син Микола (помер немовлям) і п'ять доньок:

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б «Скажи-ка, дядя, вєдь нєдаром…» Звідки взялися основні міфи франко-російської війни 1812 року. Український Тиждень. 8 вересня, 2012
  2. ↑ Понасенков, Евгений (2018). Первая научная история войны 1812 года (російською). Москва: АСТ. с. 144–145. ISBN 978-5-17-107656-6. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • П. Г. Усенко. Кутузов Михайло Іларіонович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 537. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  • М. И. Кутузов. Письма, записки. М.: Воениздат, 1989 (Ратная слава Отчизны).
  • Кутузов-Голенищев, Михаил Илларионович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Ивченко Л.Л. М.И. Кутузов в отечественной историографии. Проблемы изучения биографии полководца // Французский ежегодник 2012: 200-летний юбилей Отечественной войны 1812 года. М., 2012..
  • Ивченко Л.Л. М.И. Кутузов. — М.: Молодая гвардия, 2012. — 494[2] с: ил. (Жизнь замечательных людей: сер. биогр.; вып. 1372).
  • Шишов А. Кутузов. М: Вече, 2012. — 464 с., ил. — (Великие исторические персоны). — 3000 экз., ISBN 978-5-9533-4653-5
  • 40-й генерал-фельдмаршал князь Михаил Илларионович Голенищев-Кутузов-Смоленский
  • Голенищев-Кутузов, біографія на hrono.ru
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Воєначальник Це незавершена стаття про військового діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кутузов_Михайло_Іларіонович&oldid=24388331