Елісій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Безтурботність» Генрі Мартіна (1899). Тіні праведних в Елісії.

Елі́сій або Єлисе́йські поля́ (грец. Ἠλύσιον πεδίον, лат. Elysium) — в античній міфології частина потойбічного світу, де перебувають душі блаженних і праведників; чудесна країна вічної весни на крайньому заході землі, де немає хвороб, страждань, де панує вічний мир. Елісій уперше згадується в «Одіссеї» (IV, 563). Там царює ясноволосий Радамант; туди після смерті мав переселитись Менелай як зять Зевса. За Піндаром і Гесіодом там править Кронос.

Образ Елісію[ред. | ред. код]

Ранні уявлення про Елісій описують його як місце біля володінь Аїда, вхід до якого знаходиться біля ріки Пам'яті. Там правив Кронос і, на відміну від царства Аїда, завжди світило сонце й не було ні холоду, ні злив, постійно віяв легкий вітер. Туди потрапляли тільки тіні героїв, які померли між мідною і залізною добою. Пізніше вважалося, що в Елісій проходять тіні померлих, котрі за життя вели благочестиве життя. Жителі Елісію вічно бенкетували, слухали музику та займалися іграми, не маючи ніяких турбот. Вони за власним бажанням могли народитися знову, а ті, хто тричі побував і в світі живих, і в світі мертвих, оселявся на «Островах Блаженних»[1]. Ці острови, як часто і сам Елісій, асоціювалися з островом Левка (острів Зміїний), описувалися як країна, покрита лісами, в яких водяться дикі і приручені звірі. Там перебували тіні героїв, зокрема Ахілла та Єлени. Ахілл постійно влаштовував бенкети, де в поемах оспівував іншим героям славетні події свого минулого[2]. Жителі Елісію володіли знаннями про майбутнє. Так, в «Енеїді» Еней дізнається від Анхіса про своїх нащадків і долю Італії[3].

В поезії Елісій, Єлисейські поля часто є синонімами царства краси, спокою, щастя. «Піти (вирушити) на Єлисейські поля» переносно означає «померти»[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Платон. Горгій 523 а і прим. 82; Піндар. Олимпійські оди II.68-80; Гесіод. Работі і дні 167.
  2. Павсаній III.19.11; Філострат. Діалог про героїв Х.32-40.
  3. Вергілій. «Енеїда». Після VI. 1-263
  4. Коваль, Алла Петрівна (1 січня 1983). Крилате слово (укр.). Радянська школа.

Література[ред. | ред. код]

  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.
  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с. 

Посилання[ред. | ред. код]