Ельві Сінерво
Ельві Сінерво | |
---|---|
фін. Elvi Sinervo | |
Народилася | 4 травня 1912[1][2] Гельсінкі, Агентство регіонального управління Південної Фінляндіїd, Фінляндія |
Померла | 28 серпня 1986[1] (74 роки) Гельсінкі, Фінляндія |
Країна | Фінляндія[3] |
Діяльність | письменниця, поетеса |
Знання мов | фінська |
Партія | Соціал-демократична партія Фінляндії і Комуністична партія Фінляндії |
Брати, сестри | Sylvi-Kyllikki Kilpid і Aira Sinervod |
У шлюбі з | Маурі Рюемя |
Діти | Ilkka Ryömäd і Liisa Ryömäd |
Нагороди | |
IMDb | ID 3331701 |
Е́льві А́уліккі Сі́нерво-Рю́емя (Elvi Aulikki Sinervo-Ryömä; *4 травня 1912, Гельсінкі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія, тепер Фінляндія — 28 серпня 1986, Перная, Фінляндія) — фінська робітнича письменниця, поетеса і перекладачка.
Найпродуктивніший період літераторки був між 1931 і 1956 роками. Починаючи від 1950-х років активно займалась перекладами.
Переконана комуністка, також висловлювала свою позицію через творчість, після ІІ Світової війни тривалий час працювала у Комуністичній партії Фінляндії (SKP).
Ельві Сінерво належала до родини, яка виросла в Гельсінкі, її сестри депутатка Сільві-Кілліккі Кілпі та письменниця Айра Сінерво. Батьки — коваль Едвард Сінерво та Альма Валленіус. Дівчинка відвідувала фінську школу для дівчат у Ваасі та середню школу для дівчат.[4]
Заміжня за лікарем, депутатом і головним редактором Маурі Рюемя (1911–1958). Шлюб, укладений у 1933 році, завершився смертю чоловіка внаслідок ДТП. Їхні діти — Ілкка, Лііса та Майя Рюемя.[5]
У 1930 році вперше відвідала СРСР.[6]
Разом зі своїм чоловіком Е. Сінерво була одним із засновників фінсько-радянського товариства миру та дружби (1940), також була заступником секретаря товариства. Коли керівництво держави визнало організацію загрозою для безпеки Фінляндії, товариство заборонили, а керівництво заарештували. У липні 1941 року Ельві Сінерво засудили до 3 років колонії за підготовку до державної зради.
Звільнена у червні 1944 року[7].
Розчарована методами і загалом діяльністю SKP, Ельві Сінерво була виключена з партії в листопаді 1959 року, але й далі вважала себе комуністкою, як і не припиняла діяльності в організації «Фінські захисники миру».[8]
Ельві Сінерво від самого початку входила до складу просвітницької організації Kiila, заснованої в 1936 році (разом з Ярно Пеннаненом, Арво Туртіайненом, Вільо Каявою та Отто Вархіа). Хоча до Kiila приймали винятково письменників, у групі активно працювали критики та кінорежисери. Серед уже визнаних письменників до Kiila приєдналися Катрі Вала та Пентті Хаанпяя. Після ІІ Світової діяльність Kiila швидко відновилася й тривала аж до 1970-х.
Одна з найвідоміших поезій Е. Сінерво «Наталія» — часів ув'язнення. Серед інших політичних поезій авторки — Kivinen laulu, написана до 30-річчя SKP у 1948 році, а також Lintu mustasiipi lennä та Sinä teijit kulakosi lait, натхненні Кривавим четвергом у Кемі (1949). Ці та чимало інших її віршів набули нового життя, як пісні з розквітом лівого політичного пісенного руху на початку 1970-х.
Починаючи від 1950-х років, Е. Сінерво переклала фінською багато художніх творів з німецької, шведської та англійської, серед них Бертольта Брехта й Генріка Тікканена.[9][10]
- Runo Söörnäisistä: novelleja. Jyväskylä; Helsinki: K. J. Gummerus, 1937.
- Коваль із Палаванкюля (Palavankylän seppä, роман, 1939)
- Pilvet (збірка віршів, частково написана під час ув'язнення, 1944)
- Onnenmaan kuninkaantytär ja ihmislapset (п'єса, під псевдонімом Aulikki Prinkki,[4] 1944)
- Десант (Desantti, п'єса, 1945)
- Вільямі Вайдокас, історія про хлопчика, який хотів бути схожим на Данко (Viljami Vaihdokas, kertomus pojasta, joka tahtoi tulla Dankon kaltaiseksi, роман, 1946)
- Товаришу, не обманюй (Toveri, älä petä, повість, 1947)
- Сходження на гору (Vuorelle nousu, зб. оповідань, 1948)
- В останню травневу ніч (Toukokuun viimeisenä iltana, радіоп'єса, 1948)
- Ой пташе чорнокрилий (Oi lintu mustasiipi, поезії, 1950)
- Світ молодий (Maailma on vasta nuori, п'єса, 1952)
- Дівоча криниця (Neidonkaivo, вірші, 1956)
- Rukkanen (вірші, 1957)
- Sinervo, Elvi (1984). Pilvet: Runot 1941–1956. Helsinki: Love Kirjat. ISSN 951-835-088-4 ISBN 951-835-088-4.
{{cite book}}
: Перевірте значення|issn=
(довідка) - Пісня «Наталія» — на вірші, написані Сінерво в ув'язненні.[11]
Активно видавалась в СРСР російською.
Сінерво нагороджена Pro Finlandia (1967), також преміями Ейно Лейно в 1980 році та Мікаеля Агріколи в 1973 році за фінський переклад п'єси Бертольта Брехта «Свята Йоганна з боєнь» і роману Пера Улофа Енквіста «П'ята зима чудесного цілителя».
- ↑ а б в FemBio database
- ↑ Elvi Sinervo — SLS.
- ↑ https://nordicwomensliterature.net/writers/sinervo-ryoma-elvi/
- ↑ а б Pekkanen, Toivo – Rauanheimo, Reino (toim.) (1947). Elvi Sinervo. Uuno Kailaasta Aila Meriluotoon: Suomalaisten kirjailijain elämäkertoja. Porvoo: WSOY. с. 435—444.
- ↑ Jaana Torninoja-Latola (2017). Yhä katselen pilviä – Elvi Sinervon elämä. Helsinki: Into-Kustannus. с. 221,423,426. ISSN 978-952-264-812-9 ISBN 978-952-264-812-9.
{{cite book}}
:|access-date=
вимагає|url=
(довідка); Перевірте значення|issn=
(довідка) - ↑ Об авторах // Совремеменная финская новелла. М.: «Художественная литература», 1985, 591 с. — С. 580 (рос.)
- ↑ Portin, Anja: Vanki nro 412/41. HS Kuukausiliite 9/2014, s. 56–63.
- ↑ Leppänen, Veli-Pekka: Ohranasta oppositioon: Kommunistit Helsingissä 1949–1951, s. 751. KSL, Helsinki 1994.
- ↑ Petri Liukkonen. Elvi Sinervo (1912-1986) - wrote also as Aulikki Prinkki - full name Elvi Aulikki Sinervo-Ryömä. Authors' Calendar. Процитовано 17.6.2018.
- ↑ Kirjailijat. Keltainen kirjasto. Процитовано 17.6.2018.
- ↑ Lindfors, Jukka (16.10.2009). Q-teatterin kuoro: Natalia. Yle Elävä arkisto. Процитовано 12.12.2019.
- Huhta, Veli-Matti: ”Ei ole muuta onnea kuin kaikkien onni.” Elvi Sinervon totinen sana on säilyttänyt voimansa. Yliopisto 6–7/2012, s. 42–45. (фін.)
- Kalemaa, Kalevi (1989). Elvi Sinervo: Vuorellenousija. Helsinki: Suomalaisen kirjallisuuden seura. ISBN 951-717-582-5. ISSN 0355-1768.(фін.)
- Torninoja-Latola, Jaana (2017). Yhä katselen pilviä: Elvi Sinervon elämä. Helsinki: Into. ISBN 978-952-264-812-9.(фін.)
- Sinervo, Elvi hakuteoksessa Uppslagsverket Finland (2012). (швед.)
- Lindfors, Jukka (2.7.2009). Elvi Sinervo oli vakaumuksen runoilija. Yle Elävä arkisto. Процитовано 12.12.2019. (фін.)
- Stranius, Pentti (1.11.2017). Elvi Sinervo – vuorelle nousija, pilviin katselija. Agricola – Suomen humanistiverkko. Процитовано 12.12.2019. (фін.)
- Об авторах // Совремеменная финская новелла. М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 580 (рос.)
|