Енергетика Італії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Енергетика Італії орієнтується на довізну сировину. Електроенергетика забезпечує потреби держави в електроенергії.

Нафтова промисловість[ред. | ред. код]

В Італії домінує нафтова промисловість (понад 70%). Через брак енергетичних ресурсів країна змушена імпортувати переважну кількість потрібних для нафтової економіки (95% від споживання) та природного газу (60%). З країн Перської затоки нафта надходить морськими шляхами, переробляється на нафтопереробних підприємствах, які знаходяться в портових містах. З Росії та Алжиру експортується газ газопроводами, прокладеними по дну Середземного моря.[1]

Електростанції[ред. | ред. код]

Теплові електростанції[ред. | ред. код]

На ТЕС виробляється понад 200 млрд кВт/годин — це 65%, основна частина електроенергії в Італії. В Італії ТЕС працюють на імпортному та власному вугіллі, частково на нафті. Орієнтуються на споживача, тому розміщаються біля нафтопереробних заводів, або у великих містах у центрі Італії та на узбережжях Лігурійського, Тірренського, Адріатичного морів.

Гідроелектростанції[ред. | ред. код]

30% електроенергії виробляють ГЕС, що розміщені на альпійських річках, повний гідроресурс яких оцінюється у 56 млрд.кВт.[2]

Атомні електростанції[ред. | ред. код]

у 1987 році в Італії пройшов всенародний рефередум, який дав негативне рішення, щодо роботи АЕС в Італії. Тому АЕС в Італії не працюють. Існують окремі об'єкти альтернативної енергетики[en].

Посилання[ред. | ред. код]