Еме Сезер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еме Сезер
Aimé Fernand David Césaire
Graffity Cesaire.JPG
Графіті, присвячене Еме Сезерові
Ім'я при народженні Еме-Фернан-Давид Сезер
Народився 26 червня 1913(1913-06-26)
Бас-Пуент, Мартиніка
Помер 17 квітня 2008(2008-04-17) (94 роки)
Фор-де-Франс
Громадянство Франція Франція
Діяльність поет, есеїст, політик
Alma mater Вища нормальна школа і ліцей Людовика Великого
Мова творів французька
Напрямок сюрреалізм, негритюд
Жанр поезія, есе, драма
Magnum opus Discours sur le colonialisme
Членство Баварська академія витончених мистецтвd
Партія Французька комуністична партія, Martinican Progressive Partyd і Соціалістична партія
У шлюбі з Suzanne Césaired
Діти Ina Césaired
Премії Велика національна премія поезії (1982)

Еме Сезер у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Еме-Фернан-Давид Сезер (фр. Aimé Fernand David Césaire; 26 червня 1913, Бас-Пуент, Мартиніка — 17 квітня 2008, Фор-де-Франс) — французький (мартиніканський) письменник, поет і громадський діяч. Антіколоніаліст, прихильник незалежності Мартиніки, один з творців концепції негритюду.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в багатодітній негритянській родині; його батько був чиновником, мати — кравчинею. Читати його навчила бабуся, одна з небагатьох грамотний жінок Мартиніки. У 1919—1924 роках навчався в школі в Бас-Пуенте, потім у Фор-де-Франс. У 1931 році Сезер переїхав до Парижа, де, поступив до престижного ліцей Луї-ле-Гран (Lycée Louis-le-Grand), познайомився з Леопольдом Сенгором, який згодом став великим Сенегальским письменником і першим президентом країни; їхня дружба тривала до смерті Сенгора в 2001 році.

Разом зі студентами з африканських країн, які також вчилися в Парижі, Сезер почав випускати журнал «Чорний студент» (L'Étudiant noir, 1934). На сторінках цього видання він вперше виклав концепцію негритюду — єдності чорної раси, поневоленої і розкиданої по світу в результаті колоніальної експансії європейців. Незважаючи на демонстративний виклик офіційній колоніальній ідеології, негритюд спочатку мав радше культурний характер і служив для відстоювання цінностей африканських народів, придушуваних колонізаторами. Сам Сезер заявляв: «Я належу до раси тих, кого пригнічують» (Je suis de la race de ceux qu'on opprime). В 1935 році він вступив до Еколь нормаль і, відпочиваючи в Далмації, почав працювати над «Щоденниками повернення в рідну країну» (Cahier d'un retour au pays natal ) — твором, з якого почалася його слава (завершено в 1938). У цій написаній вільним віршем поемі Сезер відстоював гідність своєї раси. Завершивши освіту, він разом з дружиною Сюзанною Руссі повернувся на Мартиніку йстав працювати викладачем у Форт-де-Франс, у ліцеї, який колись сам закінчив.

Під час війни Сезер видавав журнал "Тропіки " (Tropiques), що гостро критикував вішістский режим; журнал проіснував два роки (1941–1943) і був закритий по вимогу цензури. У цей же період на Мартиніку переїхав засновник сюрреалізму Андре Бретон ; знайомство з ним справило величезний вплив на творчість Сезера і привело його до табору сюрреалістів. Нова манера письма з'явилася вже наступній збірці віршів «Чарівна зброя» (Les Armes miraculeuses, 1946). Сюрреалізм розглядався Сезером як революційне мистецтво, що руйнує панування традиції і дає абсолютну свободу самовираження.

У 1945 році, балотуючись від партії комуністів, Сезер був вперше обраний мером Форт-де-Франса. На своєму посту він перебував аж до 2001 року. Першим його успіхом було визнання за Мартинікою прав департаменту Франції (1946). У 1947 році Сезер стає одним із засновників журналу «Présence africaine», що виражає ідеологію панафриканізму, через рік виходить складена ним «Антологія негритянської і малагасійської поезії» з передмовою Жан-Поля Сартра, який благословив рух негритюду. У знаменитій «Промові про колоніалізмі»(1950) Сезер прямо ставив знак рівності між колоніалізмом і нацизмом. Вийшовши з комуністичної партії через розбіжності навколо десталінізації (1956), він вступив в партію прогресистської Мартиніки і успішно балотувався в Національну асамблею. За роки, проведені на посаді мера, Сезер багато зробив для економічного і культурного розвитку міста і всього острова, періодично висловлюючись про необхідність перетворення Мартиніки в незалежну державу. Післявоєнна творчість Сезера тісно пов'язана з темами расової і культурної ідентичності, боротьби за права африканських народів (п'єси "Трагедія короля Крістофа " (1963) і «Сезон у Конго» (1966), присвячена Патрісові Лумумбі, збірка поезій «Металеві кайдани» (1960)). Сезер помер від гострої серцевої недостатності у лікарні Фор-де-Франса і був удостоєний державного похорону, на якому був присутній президент Франції Ніколя Саркозі.

Пошанування[ред. | ред. код]

15 січня 2007 року за декретом міністра транспорту і туризму, Домініка Пербена, аеропорт в місті Фор-де-Франс «Ле Ламентен» було перейменовано в «Аеропорт Мартиніки імені Еме Сезера» (фр. Aéroport Martinique - Aimé Césaire).

Твори[ред. | ред. код]

Проза
  • 1939 Cahier d'un retour au pays natal, Revue Volontés n°20, 1939, Pierre Bordas 1947, Présence africaine, Paris, 1956.
  • 1946 Les Armes miraculeuses, 1946, Gallimard, Paris, 1970
  • 1947 Soleil cou coupé, 1947, Éditions K., Paris, 1948
  • 1950 Corps perdu (gravures de Pablo Picasso), Éditions Fragrance, Paris, 1950
  • 1960 Ferrements, Seuil, Paris, 1960, 1991
  • 1961 Cadastre, Seuil, Paris, 1961
  • 1976 Œuvres complètes (3 томи), Desormeaux, Fort-de-France, 1976
Поезія
  • 1982 Moi, laminaire, Seuil, Paris, 1982
  • 1994 La Poésie, Seuil, Paris, 1994. (повне зібрання поетичних творів).
  • 2010 Sept poèmes reniés suivi de La Voix de la Martinique, édition bibliophilique (David Alliot éditeur), Paris, 2010
Драми
  • 1958 Et les chiens se taisaient, Présence Africaine, Paris, 1958, 1997
  • 1963 La Tragédie du roi Christophe, Présence Africaine, Paris, 1963, 1993
  • Une saison au Congo, Seuil, Paris, 1966, 2001
  • 1969 Une Tempête, d'après La Tempête de William Shakespeare : adaptation pour un théâtre nègre, Seuil, Paris, 1969, 1997
Есе
  • 1948 Esclavage et colonisation, Presses Universitaires de France, Paris, 1948, réédition : Victor Schoelcher et l'abolition de l'esclavage, Éditions Le Capucin, Lectoure, 2004
  • 1950 Discours sur le colonialisme, éditions Réclames, Paris, 1950 ; éditions Présence africaine, 1955
  • 1987 Discours sur la négritude, 1987, Paris, Présence Africaine, 2004 (avec le Discours sur le colonialisme).
Історична розвідка
  • 1962 Toussaint Louverture, La révolution Française et le problème colonial, Présence Africaine, Paris
Інтерв'ю
  • 2004 Rencontre avec un nègre fondamental, Entretiens avec Patrice Louis, Arléa, Paris
  • 2005 Nègre je suis, nègre je resterai, Entretiens avec Françoise Vergès, Albin Michel, Paris
Аудіозаписи
  • 1994 Aimé Césaire, Hatier, Paris, Les Voix de l'écriture

Українські переклади[ред. | ред. код]

Поезії Еме Сезера перекладав українською Михайло Москаленко. Див. журнал «Всесвіт», 1988, № 10.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ernst-Peter Ruhe, Aimé Césaire et Janheinz Jahn. Les débuts du théâtre césairien. La nouvelle version de «Et le chiens se taisaient», Königshausen & Neumann, Würzburg 1990, ISBN 3-88479-515-5
  • Josaphat B. Kubayand, The Poet's Africa. Africanness in the Poetry of Nicolás Guillén and Aimé Césaire, Greenwood Press New York 1990, ISBN 0-313-26298-5, ISSN 0069-9624
  • Victor M. Hountondji, Le Cahier d'Aimé Césaire. Evénement littéraire et facteur de révolution, Éditions L'Harmattan Paris 1993, ISBN 2-7384-1965-8, ISSN 1242-5974
  • Buata B. Malela, Les écrivains afro-antillais à Paris (1920—1960). Stratégies et postures identitaires, Paris, Karthala, coll. Lettres du Sud, 2008, ISBN 978-2-84586-979-0
  • Buata B. Malela., Aimé Césaire. Le fil et la trame: critique et figuration de la colonialité du pouvoir, Paris, Anibwe, 2009, ISBN 978-2-916121-19-2
  • Gregson Davis, Aimé Césaire, Cambridge University Press 1997, ISBN 0-521-39072-9
  • Luciano C. Picanço, Vers un Concept de Littérature Nationale Martiniquaise. Évolution de la Litterature Martiniquaise au XXème Siècle — Une Étude sur l'Œuvre d'Aimé Césaire, Édouard Glissant, Patrick Chamoiseau et Raphael Confiant, Peter Lang Publishing New York 2000, ISBN 0-8204-5030-8, ISSN 1077-0186
  • Karin Sekora, Der Weg nach Kem't. Intertextualität und diskursives Feld in Aimé Césaires Cahier d'un retour au pays natal, Königshausen & Neumann, Würzburg 2000, ISBN 3-8260-1673-4
  • Patrice Louis, A, B, C …ésaire. Aimé Césaire de A à Z, Ibis Rouge Éditions, Martinique 2003, ISBN 2-84450-200-8

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]