Кутузов Михайло Іларіонович
Голени́щев-Куту́зов Миха́йло Іларіо́нович (5 (16) вересня 1745 — 16 (28) квітня 1813) — російський полководець і дипломат, генерал-фельдмаршал і світлійший князь (з 1812). Герой франко-російської війни 1812 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Єдиний син генерал-поручник сенатора Іларіона Матвійовича Голенищева-Кутузова (1717—1784) та його дружини Беклемішевої.
З семи років Михайло навчався вдома, в липні 1759 року вступив до Дворянської артилерійської та інженерної школи, де викладав його батько. Вже в грудні того ж року Кутузову призначили чин кондуктора 1-го класу.
В лютому 1761 року Михайло закінчив школу та з чином інженер-прапорщик залишився при школі як викладач математики. Через п'ять місяців став флігель-ад'ютантом ревельського генерал-губернатора Петера Августа Фрідріха Гольштейн-Бекського. Здібно керуючи канцелярією Гольштейн-Бекського, зумів швидко заслужити чин капітана в 1762 р. В тому ж році призначений командиром роти Астраханського піхотного полку, яким в той час командував Олександр Суворов. В 1770 переведений в 1-у армію генерал-фельдмаршала Петра Румянцева, що розташовувалася на півдні, та взяв участь у війні з Туреччиною, що розпочалася 1768 р. У 1774 р. під час бою з турками у Криму, Кутузов отримав важке поранення у скроню і праве око. Офіцер вижив, але око було пошкоджено.
Учасник російсько-турецької війни 1787—1791 років, під час якої брав участь у боях за Очаків та штурмі Ізмаїла. Після війни недовго був російським послом в Османській імперії.
Командував корпусом під час Російсько-польської війни 1792 року.
У 1798—1802 роках спершу був Литовським, а потім Санкт-Петербурзьким генерал-губернатором. У 1802 році відправлений у відставку за незадовільний стан поліції Санкт-Петербурга.
Під час російсько-австро-французької війни 1805 року Кутузов був відновлений на військовій службі і призначений командувачем російської армії у Австрії. Після поразки австрійців під Ульмом, Кутузов зі своєю армією змушений був відступити до Ольмюца. Кутузов командував російськими військами у битві під Аустерліцом, де вони зазнали катастрофічної поразки через помилки головного командування союзних військ.
17 (5) жовтня 1806 призначений Київським військовим губернатором з особливими повноваженнями контролювати також цивільні справи.[2]
У 1811—1812 роках Кутузов очолював російські війська у російсько-турецькій війні 1806—1812 років.
Із початком походу Наполеона на Росію 1812 року, Кутузов командував спершу Санкт-Петербурзьким, а потім Московським ополченням. У серпні 1812 року Кутузов став головнокомандувачем російської армії. Під його командуванням російські війська програли Бородінську битву та здали без бою французам Москву. Завдяки сильним морозам та величезним втратам французької армії, Кутузов зміг перейти до контрнаступу і подальшого переслідування відступаючого противника.
Помер у німецькому місті Бунцлау від хвороби.
Відгуки сучасників[ред. | ред. код]
- Генерал граф Олександр Ланжерон: «Кутузов… поєднував у собі спритність, хитрість і справжні таланти із вражаючою аморальністю… Його жорстокість, грубість, коли він гарячкував або мав справу з людьми, яких нема чого боятись, і водночас його підлесливість, котра доходила до раболіпства стосовно поставлених вище, непоборна лінь, яка поширювалася на все, апатія, егоїзм і неделікатне ставлення у грошових справах були протилежними сторонами цієї людини»[3].
Критика[ред. | ред. код]
Військові чини і звання[ред. | ред. код]
- Фур'єр в Інженерній школі (1759)
- Капрал (10.10.1759)
- Каптенармус (20.10.1759)
- Інженер-кондуктор (10.12.1759)
- Інженер-прапорщик (01.01.1761)
- Капітан (21.08.1762)
- Прем'єр-майор за бойові заслуги при Ларзі (07.07.1770)
- Підполковник за бойові заслуги при Попешти (08.12.1771)
- Полковник (28.06.1777)
- Бригадир (28.06.1782)
- Генерал-майор (24.11.1784)
- Генерал-поручик за взяття Ізмаїла (25.03.1791)
- Генерал від інфантерії (04.01.1798)
- Генерал-фельдмаршал за заслуги при Бородіно 26.08.1812 (30.08.1812)
Родина[ред. | ред. код]
Михайло Кутузов 1778 року був вінчаний з Катериною Іллівною, уродженою Бібіковою. У подружжя народилися син Микола (помер немовлям) і п'ять доньок:
- Парасковія (1777—1844), дружина сенатора і камергера М. Ф. Толстого, мала восьмеро дітей.
- Ганна (1782—1846), дружина генерал-майора М. З. Хитрово, мала п'ятьох дітей.
- Єлизавета (1783—1839), у першому шлюбі — дружина військового інженера Ф. І. Тізенгаузена, у другому — генерал-майора М. Ф. Хитрово. Від першого шлюбу мала двох дітей.
- Катерина (1787—1826), у першому шлюбі — дружина князя М. Д. Кудашева, у другому — генерал-майора І. С. Сарачинського. Від першого шлюбу мала дочку.
- Дарія (1788—1854), дружина дійсного таємного радника Ф. П. Опочиніна.
Галерея[ред. | ред. код]
Поштова марка СРСР Фельдмаршал М. И. Голенищев-Кутузов-Смоленский, 1945
Пам'ятник Кутузову у місті Броди (демонтовано 2016 року)
Погруддя Кутузову у місті Хорошів Житомирської області (демонтовано 12 жовтня 2022 року)
Див. також[ред. | ред. код]
- Російсько-турецька війна 1768–1774.
- Бородінська битва (1812).
- Астероїд 2492 Кутузов.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Усенко, Павло Георгійович (2008). Енциклопедія історії України: Т. 5. Київ: "Наукова думка". ISBN 978-966-00-0855-4 Перевірте значення
|isbn=(довідка). - ↑ «Скажи-ка, дядя, вєдь нєдаром…» Звідки взялися основні міфи франко-російської війни 1812 року. Український Тиждень. 8 вересня, 2012. Архів оригіналу за 25 липня 2013. Процитовано 14 жовтня 2012.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- П. Г. Усенко. Кутузов Михайло Іларіонович [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 537. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- М. И. Кутузов. Письма, записки. М.: Воениздат, 1989 (Ратная слава Отчизны).
- Кутузов-Голенищев, Михаил Илларионович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Ивченко Л. Л. М. И. Кутузов в отечественной историографии. Проблемы изучения биографии полководца // Французский ежегодник 2012: 200-летний юбилей Отечественной войны 1812 года. М., 2012..
- Ивченко Л. Л. М. И. Кутузов. — М.: Молодая гвардия, 2012. — 494[2] с: ил. (Жизнь замечательных людей: сер. биогр.; вып. 1372).
- Шишов А. Кутузов. М: Вече, 2012. — 464 с., ил. — (Великие исторические персоны). — 3000 экз., ISBN 978-5-9533-4653-5
- 40-й генерал-фельдмаршал князь Михаил Илларионович Голенищев-Кутузов-Смоленский [Архівовано 2 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Голенищев-Кутузов [Архівовано 24 вересня 2008 у Wayback Machine.], біографія на hrono.ru
| ||||||||
- Народились 16 вересня
- Народились 1745
- Померли 28 квітня
- Померли 1813
- Випускники Страсбурзького університету
- Кавалери Великого Хреста ордену Марії-Терезії (Австро-Угорщина)
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Георгія 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена святого Володимира 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери ордена Червоного орла 1-го ступеня
- Нагороджені Золотою зброєю «За хоробрість»
- Кавалери ордена Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)
- Уродженці Санкт-Петербурга
- Учасники Франко-російської війни 1812
- Генерал-фельдмаршали (Російська імперія)
- Воєначальники Російської імперії
- Повні Георгіївські кавалери
- Кавалери ордена Марії Терезії
- Учасники російсько-польської війни 1792
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Масони Росії